Соколине полювання

Соколине полювання або соколині лови — різновид полювання з використанням приручених хижих птахів переважно з ряду соколоподібних (родин соколових і яструбових) для ловіння здобичі. Спортивне чи промислове полювання з птахами називають соколярством чи сокольництвом.

Соколине полювання
Falconry, a living human heritage [1]
Світова спадщина
Країна  Німеччина,  Саудівська Аравія,  Австрія,  Бельгія,  ОАЕ,  Іспанія,  Франція,  Угорщина,  Італія,  Казахстан,  Марокко,  Монголія,  Пакистан,  Португалія,  Катар,  Сирія,  Південна Корея та  Чехія
Тип Знання та практики
Об'єкт № 1209
Зареєстровано: 2016 (40 сесія)
 Соколине полювання у Вікісховищі
Полювання з хижим птахом — канюком пустельним (Parabuteo unicinctus)).

Мисливців, які займаються соколиним полюванням, називають сокільниками або соколярами.

Інколи полювання з птахами називають відповідно до назви мисливського птаха: яструбиними чи орлиними ловами. Проте більшість посібників щодо полювання з птахами відносить їх до різновидів соколиного полювання.

Культура соколиного полювання була розвинена практично в усіх країнах Євразії та деяких регіонах Північної Америки. Проте із розвитком сільського господарства та збільшенням питомої ваги вогнепальної зброї в мисливстві, соколине полювання занепало. Нині соколине полювання у більшості випадків є різновидом хобі.

Історія
Соколині лови. Мініатюра з Манесського кодексу.

У Західній Європі соколине полювання набуло розквіту за часів правління Людовика XIII. Лови поділялися на декілька частин, залежно від «напусків» і птахів, на яких велося полювання. Кожна частина таких ловів очолювалася окремим королівським сокольником.

У Московії, у роки правління царя Олексія Михайловича, соколине полювання вважалося основною монаршою забавою. На «дворах розваг» у селах Коломенське і Семенівське під Москвою утримувалося понад 3000 різних мисливських птахів. Вони були класифіковані за «статтями», які очолювали «керівні» сокольники. Останні мали під собою «рядових» сокольників, кречетників, яструбників. Перехід «рядових» у «керівні» супроводжувався пишною церемонією, що була визначена в «Уряднику сокольничого шляху». Окрім цих сокольників, у системі московського соколярства були посади сокольників ловчих, які наглядали за привозом птахів, пташиних стрільців, які забивали дичину для царського столу і були приписані до кречатні, місця зберігання і годівлі птахів, а також клобучний майстер, який виготовляв клобучки.

Перебіг

Мисливських птахів носять на руці, яку захищає рукавиця із замші чи м'якої шкіри. Для переносу декількох птахів використовують клітку, яку носять на плечах. На ноги мисливських птахів одягають опутенки — шкіряні чи суконні кільця; в опутенки просувають довжик — ремінець для закріплення птаха на рукавиці; на ноги чи хвіст птаха прив'язуються бубонці, щоб він не міг заховатися в кущах зі здобиччю. Перед ловами на голову птахів надягають клобуки — особливі шапочки, які закривають їм очі. У середньовіччя також використовували пишно оздоблені нагрудники і нахвісники для птахів як прикраси. Здобич відбирають у птахів за допомогою вабила, яким також приманюють птаха, що промахнувся.

Найсприятливіша для соколиних ловів пора року — осінь, хоча часто лови проводять навесні і влітку. Зазвичай, мисливські птахи потребують відпочинку, тому їх слід використовувати через день, не доводячи до перевтоми.

Мисливські птахи

Мисливське спорядження
  • Рукавиця — знаряддя, що захищає руку мисливця від кігтів мисливського птаха.
  • Клобук — шкіряний ковпачок на голову мисливського птаха, що закриває йому очі.
  • Вабило — знаряддя з прив'язаних до мотузки одного-двох крил для приманювання мисливського птаха та відбирання у нього здобичі.
  • Опутенки — шкіряні чи суконні кайданники на ноги мисливського птаха.
  • Довжик — ремінець для опутенок для закріплення мисливського птаха на рукавиці.
  • Бубонці — брязкальця для визначення місцезнаходження мисливського птаха, що вилетів за здобиччю.
  • Карабін (вертлюг)
  • Сумка
  • Стилет

Законодавча база в Україні

Усі хижі птахи в Україні підлягають охороні, відповідно до Закону України «Про тваринний світ». Тому їх не можна вилучати з природи з метою використання як ловчих птахів. Ще більш жорстко регулюється питання використання видів хижих птахів, занесених до Червоної книги України — за їхнє вилучення передбачений штраф (компенсація) в розмірі від 48 тис. до 120 тис. грн за одного птаха. Тому законним є використання лише хижих птахів, вирощених у спеціальних центрах. Така практика широко використовується у країнах Західної Європи.

Галерея
  • Конрад фон Альтштеттен, Манеський кодекс
  • Фрідріх II, зображений у De arte venandi cum avibus
  • Балабан, якого тримають для соколиного полювання

Див. також

Посилання
  1. * Назва в офіційному англомовному списку
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.