Таромське

Таро́мське (Таромськ, Тарамське, Таромка[1]) — житловий район Дніпра, до 2001 року — селище міського типу. Займає західну частину Новокодацького району міста.

Таромське
Дніпро
Таромське
Загальна інформація
48°27′42″ пн. ш. 34°46′58″ сх. д.
Країна  Україна
Район Новокодацький район
Адмінодиниця Дніпропетровськ
Водойма Ставок Дорофея, р. Дніпро
Площа 75 квадратний кілометр
Населення 15,5 тис.чол. (2005)
Поштовий індекс 49490-494
Телефонний код 562
Транспорт
Залізнична інфраструктура Сухачівка, Платформа 169 км
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap
Карта
Таромське
Таромське (Україна)

Символiка

Затверджена наказом начальника управлiння Днiпро(петр)овськоï мiськоï ради по управлiнню майном колишнього смт Таромське N° 19 вiд 10 березня 2009 року.

Герб

В лазуровому полi на зеленому пагорбi срiбна козацька сторожова вежа, що оточена частоколом, над нею три 7-променевi золотi зiрки, двi над одною.

За офiцiйним обґрунтуванням, наводиться цiлком новий «iсторичний факт» заснування Таромського як «захисноï вiйськовоï споруди» нiбито пiд назвою Козирева балка на пагорбi Висока гора у 1631—1640 рр., що його вiдображае сторожова вежа. Зiрки запозиченi з гербу Днiпра як ознака належности Таромського до мiста. Лазуровий вказуе на рiчку Днiпро, над якою стоïть Таромське, «зелене символiзуе багатство та чудовi краевиди Таромського, також здоров'я та» землеробство мешканцiв, золотий — "добробут людей ïхне душевне здоров'я й щирiсть.[2]

Прапор

Квадратне полотнище, роздiлене на чотири рiвновеликих квадратних поля, верхне вiд древка (з трьома золотими 7-променевими зiрками, два пiд одною) та нижне з вiльного краю (з бiлою козацькою вежею, що оточена частоколом) поля лазуровi, а два iнших зеленi.

Історія

У давнину ця місцевість називалася Тарентський Ріг й описувало Таромську гору, з якої видно долину Дніпра. Перша згадка : Феодосій Макаревський описав запорізьке козацьке містечко Таромське у 1704 році біля міста Новий Кодак, коли він подорожував цими місцями.

За твердженням Дмитра Яворницького, козаки вважали урочище Таромське своїм найдавнішим займищем.

Воно розташовувалося на старовинному шляху з Києва «вниз», вздовж Дніпра на Хортицю, Крим, Кавказ, Азію.

Містечко належало до Кодацької паланки Запорожжя.

Походження назви за народною версією пов'язують зі звуком Тарам-тарам, що виникав під час тарамтіння возів розбитою кам'яною дорогою у центрі Таромського. Інша версія наводить дослов'янське походження назви від «Тар» — «розділяти на частини»: з кручі Таромської гори можна бачити, як ріг ніби врізається у Дніпро. Старожил-таромчанин Леонід Воловик вважає, що назва пішла від прізвища першого поселенця-козака, можливо, Тарамка.

Зацікавившись топонімікою рідного села, просвітянин Валентин Головко у 1974 році написав запит до Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР, звідки одержав відповідь, що в основі назви лежить східно-тюркське «тарам», що означає «розгалуження ріки у гирлі, дельті». І дійсно, якщо піднятися на Високу гору, то звідти видно, як Дніпро розділяється на кілька проток між острівцями. Від тодішнього директора Дніпропетровського історичного музею імені Д. І. Яворницького Г. Ф. Ватченко було отримано підтвердження гіпотези про тюркське походження слова «Таромське». Як відомо, ще задовго і до Дніпропетровська, і до Катеринослава, і до Половиці був тут Тарентський Ріг на шляху «із варяг в греки». Письменниця Галина Семенча висловила думку, що, мабуть, саме від нього пішла назва — Таромське.[3]

На 1859 рік Таромське було державним селом. Тут було 146 подвірь 1 православна церква й мешкало 1165 осіб.[4]

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Діївської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1552 особи, (282 двора)[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2140 осіб (1061 чоловічої статі та 1079 — жіночої), з яких всі — православної віри[6].

У кінці 18 сторіччя біля Дніпра у старій частині поселення побудовано церкву Святої Покрови. Сучасну церкву звели 1905 року. Інші найдавніші будівлі Таромського: залізнична станція і земська школа.

Географія

Розташоване на правому березі Дніпра, на західній околиці міста Дніпро і межує з селищем Карнаухівка, що входить до складу міста Кам'янське.

Старовинний центр знаходиться в поймі Дніпра. Сучасний центр розташований за 4 км на південь біля залізничної станції Сухачівка.

У селищі 3 середні школи і лікарня. У північній частині розташована ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Ділянка дубових насаджень

Господарство

Освіта
  • Середня загальноосвітня школа № 105 — Золотоосіння вулиця, 26
  • Середня загальноосвітня школа № 123 — вулиця Академіка Кисловського, 1
  • Середня загальноосвітня школа № 124 — вулиця Старий шлях, 2

Релігія

Православна (займають старовинний собор біля Дніпра - Свято-Покровський храм (пам'ятка архітектури), п'ятидесятницька й баптиська громади.

Екологія

Вода у криницях Таромського отруєна хімікатами та урановими відходами зі звалищ Придніпровського хімічного заводу. У ній допустимий рівень свинцю перевишений удвічі, кадмію — у 100 разів[джерело?].

Постаті
  • Лоян Михайло Іванович (1887—1974) — перший учитель-таромчанин, просвітянин, краєзнавець, громадський діяч Придніпров'я.
  • Волівач Іван Васильович (1924—2011)  — генерал, учасник Великої Вітчизняної афганської воєн. нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденами Богдана Хмельницького, Вітчизняної війни першого ступеня, «За мужність», багатьма медалями нашої Родині і зарубіжних країн, Почесними грамотами різних установ, нагородами УСВА.
  • Кобзенко Юрій Васильович (* 1949) — український знавець івриту.
  • Малолітній Олександр Іванович (1979—2014) — солдат Збройних сил України, боєць Добровольчого корпусу «Правий Сектор».
  • Мартинов Олександр Олександрович (1987—2014) — солдат Збройних сил України, боєць Добровольчого корпусу «Правий Сектор».

Галерея
  • Середня загальноосвітня школа № 124
  • Пам'ятник "Учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи"
  • Таромська сільська рада ветеранів України
  • Свято-Покровський храм
  • Меморіал загиблим воїнам-таромчанам в період Другої світової війни
  • Культурно-дозвільний центр "Іскра"
  • Краєвид Новокодацкого лісництва
  • Озеро Дубове

Див. також

Джерела

Примітки
  1. http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=DOP&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Palanka
  2. Геральдика Дніпропетровщини. Офіційні символи територіальних та муніципальних утворень. Дніпро: Арт-Прес. 2012. с. с.168(герб)–169(значення та прапор) −192с. ISBN ISBN 978-966-348-279-8.
  3. http://politics.ellib.org.ua/pages-5645.html
  4. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  6. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-63)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.