Сопошин

Сопошин розташований за 25 кілометрів на північ від Львова, за 35 кілометрів від українсько-польського кордону, на роздоріжжі міжнародних автошляхів на Польщу (Львів — Рава-Руська — Варшава), Прибалтику (Львів — Ковель — Брест). Поряд з автотрасою проходить залізниця Львів — Рава Руська — Варшава.

Розташоване село на межі природних областей: горбогірного пасма Розточчя та сильно заболоченої в давнину рівнини Малого Полісся. Межа природних областей збігається тут з багатою геологічною, кліматичною, рослинною і тваринною межею в Європі, поруч з якою проходить Головний європейський вододіл.

Це також древня межа земель та князівств Червоної Руси — Галичини, Волині, Звенигородського, Белзького князівств. Біля підніжжя гори Гарай (365 м) — крутого уступу Розточчя, яка здіймається на 150 метрів над прилеглою рівниною, перетиналися важливі шляхи Червоної Русі. Зі сходу на захід проходив шлях на відтинку між містами Димошин (нині м. Кам'янка-Бузька) та Щекотин (околиці села Глинсько за 5 кілометрів від Жовкви), далі на Янів (тепер Івано-Франкове), Краковець, Краків; з півдня на північ пролягав шлях зі столичного міста Галича (пізніше зі Львова) на Белз і Холм.

Станом на 2013 р. в Сопошині проживало 1.482 мешканці. Етнічний склад мешканців однорідний. Переважна більшість — українці — 98,4 % (корінні довоєнні сім'ї становлять меншу його частину), в невеликій кількості — росіяни — 1 % (частина російського населення і сімей військовослужбовців виїхала в Росію після утворення незалежних держав на території СРСР), поляки — 0,3 % (майже все довоєнне польське населення вивезено в Польщу 1946 р.), євреї — 0,1 % (майже все довоєнне єврейське населення знищено нацистами в 1943 р.), інші національності — 0,2 %.

Перша письмова згадка про Сопошин відноситься до 1368 року.

19 лютого 2018 року почав діяти завод з переробки меду та продуктів бджільництва[2].

Сопошин — село, в якому добре зберігся фільварок пана Кузіцького, є окреме поховання — братська могила 1870 р. (напис зберігся) померлих від тифу.

Храм Собору Пресвятої Богородиці с. Сопошин[3]

Храм Всіх Святих с. Сопошин

«Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських» так описує село Сопошин:

Сопошин ((пол.)Soposzyn) — село, належало до Жовківського повіту, 3 км на пд.-сх. від Жовкви. На пд. лежить Мацошин, на зах. Стара Скварява і Жовква, на пн. Жовква, на сх. Блищиводи і Смереків. Південно-західною частиною села пропливає річка Свиня, права притока р. Рати (притоки Бугу). В долині цієї річки лежить сільська забудова. В 1880 році було 148 господарств, 748 жителів в гміні, 9 господарства, 46 жителів на території двору. (587 греко-католиків, 188 римо-католики, 19 ізраелітів; 593 русини, 185 поляків, 12 німців). Парафія греко-католицька була в Мацошині, римо-католицька в Жовкві. В селі була церква і філіальна школа. В записах Крехівського монастиря є згадка про Василіанський монастир, який колись існував в Сопошині. (Шематизм провінції Св. Спасителя, Чину Св. Василія у Львові, 1867, стр. 189). В Жовкві, 21 листопада 1690 року записує Ян III своєму кухарю Блажею Бамбужі, дві частини дворища Сподинковського в Сопошині. (Бернардинський архів у Львові, С., т. 545, стр. 1732).[4]

У селі народилися:

• польський композитор і педагог Станіслав Нев'ядомський;
• український науковець і перекладач Дзюб Іван Петрович;
• член НСНУ, колишній народний депутат України В'язівський Володимир Михайлович.

• Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — Київ, 1968.
• Soposzyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 77. (пол.).— S. 77. (пол.)