Станіслав Строїнський

Народився близько 1719 року у Львові в незаможній родині Юзефа Строїнського і Катерини з Хировських. Навчання живопису розпочав у 16-річному віці. Місце навчання не з'ясовано. За різними версіями міг бути учнем Франциска та Себастьяна Екштайнів (припущення Збіґнєва Горнунґа), або ченця-бернардинця Бенедикта Мазуркевича. Є також гіпотеза про навчання Строїнського в Римі (документальних свідчень немає). 1745 року вийшов із львівського малярського цеху. 1759 року отримав статус Pictor Sacrae Regiae Majestati (Маляр Його Королівської Величності), 1764 року — право носити шпагу, 1765 — посаду королівського секретаря, найвищу відзнаку митців того часу. Відомо про скарги на Строїнського від 1751 і 1771 років через його непідпорядкування львівському малярському цеху. Працював монументалістом, займався фресковими розписами. Збережених олійних робіт немає, вони відомі майже виключно з архівних згадок.[4] Учнями митця були живописці Юзеф Язвинський, Юрій Радивиловський, монах-паулін Марцелій Добженівський. У Львові від 1783 року Строїнський жив у будинку № 39 на площі Ринок.[5]

Строїнський був одним із фігурантів незрозумілого епізоду, описаного істориком Францішеком Яворським. 4 листопада 1780 року група львівських малярів у складі Остапа Білявського, Матвія Міллера, Юзефа Хойніцького, Томаса Гертнера, на чолі зі Станіславом Строїнським з'явилась у ратуші і вимагала видачі їм усіх документів про привілеї малярського цеху, які протягом всієї історії цеху зберігались у ратуші на депозиті. Магістрат не чинив перешкод і видав усі документи. Ситуація виглядає незрозумілою ще з тієї причини, що перелічені митці до цеху в той час не належали.[6]

Станіслав Строїнський був одружений тричі. Перший шлюб із Терезою Шепелінською відбувся 24 липня 1740 у львівському костелі Марії Сніжної. У цьому шлюбі народились дві доньки — Катерина і Констанція, син Антоній. Пізніше був одружений з Аґатою Кадохувною, з якою мав сина Людвіка, а 1771 року одружився з Вікторією Струсувною з Хорошевських, яка народила йому сина Антонія і чотирьох доньок. Старший син Антоній став живописцем, зокрема, здобув освіту в академії св. Луки в Римі. Помер 1820 року. Станіслав Строїнський мав молодшого брата Мартина (Марціна) (1735—1800), також живописця. Художником був зять Юзеф Хойницький, відомий зокрема своїми розписами у Латинському катедральному соборі Львова.

Роботи

• Безкоштовно виконав розписи костелу бернардинського монастиря у Львові (1746).
• Розписи каплиці Святого Причастя при катедральному костелі в Перемишлі (1744—1750)
• Розписи інтер'єрів костелу Найсвятішої Трійці монастиря тринітаріїв у Львові (не збережені).
• Розписи костелу Матері Божої Сніжної (не збережені).
• Образи для костелу монастиря бернардинців у Любліні (1752—1753).
• Розписи інтер'єру бернардинського костелу в Лежайську, виконані спільно з Клосовським і Войтановським (1752).
• Фрески костелу бернардинців під Сокалем виконані у 1756—1759 роках (більшість знищено пожежею 1852 року).
• Розписи костелу в Лопатині.
• Фрески костелу кларисок у Львові (1760-ті).
• Розписи палацу архієпископів на Ринку, 9 у Львові (1760-ті).
• Розписи домініканського костелу в Тернополі.
• Розписи вівтарної частини храму домініканського монастиря в Підкамені (1766).
• Розписи в палаці Любомирських у Львові у 1760-х роках. Відомо про виплату архітектором палацу Яном де Вітте гонорару за оформлення однієї з зал.
• Розписи, виконані спільно з братом Мартином, а також низкою інших митців у Латинському катедральному соборі Львова (друга пол. 1760-х — початок 1770-х).[7]
• На замовлення Франциски Жевуської 1774 року оздобив фресковим живописом салон, плафони покоїв та передпокоїв кам'яниці на площі Ринок, 3.[8]
• Образ із зображенням св. Еразма на менсі бічного вівтаря парафіяльного костелу в Дрогобичі (1790). Не збережений.[4]
• декорація інтер'єрів костелу святого Станіслава (Гусаків) та костелу францисканців (Перемишль), обидва - разом з Томасом Гертнером)[9]
• Він або брат Мартин розписали інтер'єр костелу Різдва Пречистої Діви Марії і Святого Щепана у Золотому Потоці[10]
• Можливо, розписи церкви Святого Миколи у Сокалі[11]

• Лильо О. М. Діяльність представників монументального живопису західноєвропейської традиції у Львові XVIII ст. // Бюлетень Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України. — Львів, 2008. — № 1 (10). — С. 97—103.
• Овсійчук В. А. Класицизм та романтизм в українському мистецтві. — К : Дніпро, 2001. — С. 187. — ISBN 966-02-1984-9.
• Строїнський Станіслав // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — C. 560.
• Строїнський Станіслав // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — 272 с., іл.

 — C. 222.

• Строїнський Станіслав // Художники України: енциклопедичний довідник. Вип. 1 / авт.-упоряд. М. Г. Лабінський. — Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 528. — ISBN 978-966-96839-3-9..
• Rastawiecki E. Słownik malarzów polskich tudzież obcych w Polsce osiadłych lub czasowo w niej przebywających. — Warszawa : Nakł. aut. (S. Orgelbrand), 1851. — T. II. — 327 s. — S. 240—242, 413—415. (пол.)

• Stanisław Stroiński (ID: psb.32351.1) (пол.)