Тапин

Розташування

Знаходиться в західній частині Надсяння. Розташоване на відстані 2 км на схід від адміністративного центру ґміни Рокитниці, 12 км на південь від повітового центру Ярослава і 51 км на схід від воєводського центру Ряшева.

Історія

У 1508 р. селом володів Мартин Моравський.[2]

За податковим реєстром 1515 р. село належало Чешацькому, були 4 лани (коло 100 га) оброблюваної землі, корчма.[3]

За податковим реєстром 1589 р. село належало Рафаелю Боляновському, були 3 лани (коло 350 га) оброблюваної землі, корчма з 1/4 оброблюваної землі, 4 загородники без земельної ділянки, 1 коморник з тягловою худобою і 3 без тяглової худоби.[4] До 1772 року Тапин входив до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

У 1892 р. в селі було 49 будинків і 266 мешканців, у присілку Вілька Тапинська — 37 будинків і 209 мешканців, а загалом у громаді (гміні) разом з фільварком Зигмунта і Марії Дрогоївських — 90 будинків і 541 мешканець (222 греко-католики, 279 римо-католиків і 40 юдеїв). Однак польська влада активно провадила латинізацію і полонізацію села через викладання у школі винятково польською мовою та адміністративний тиск.

На 01.01.1939 в селі проживало 530 мешканців, з них 20 україномовних українців, 80 польськомовних українців, 410 поляків і 20 євреїв[5]. Село належало до ґміни Хлопіце Ярославського повіту Львівського воєводства. Греко-католики села належали до парафії Боратин Порохницького деканату (після Першої світової війни — Ярославського деканату) Перемишльської єпархії.

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 232 60 146 26
Жінки 247 48 137 62
Разом 479 108 283 88

Примітки
  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 110.(лат.)
  3. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 135.(лат.)
  4. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 20.(лат.)
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 109.
  6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.