Соболь Микола Олександрович
Микóла Олекса́ндрович Сóболь (19 лютого 1910, село Велика Рублівка, тепер Котелевського району Полтавської області — квітень 1991, Київ) — радянський партійний і державний діяч українського походження. Член ЦК КПРС у 1961—1971 роках. Член ЦК КПУ в 1956—1976 роках. Член Президії-Політичного бюро ЦК КПУ в липні 1963 — березні 1972 року. Депутат Верховної Ради Української РСР 5-го і 7–8-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 6–8-го скликань
| Соболь Микола Олександрович | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Соболь Микола Олександрович | ||||||||||||
 Перший заступник голови Ради Міністрів УРСР | ||||||||||||
| березень 1966 — 1972 | ||||||||||||
| Попередник | Грушецький Іван Самійлович | |||||||||||
| Наступник | Семичасний Володимир Юхимович | |||||||||||
| Перший секретар Харківського промислового обласного комітету КП України | ||||||||||||
| січень 1963 — липень 1963 | ||||||||||||
| Наступник | Ващенко Григорій Іванович | |||||||||||
| Перший секретар Харківського обласного комітету КП України | ||||||||||||
| 2 березня 1961 — січень 1963 | ||||||||||||
| Попередник | Титов Віталій Миколайович | |||||||||||
| Наступник | Ващенко Григорій Іванович | |||||||||||
| Народився |
19 лютого 1910 Російська імперія Полтавська губернія Велика Рублівка | |||||||||||
| Помер |
1991 СРСР УРСР Київ | |||||||||||
| Відомий як | державний діяч, чиновник, політик | |||||||||||
| Країна | СРСР | |||||||||||
| Освіта | НТУ «ХПІ» | |||||||||||
| Політична партія | КПРС | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Життєпис
Народився 19 лютого 1910 року в селі Велика Рублівка Полтавської губернії, нині Котелевського району Полтавської області в родині учителя.
У 1929 році закінчив профтехшколу в місті Богодухів Харківської області. У 1929—1931 роках працював техніком з обробки металу на Харківському паровозобудівному заводі. З 1931 року навчався в Харківському механіко-машинобудівному інституті.
У 1936 році закінчив Харківський механіко-машинобудівний інститут за фахом інженер-механік. У 1937—1941 роках працював помічником (заступником) начальника відділу технічного контролю, начальником відділу експлуатації, начальником дизельного відділу, начальником цеху, завідувачем (начальником) виробництвом Харківського машинобудівного заводу імені Комінтерну.
З 1941 року — начальник цеху, начальник бюро технічного контролю машинобудівного заводу в місті Нижній Тагіл, а з 1943 року, після відновлення радянської окупації Харкова, — начальник ремонтної бази, начальник відділу технічного контролю виробництва на Харківському заводі транспортного машинобудування імені Малишева.
З 1949 року — головний інженер, а з 1954 по 1958 рік — директор Харківського заводу імені Малишева.
З березня 1958 по липень 1960 року — голова раднаргоспу Харківського економічного регіону.
З 30 липня 1960 по 29 березня 1961 року — голова Української Ради народного господарства.
З березня 1961 по січень 1963 року — 1-й секретар Харківського обласного комітету КПУ, з січня 1963 року по липень 1963 року — 1-й секретар Харківського промислового обласного комітету КП України.
2 липня 1963 — 15 березня 1966 року — 2-й секретар ЦК КПУ.
18 березня 1966 — 31 березня 1972 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів УРСР.
Делегат XIX, XX, XXI, XXII, XXIII з'їздів КПРС та XIX, XX, XXI, XXII, XXIII з'їздів КПУ.
З 31 березня 1972 року — на пенсії. Помер в квітні 1991 року. Похований в Києві.
Участь в створенні Харківського метрополітену
На початку 60-х років у Харкові не одноразово підіймалося питання щодо побудови у місті підземної магістралі. 12 грудня 1962 року, на 2-ї сесії Верховної Ради СРСР депутат Соболь, на той час перший секретар Харківського обласного комітету КП України заявив[1]:
 |
Назріла необхідність будівництва в Харкові метрополітену. Ми просимо підтримати наше бажання та передбачити у 1963 році початок проектних робіт, а в 1965-1966 роках – початок будівництва першої черги харківського метро. Одночасно просимо у роки підготовки та будівництва метрополітену значно більше виділяти Харкову машин та поповнення автобусного, тролейбусного та трамвайного парку |  |
Подальшу роботу щодо затвердження побудови у Харкові метрополітену продовжив Ващенко Г. І., який зайняв посаду першого секретаря Харківського обласного комітету КП України після Соболя (1963).
Нагороди та премії
Нагороди
- два ордени Леніна (9.07.1966, 18.02.1970)
- чотири ордени Трудового Червоного Прапора
- орден «Знак Пошани» (1941)
- орден Червоної Зірки (.02.1943)
- медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (7.08.1946)
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (23.01.1947)
- медалі
Премії
У 1951 році нагороджений Сталінською премією.
Особисте життя
- Дружина — Валентина Григорівна Соболь (1912—1995)
- Син — Валентин Миколайович Соболь
- Дочка — Ольга Миколаївна Соболь.
Примітки
- Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю-світло/Лит. запис О. В. Коваленко —Х.: Вид «Прапор», 2000. —С.9,10— 288с.
Посилання
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.. Словникова частина.
- Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю-світло/Лит. Запис О. В. Коваленко —Х.: Вид «Прапор», 2000. — 288с. —ISBN 5-7766-0788-4 (рос.)
- ХПЗ — Завод імені Малишева. 1895—1995. Кратка історія розвитку.- Х.: Прапор, 1995. —792 с.: ил.
- Соболь М. О. «Спогади директора заводу». — Х.: Прапор, 1995. — 223 с.: ил.