Сіль (станція)

Сіль залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці на перетині двох ліній Лиман Микитівка, Сіль Величко між станціями Шевченко (8 км) та Зовна (10 км). Розташована за 3 км від міста Соледар і є його головною залізничною станцією. Відстань від Донецька — 104 км, від районного центру Бахмута — 16 км. Розташована у смт Сіль, що включено до складу Соледара Донецької області.

Станція Сіль

Лиман Микитівка
Сіль Величко
Донецька залізниця
Лиманська дирекція
смт Сіль

48°42′55″ пн. ш. 38°02′02″ сх. д.
Рік відкриття 1913 (109 років)
Колій 12
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Відстань до Києва, км 705
Відстань до Микитівки, км 46
Відстань до Сіверська, км 19
Код станції 494800 ?
Код «Експрес-3» 2214073 ?
Послуги
Сіль
Сіль на Вікісховищі

Біля станції розташована пошта та 3 крамниці.

Історія

Щоб збільшити вивіз кам'яного вугілля в північно-західні райони Російської імперії і витиснути іноземне вугілля з Балтійського узбережжя, вирішено було побудувати Північно-Донецьку залізницю.

Вигляд станції з пішохідного мосту

Підприємці С. С. Хрулєв і Ф. Є. Єнакієв організували для цієї мети акціонерне товариство.

Трасу нової магістралі запропонували прокласти від станції Льгов Московсько-Києво-Воронезької залізниці через Харків до станції Лиха Південно-Східної залізниці з перетином лінії Попасна Куп'янськ біля станції Комишуваха і лінії Дебальцеве Міллерове Катерининської залізниці по роз'їзду Мамай, прокладеному між станціями Мілова і Слов'яносербськ.

Роботи велися швидко. Тисячі робітників зводили насип, мости, зруби, укладали баласт, шпали, рейки. У вересні 1911 року на три місяці раніше терміну були виконані роботи першої черги. Введені в експлуатацію дільниці Льгов II Основа — Лиман Родакове,  а також Лиман Слов'янськ та Лиман Краматорська.

Через два роки, 7 вересня 1913 року, було закінчено будівництво лінії Яма Микитівка, і перший поїзд зі станції Микитівка пішов на станцію Сіверськ

Північно-Донецька залізниця зіграла позитивну роль в подальшому розвитку Донецького краю. Були освоєні нові вугільні родовища. Підвищився вуглевидобуток, інтенсивніше стали працювати соляні шахти.

Акціонери залізниці побудували до соляних шахт під'їзні колії, а станція Сіль стала основним перевалочним пунктом. У 1913 році шахти Бахмутського району добували щодоби 1310 тонн кам'яної солі і майже одну четверту частину виробленої в Російській імперії.

Можливість працювати на залізниці заманила сюди безлічь мешканців сусідніх сел. Так поряд вирісло залізничне селище, яке, згодом, отримало однойменну назву Сіль.

Поряд зі станцією у 1935 році було побудовано вагонне депо Сіль.

Первинна будова вокзалу станції проіснувала близько тридцяти років і була зруйнована під час визволення станції Сіль від нацистських загарбників у 1943 році. Наступні десять років вокзал розташовувався у старому вагоні.

У 1953 році зведено нову будівлю станції. У травні 2011 року будівлю було відремонтовано.

Станція переважно обслуговує вантажні поїзди.

Пасажирське сполучення

На станції зупиняються приміські та пасажирські поїзди[1]. До Соледара можна дістатися пішки або маршрутним таксі, яке узгоджене з графіком руху приміських електропоїздів.

Пасажирські перевезення з 2014 року, у зв'язку з бойовими діями на Донбасі, були обмежені одним пасажирським поїздом до Харкова та приміськими електропоїздами. Існувала можливість дістатися прямим сполученням зі станції Сіль до Києва, Харкова, Львова, Полтави, Ковеля.

Галерея

Примітки

Джерела

  • Железнодорожный транспорт. Энциклопедия / Гл. Ред. Н. С. Конарёв. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1994.
  • Железные дороги. Общий курс / Под ред. М. М. Филиппова. — М.: Транспорт, 1981.
  • Кірпа Г. М., Пшінько О. М., Огієнко І. В. Залізниці України. Історичний нарис. — Дніпропетровськ: вид-во «Арт-Прес», 2001.
  • Укрзалізниця. Поступ часу. 1991—1996. Матеріали до історії залізничного транспорту. — К.: Транспорт України, 1996.
  • Чарноцкая Л. П. Железная дорога от А до Я. — М.: Транспорт, 1990.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.