Су-33

Су-33 (Су-27К, Т-10К; за кодифікацією НАТО: Flanker-D) — радянський/російський палубний винищувач четвертого покоління.

Су-33
Су-33
Призначення: палубний винищувач
Перший політ: 17 серпня 1987
Прийнятий на озброєння: 31 серпня 1998[1]
Період використання: 1994 — донині
На озброєнні у: Росія
Розробник: Сухой (компанія) і Komsomolsk-on-Amur Aircraft Production Associationd
Виробник: ДКБ Сухого
Всього збудовано: 26
Модифікації: Су-33УБ
Конструктор: Симонов Михайло Петрович
Екіпаж: 1 особа
Максимальна швидкість (МШ): 2300 км/год
МШ біля землі: 2300 км/год
МШ на висоті: 1300 км/год
Дальність польоту: 3000 км
Дальність польоту з ППБ: (Підвісний паливний бак — ППБ) км
Практична стеля: 17 000 м
Довжина: 21,185 м
Висота: 5,72 м
Розмах крила: 14,7 м
Площа крила: 67,84 м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: 42,5°
Споряджений: 20 440 кг
Двигуни: 2 х (АЛ-31Ф серії 3)
Тяга (потужність): 2 x 7670 кгс
Тяга форсажна: 2 x 12500 кгс
Гарматне озброєння: 1×30 мм, ГШ-30-1
Боєзапас: 150 снарядів
Кількість точок підвіски: 12
Маса підвісних елементів: 6500 кг
Підвісне озброєння: (8 × Р-27Е або 6 × Р-73)

Конструкція

Винищувач створений за нормальною аеродинамічною схемою з застосуванням переднього горизонтального оперення та має інтегральне компонування[2]. Трапецевидне крило, утворює єдиний тримальний корпус. Двоконтурні турбореактивні двигуни з форсажними камерами знаходяться в рознесених один відносно одного мотогондолах, що зменшує їх взаємний вплив. Повітрозабірники двигунів розміщені під центропланом. Переднє горизонтальне оперення встановлено в напливах крила і збільшує як маневрові характеристики літака, так і підйомну силу планера[2], що дуже важливо для палубного винищувача.

Крило і оперення
Су-33 зі складеними крилами на виставці

У трапецевидного крила Су-33 кут стрілоподібності крила по передній кромці становить — 42,4°. Площа крила становить 67,84 м², розмах крила — 14,7 м (при підвісках ракет або обладнання на його краях — 14,948 м).

Механізація крила представлена флаперонами площею 2,4 м², які виконують функції закрилків та елеронів, двосекційними закрилками площею 6,6 м² і трьохсекційним поворотним носком площею 5,4 м².

Заднє горизонтальне оперення — два суцільноповоротні консолі стабілізатора з диференційним відхиленням. Розмах заднього горизонтального оперення становить 9,9 м, площею — 12,3 м², профіль стабілізатора — С9С. Переднє горизонтальне оперення також виконано суцільноповоротним. Кут стріловидності ПГО становить 53,5°, розмах консолей — 6,43 м, площа оперення — 2,99 м². Вертикальне оперення літака являє собою два трапецієвидних кіля з кутом стріловидності по передній кромці 40° і площею 15,1 м²[2]. Кілі мають профіль У3 і встановлені без розвалу, кожен кіль оснащений кермом напрямку з площею 3,49 м².

Крило винищувача може складатися, що дозволяє розмістити більшу кількість літаків на палубі і в ангарах авіаносця. Заднє горизонтальне оперення спочатку було виконано таким, що не складалося[3], ширина літака при цьому становила 9 м, що було на 1,2 м більше, ніж у конкурента, МіГ-29К. Із застосуванням горизонтального оперення, що складається, ширина літака зменшилася до 7,4 м, що навіть на 0,4 м менше, ніж у МіГ-29К.

Повітрозабірники і двигуни
Двигун АЛ-31Ф

Винищувач оснащений регульованими повітрозабірниками[2], що дозволяє йому розвивати швидкість, яка більше ніж в 2 рази перевищує швидкість звуку. Повітрозабірники розміщені під напливами крила і оснащені захисними ґратами, які запобігають потраплянню сторонніх предметів у двигун на зліто-посадках. Захисні пристрої являють собою перфоровані титанові панелі з великим числом отворів діаметром 2,5 мм. Вони працюють в автоматичному режимі — опускаються із прибиранням шасі і піднімаються з його випуском.

Су-33 оснащуються двома двоконтурними турбореактивними двигунами з форсажними камерами АЛ-31Ф серії 3 виробництва НВО «Сатурн». Від базового двигуна АЛ-31Ф їх відрізняє підвищена до 12800 кгс тяга. На офіційному сайті НВО «Сатурн» в розділі модернізованого двигуна АЛ-31Ф-М1 зображена фотографія хвостової частини Су-33[4], що може свідчити про застосування цих двигунів на даному винищувачі.

Особливості Су-33

В порівнянні із базовим винищувачем Су-27, палубний винищувач Су-33 має ряд особливостей:

  • Поліпшена тримкість крила на злітно-посадочних режимах за рахунок збільшення площі, застосування механізації і ПГО
  • Посилені стійки шасі та встановлений посадковий гак для забезпечення посадки з великими перевантаженнями і вертикальними швидкостями
  • Встановлена система дозаправки в повітрі для збільшення бойового радіусу і часу патрулювання
  • Застосування пілотажно-навігаційного обладнання для заходу на посадку на палубу авіаносця, забезпечена взаємодія з корабельними радіоелектронними системами
  • Збільшена кількість точок підвіски із 10 до 12
  • Складання консолей крила і горизонтального оперення з метою знизити габарити літака
  • Застосований захист від корозії конструкції і систем літака для забезпечення тривалого терміну експлуатації в умовах морського клімату
  • Можливість ефективного обстрілу надводних цілей

Бойове застосування

Інтервенція Росії в Сирію

Щонайменше восьмеро, обладнаних прицільними пристосуваннями СВП-24 «Гефест», винищувачів Су-33 входили до складу авіакрила авіаносного крейсера «Адмірал Кузнєцов» під час походу до берегів Сирії восени 2016 року[5][6].

Аварії

Всього з моменту першого польоту Су-33 сталося 8 аварій, 5 з яких були викликані технічними несправностями літака.

  • 28 вересня 1988 перший дослідний екземпляр Т10К-1 (б/н 37) під управлінням льотчика-випробувача Миколи Садовнікова на висоті 2000 м і швидкості 1270 км/год втратив керування внаслідок відмови гідросистем. Пілот катапультувався.
  • 11 липня 1991 через відмову ЕДСУ втрачений один з літаків дослідної партії (Т10К-8). Пілот полковник Тимур Апакідзе катапультувався.
  • 17 червня 1996 під час виконання тренувального польоту в складних метеоумовах зазнав катастрофу Су-33 (б/н 65). Пілот Віталій Кузьменко загинув.
  • 11 травня 2000 при виконанні планових польотів окремого корабельного авіаційного полку Північного флоту зазнав аварію палубний винищувач Су-33 (б/н 71), який пілотував льотчик першого класу полковник Павло Кретов. Льотчикові вдалося катапультуватися з падаючої машини і приземлитися приблизно за 54 кілометрів від базового аеродрому Сєвєроморськ-3. На літаку сталася відмова бортової системи управління.
  • 17 липня 2001 під час авіашоу, присвяченому дню морської авіації в гарнізоні «Острів» під Псковом, впав Су-33 (б/н 70), яким керував Тимур Апакідзе. Пілот загинув.[7]
  • 5 вересня 2005 втрачений літак Су-33 (б/н 82) під управлінням підполковника Юрія Корнєєва. Пілот успішно катапультувався. Пригода сталася під час посадки на палубу АК «Адмірал Кузнєцов». Через обрив троса аерофінішера (гальмівний пристрій) літак продовжив рух по палубі, впав у море і затонув.[8]
  • 5 грудня 2016 втрачений літак Су-33 під час посадки на палубу АК «Адмірал Кузнєцов». Пілот успішно катапультувався. Через обрив троса літак продовжив рух по палубі, впав у море і затонув.[9]

Див. також

Пов'язані моделі

Інші палубні винищувачі

Примітки
  1. (рос.) Корабельний винищувач Су-33: 10 років на озброєнні в Росії
  2. Фомін А., 2003, стр. 190—204.
  3. Фомін А., 2003, стр. 73-74.
  4. АЛ-31Ф серії 42 (М1) Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine. на сайті ММПП «Салют»
  5. Louis Martin-Vézian (14 листопада 2016). Infographic: A long journey for the Kuznetsov – November 14 “Crash” Update. Offiziere.ch.
  6. ‘Sea Flankers’ prepare for Syria. Combat Aircraft. 30 вересня 2016.
  7. Су-33 погубив свого «хрещеного батька»
  8. Винищувач Су-33 який впав в океан буде знищений глибоководними бомбами. Архів оригіналу за 8 січня 2006. Процитовано 26 березня 2011.
  9. Российский авианосец «Адмирал Кузнецов» потерял второй за месяц истребитель, летчик катапультировался

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.