Собко Сергій Станіславович

Сергі́й Станісла́вович Собко́ (нар. 11 липня 1984, Літин, Вінницька область) — полковник Збройних сил України. Начальник штабу - заступник командувача Сил територіальної оборони ЗСУ (2022). Командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (2017—2019), Герой України (2015).

Сергій Станіславович Собко
 Полковник
Загальна інформація
Народження 11 липня 1984(1984-07-11) (37 років)
Літин, УРСР
Alma Mater ОІСВ
Військова служба
Роки служби 2005—т.ч.
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Гірська піхота
Війни / битви
Командування
2021—досі Шаблон:ВТрО, Начальник управління підготовки штабу ТрО
2017—2019
 128 ОГШБр, командир
??—2017
 30 ОМБр, заступник командира
Нагороди та відзнаки
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)
Зовнішні зображення
Президент України П.Порошенко вручає С.Собку нагородні атрибути звання Герой України, 23.03.2015
Зовнішні відеофайли
 Сергій Собко, інтерв'ю (фільм "Рейд") на YouTube

Біографія

Народився 11 липня 1984 року в селищі міського типу Літин, Вінницької області.

2001 року закінчив із золотою медаллю Літинську середню загальноосвітню школу № 2[1].

2005 року Одеський військовий інститут Сухопутних військ з «червоним» дипломом.

Після закінчення інституту був скерований для проходження подальшої служби у 30-ту окрему механізовану бригаду 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, яка дислокується у місті Новоград-Волинський Житомирської області, де пройшов шлях від командира взводу гранатометників до заступника командира бригади.

У 20072008 роках виконував миротворчу місію у складі національного контингенту в Косово.

Проходив навчання на курсах підвищення кваліфікації за кордоном: вивчення англійської мови (Канада), ведення бойових дій взимку (Норвегія, 2009), курси офіцерів спостерігачів (військова база Хохен фельс, Німеччина, 2009) та підвищений 9-місячний курс офіцерів піхоти з організації і тактики ведення бою (форт Бенінг, штат Джорджія, США)[2].

Отримав від громади Новограда-Волинського диплом «Гордість міста — 2013» у номінації «Військова доблесть».

У 2014-му офіцер успішно склав тести і його зарахували на навчання в один з найстаріших вищих навчальних закладів армії США Командно-штабний коледж армії США у штаті Канзас. Вже мав їхати на навчання, але почалися бойові дії на Донбасі.

Мешкає у Новоград-Волинському разом із дружиною Вірою та сином Іваном. Батьки Сергія проживають у Літині. Батько, Станіслав Антонович, викладає інформатику у Літинській школі № 2. Мати, Ольга Дорофіївна, — медсестра районної лікарні.

Російсько-українська війна

З початком російської збройної агресії командир механізованого батальйону 30 ОМБр майор Сергій Собко виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції.

27 липня 2014 року батальйонна тактична група під керівництвом Сергія Собка разом із десантниками 95-ї бригади взяла стратегічний плацдарм Савур-могила. Його батальйон забезпечував вихід підрозділів Збройних сил і Прикордонної служби з оточення біля кордону з Росією на ділянці від Петрівського до Міусинська. Комбат Сергій Собко став одним з героїв фільму «Рейд. Сила нескорених»[3].

Протягом липня—вересня 2014 року підрозділ під керівництвом Собка виконував завдання на території Луганської області.

На початку 2015 року брав участь у боях в районі міста Дебальцеве, зі своїми бійцями виходив з оточення.

Отримав звання підполковника,[коли?] призначений на посаду заступника командира бригади.

З 2016 року проходить підготовку і підвищення кваліфікації слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Після двох років на фронті підполковник Собко виїхав на навчання до Командно-штабного коледжу армії США, відбір до якого пройшов ще до війни. Навчався за міжнародною військовою освітньою програмою ІМЕТ.[джерело?]

З серпня 2017 року — командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Станом на червень 2018 — полковник.[4][5]

Нагороди

Примітки

Джерела

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 149
23 березня 2015
Наступник:
Зубанич Василь Іванович Порхун Олександр Володимирович
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.