Сполучені Штати Великої Австрії
Сполучені Штати Великої Австрії (нім. Vereinigte Staaten von Groß-Österreich) — проект реформування Австро-Угорської імперії, розроблений групою вчених із оточення австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда, який так і не був втілений в життя. Цю пропозицію висловив в 1906 році юрист та політик, етнічний румун Аурел Попович (рум. Aurel Popovici).
Історія
На початку XX століття перед Австро-Угорською монархією почала все гостріше виявлятися найбільша проблема держави: із 11 різних етнічних груп тільки дві — німці та угорці (які разом становили лише 44% від загальної кількості населення) мали політичну владу в державі. Інші народності — українці, поляки, чехи, румуни, хорвати, словаки, серби, словенці та італійці взагалі не мали офіційних політичних прав у імперії. Тільки хорвати та серби мали обмежену автономію в рамках Королівства Хорватії та Славонії.
У 1867 році Австрійську імперію було поділено на два королівства — Цислейтанію, де домінували німці, та Транслейтанію — де влада належала угорцям. До початку XX століття стало явним те, що такий державний організм, де дві нації домінують на дев'ятьма в принципі нежиттєздатний, що підтверджувалось численними терористичними актами, повстаннями, демонстраціями та заворушеннями.
Франц Фердинанд планував радикально перекроїти карту Австро-Угорської імперії, створивши напів-автономні штати, кожен з яких би представляв одну з 11 націй імперії. Разом вони мали б утворити велику федерацію — Сполучені Штати Великої Австрії. Таким чином він хотів виправити дисбаланс політичного впливу в імперії. Цей проект отримав сильну опозицію з боку угорської частини імперії, так як за результатами планованих реформ Угорське королівство суттєво втрачало в території та населенні.
В 1914 році ерцгерцога було вбито в Сараєві, що стало приводом до розв'язання Першої світової війни, у підсумку якої Австро-Угорська імперія перестала існувати, а її територію було поділено між новоутвореними на її теренах національними державами та країнами Антанти.
Штати за проектом реформи
Сама ідея реформування Австро-Угорщини у федеративну Дунайську монархію була висловлена угорським революціонером Лайошем Кошутом. Згідно з реформою мали стати автономними такі території:
- Deutsch-Österreich — Німецька Австрія, німці
- Deutsch-Böhmen — Німецька Богемія, німці
- Deutsch-Mähren — Німецька Моравія, німці
- Böhmen — Богемія, чехи
- Slowakenland — Словаччина, словаки
- West-Galizien — Західна Галичина, поляки
- Ost-Galizien — Східна Галичина, українці
- Ungarn — Угорщина, мадяри
- Seklerland — Шеклерлянд, мадяри, мадяри-секеї
- Siebenbürgen — Семигороддя, румуни
- Trento — Трентіно, італійці
- Triest — Трієст, італійці
- Krain — Крайна, словенці
- Kroatien — Хорватія, хорвати та серби
- Woiwodina — Воєводина, серби
До того ж, у проекті реформи було передбачено створення автономних районів в німецьких анклавах на території не-німецьких штатів та польського анклаву у Львові.
Див. також
Посилання
- Isac, Iulian Nicusor. The United States of Greater Austria – a step towards European Union?. Архів оригіналу за 12 вересня 2011. Процитовано December 2009.
- (нім.) Kowalski, Erich (2005). Die Pläne zur Reichsreform der Militärkanzlei des Thronfolgers Franz Ferdinand im Spannungsfeld von Trialismus und Föderalismus. Vienna: Universitätsbibliothek Universität Wien.
- (нім.) Popovici, Aurel (1906). Die Vereinigten Staaten von Groß-Österreich. Politische Studien zur Lösung der nationalen Fragen und staatrechtlichen Krisen in Österreich-Ungarn. Leipzig.
- (нім.) Teslaru-Born, Alina (2005). Ideen und Projekte zur Föderalisierung des Habsburgischen Reiches mit besonderer Berücksichtigung Siebenbürgens 1848–1918 (Inauguraldissertation). Frankfurt am Main: Johann-Wolfgang-Goethe-Universität zu Frankfurt am Main. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано December 2009.
- (пол.) Gennadii Korolov, Federalistyczne utopie w Europie Środkowo Wschodniej (na początku XX wieku): projekty "Stanów Zjednoczonych" wobec małych narodów, in: Roman Baron Roman Madecki Jan Malicki, Czeskie badania nad Polska w kontekście Europy Środkowej i Wschodniej, Historický ústav, Praha 2016, s. 379-388