Трюфель білий

Видовий епітет venosum, що використовувався Еліасом Магнусом Фрісом, означає жилкуватий, що відноситься до зовнішнього виду глеби (м'якушу). Епітет meandriformis, запропонований Карло Віттадіні, — «меандроподібний», також відноситься до звивистої структури плодового тіла. Інші нази: труфель трансільванський, коров'ячий гриб.

Плодові тіла — вторинно замкнуті апотеції, повністю заглиблені в ґрунт або трохи виступають на поверхню, неправильної форми, дещо подібні на бульби картоплі, 2-8 (до 12) см в найбільшому вимірі, з гладкою поверхнею. У молодих грибів забарвлення білувате, згодом стає жовто-бурим, у старих грибів часто з червонуватими плямами.

М'якуш гриба щільний, міцний, білуватий, у зрілих грибів з помітними стерильними лабіринтоподібними звивистими прожилками. Запах сильний, у старих грибів неприємний. Смак дещо подібний до вареної кукурудзи із горіховим присмаком.

Спори 22-30 мкм в діаметрі, кулястої форми, покриті шипиками і відростками до 6 мкм завдовжки, блідо-коричневого кольору. Аски 100—200 × 50-60 мкм, восьмиспорові.

У деяких країнах (Німеччині, Росії, Швеції, Угорщині) вважається делікатесним їстівним грибом. В Іспанії, Франції та Італії вважається, навпаки, отруйним грибом, що викликає шлунково-кишкове отруєння. В Іспанії трюфель трансільванський занесений в список видів, продаж яких заборонено. Є також відомості про токсичність тільки перестиглих плодових тіл, а також про необхідність термічної обробки.

Виростає під дубом і деякими хвойними (ялиною, псевдотсугою, тсугою, сосною).

Широко поширений в Європі, відомий з наступних країн: Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Угорщина, Німеччина, Данія, Литва, Люксембург , Польща, Росія, Сербія, Словаччина, Словенія, Україна, Чехія, Швейцарія, Швеція. Є повідомлення про знаходження білого трюфеля в Антарктиді. У Північній Америці відомий з Орегону, Каліфорнії та Західної Вірджинії.

Досить рідкісний по всьому ареалу: внесений до Червоної книги Німеччини (під серйозною загрозою зникнення), Данії, Литви (зникаючий), Болгарії, Польщі (рідкісний), Швейцарії (близький до вразливого). До 2005 року включався в Червону книгу Швеції як вид з нез'ясованим статусом, у виданні 2010 року виключений з неї[3].

В даний час типовий вид роду Choiromyces meandriformis на основі морфологічних характеристик зазвичай визнається ідентичним раніше описаному Mylitta venosa. В цьому випадку вірною назвою є Choiromyces venosus. Однак молекулярно-генетичні дослідження типових зразків цих таксонів, які могли б підтвердити або спростувати їх синонімічність, не проводилися.

• Beug, M.W.; Bessette, A.; Bessette, A.R. Ascomycete Fungi of North America. — Austin, 2014. — P. 78. — ISBN 0-292-75452-3.