Тростянчик

Тростя́нчик село в Україні, у Тростянецькому районі Вінницької області. До 2020 — центр Тростянчицької сільської ради.

село Тростянчик
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Гайсинський район
Рада Тростянчицька сільська рада
Код КАТОТТГ UA05040250190010673
Облікова картка Тростянчик 
Основні дані
Засноване 1700
Населення 1639
Площа 3,22 км²
Густота населення 509,01 осіб/км²
Поштовий індекс 24342
Телефонний код +380 4343
Географічні дані
Географічні координати 48°31′04″ пн. ш. 29°22′11″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
149 м
Водойми р. Південний Буг, Нетека
Місцева влада
Адреса ради 24342, с. Тростянчик, Т.Шевченка, 3
Карта
Тростянчик
Тростянчик
Мапа

 Тростянчик у Вікісховищі

Населення становить 1639 осіб.

Історія

У Переліку фондів родових архівів магнатів і шляхти Правобережної України КЦАДА зазначено, що с. Тростянчик на Поділлі було власністю та місцем проживання магнатів гр. Собанських з 1789 р. по 1918 р.[1]

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Бершадської волості Ольгопільського повіту Подільської губернії мешкало 1450 осіб, налічувалось 173 дворових господарства, існували православна церква, постоялий двір, 3 водяних млини[2].

Село в роки Визвольних змагань

В період Визвольних змагань 1917—1921 років ця місцевість стала місцем запеклих боїв. Зокрема, 3-4 вересня 1919 року під селом Тростянчик відбулась одна з найбільш жорстоких сутичок визвольної боротьби українського народу. Під керівництвом Г. Котовського батальйон 404-го полку Червоної армії пішов в контратаку на найкращий 1-й курінь 1-го полку Українських січових стрільців. 3-тя сотня 1-го куреня УСС затримала запеклий наступ Котовського.

Знамените весілля в Тростянчику на Петра і Павла 1914-го

На Петра і Павла 12 липня 1914 року в селі Тростянчик відбулося знамените весілля. В садибі місцевого священника Петра Длугопольського видавали заміж старшу дочку Ніну, студентку Київського інституту благородних дівиць. Женився на ній студент Київського університету Святого Володимира Михайло Драй-Хмара, згодом відомий український поет, літературознавець, перекладач, поліглот, який володів 19-ма іноземними мовами. Він — один із п'яти «неокласиків», кращих літераторів двадцятих років минулого століття, до плеяди яких входили Максим Рильський, Микола Зеров, Павло Филипович, Юрій Клен і Михайло Драй-Хмара.

Високим гостем на весілля прибув відомий український композитор Микола Дмитрович Леонтович, який свого часу був викладачем в Тульчинському єпархіальному училище, де навчалася наречена. З ним приїхав відомий музикознавець, автор розвідок з української музичної культури і майбутній ректор Інституту Лисенка Микола Олексійович Грінченко. За дружбу, тобто боярина на урочистості був й відомий український поет Павло Филипович.

Про історію з весіллям у Тростянчику і долю людей, які в ньому брали участь розповідається в публіцистичній статті письменника Олександра Горобця «На весілля у Тростянчик, до Драй-Хмари», яка опублікована в «Посиланні» на сайті села в Вікіпедії.

Могила воїнів УСС

За переказами місцевих жителів-очевидців на полі бою залишилось 13 воїнів Армії УНР-УГА. Місцеві селяни під проводом Гната Западнюка підводою відвезли їх до «нового цвинтаря», де похоронили. У деяких воїнів на грудях були іменні гільзи, на яких були вирізьблені імена. Гнат Павлович переписав ці імена до поминальної книги сільської церкви св. Івана Богослова, а перелік даних про загиблих залишив своєму другові — отаману місцевого підпілля Яромі Заворітньому, який був вбитий у Лук'янівській в'язниці в 1932 чи 33 році та похований на Лук'янівському кладовищі. У церкві щороку правили поминальні служби за убієнних «комсомольців», що полягли за «Отєчєство», та з переліку імен було чути слово «воїн».

Сільські старожили згадували, що за тих галичан потім покарали село, розстрілявши на тому ж цвинтарі 12 односельчан. Перед Другою світовою війною могилу було знищено. В 1995 році могила була ідентифікована професором Віталієм Западнюком та взята під опіку організацією української молоді «Пласт». Віталій Гнатович багато зробив, щоб дослідити історичні події, що стосуються бою під с. Тростянчик 3-4 вересня 1919 року. Але 20 липня 1998 року він відходить на вічний спочинок. В останню поїздку на батьківщину в с. Тростянчик з сім'єю, Віталій Гнатович показав могилу 13 воїнів та попросив онуків опікуватися нею. Могила знаходиться зліва при вході на сільське кладовище; біля неї росте груша.

У 2002 році пластунами було встановлено березовий хрест на відновленій могилі воїнів Армії УНР-УГА. В 2012 році скаути ініціювали встановлення пам'ятного знаку на могилі. Реалізацію проекту здійснено у рамках благодійного проекту «Пантеон» (проект, що вшановує пам'ять відомих та маловідомих українців які жили Україною, які полягли у борні за нею). 15 червня 2012 року на місці поховання було встановлено козацький хрест та пам'ятну плиту. На плиті напис: «Воїнам Армії УНР та УГА, які захищали с. Тростянчик від окупантів у 1919 році. Кіннота УСС, 3-тя Залізна дивізія , 2-га Волинська дивізія».

Сприяли встановленню пам'ятного знаку козаки районного товариства УРК на чолі з отаманом-полковником Тростянецького осередку УРК М. Прусом. Наступного дня благочинний УПЦ КП о. Михайло Торбахевич освятив пам'ятний знак. А Олег Западнюк подякував усім, хто допоміг йому через 94 роки виконати заповіт його діда. Історичні дослідження та робота по відновленню історичної пам'яті продовжуються.

Уродженці

Джерела

  • Барчук О. Вони прославили наш край / Оксана Барчук [про видатних уродженців с. Тростянчик, батька та сина Западнюків] // Тростянецькі вісті. — 2011. — 21 жовтня.
  • Макух Н. Жили Україною та полягли у борні за неї… / Надія Макух: [про встановлення пам'ятного знаку — козацького хреста воїнам УНР — УПА в с. Тростянчик] // Тростянецькі вісті. — 2013. — 27 червня.
  • Шендеровський В. Творець геріатричних препаратів / В. А. Шендеровський // Нехай не згасне світ науки: Кн.2. — К.: Вид. дім «Простір». — 2009. — С. 102—110.

Примітки

  1. Тетяна СЕБТА, Наталія ЧЕРКАСЬКА (2003, 4-6). ФОНДИ МАГНАТСЬКИХ АРХІВІВ ТА СУДОВО-АДМІНІСТРАТИВНИХ УСТАНОВ КЦАДА У КОНТЕКСТІ ВЗАЄМНИХ ПРЕТЕНЗІЙ РЕЙХСКОМІСАРІАТУ УКРАЇНИ ТА ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА ПОЛЬЩІ (укр, нім). НПЖ Архіви України. с. 228.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. Коваль Роман. Свою душу вкраїнську Вкраїні лишив, Щоб їй і по смерті служити // Незборима нація. — 2011.

Література

  • Тростя́нчик // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.627

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.