Тяньванська АЕС

• реактор ВВЕР-1000
• турбогенераторні установки К-1000-60/3000

Також на АЕС використовується унікальна технологія, яку називають елементом технологій третього покоління — пастка для розплаву активної зони: під корпусом реактора встановлено «пастку» для затримання і розхолоджування розплавленої активної зони. Вона передбачена для того, щоб у разі запроєктної аварії розплавлені паливні і конструкційні матеріали заповнили порожнину «пастки» і не зруйнували основу і фундамент під корпусом і будівлею реактора. Цей пристрій має оригінальні технічні рішення, що не мають аналогів у світовій практиці спорудження АЕС. Його проєкт, розроблений російськими інженерами, успішно пройшов експертизи російських і китайських наглядових органів і схвалений МАГАТЕ.

У спорудженні ТАЕС взяли участь:

• ЗАТ Атомстройекспорт — генеральний підрядник;
• Санкт-Петербурзький інститут «Атоменергопроєкт» — генеральний проєктувальник;
• ВАТ «Атомтехенерго» — головна організація зі введення АЕС в експлуатацію;
• ДКБ «Гідропрес» — розробник реакторної установки;
• РНЦ «Курчатовський інститут» — наукове керівництво проєктом;
• ВАТ «Ижорські заводи» — виробник основного обладнання першого контуру (реактор, корпуси парогенераторів, компенсатор тиску, гідроємності САОЗ, головний циркуляційний трубопровід);
• ВАТ «Силові машини» ;
• німецький концерн Siemens — автоматизована система управління АЕС;
• 23-а Китайська будівельна корпорація ядерної промисловості (CNI-23) — будівельні та деякі монтажні роботи;
• ЗіО-Подольськ — основне обладнання реакторного відділення атомної станції (парогенератори);
• ПАТ ЕМСС — заготовки для корпусу реактора, парогенератора, головного циркуляційного насоса, головного циркуляційного трубопроводу, колектора і компенсатора тиску, обичайки, фланці, патрубки, днища тощо[6],

а також багато інших підприємств, які виготовляють обладнання для АЕС. До різних робіт залучено понад 150 російських підприємств і організацій, крім того, ряд електротехнічного та освітлювального обладнання, контрольно-вимірювальних приладів, обладнання лабораторій, частину трубопроводів низького тиску і частину трубопровідної арматури виготовили китайськими підприємствами[7].

• 25 грудня 1997 року підписано контракт із ЗАТ «Атомстройекспорт» на будівництво станції.
• 20 грудня 2005 на Тяньванській АЕС відбувся фізичний пуск першого енергоблока.
• 12 травня 2006 генератор першого енергоблока Тяньванської АЕС увімкнено до Національної електричної мережі КНР. На початковому етапі енергоблок працював на 30-відсотковій потужності, яка буде поступово нарощуватися і досягне номінальної до початку 2007 року.
• червень 2007 року — перший енергоблок атомної станції здано замовнику[8].
• 16 серпня 2007 року здано другий енергоблок станції, разом з цим станцію повністю запущено в гарантійну експлуатацію, яка триватиме протягом двох років.

• 23 березня 2010 року Цзянсуська ядерна енергетична корпорація (JNPC) і ЗАТ «Атомстройекспорт» підписали рамковий контракт на будівництво другої черги Тяньванської АЕС (3-го і 4-го енергоблоків)[9].
• 27 грудня 2012 року відбулася офіційна церемонія початку бетонування фундаменту третього енергоблока. Розпочато спорудження другої черги станції.
• 27 вересня 2013 року пройшла офіційна церемонія початку бетонування фундаменту четвертого енергоблока.
• 28 вересня 2017 року здійснено завершальний етап фізичного пуску реактора № 3 — установку енергоблока виведено на мінімально контрольований рівень потужності[10].
• 30 грудня 2017 року відбувся енергетичний пуск енергоблока № 3[11].
• 6 березня 2018 року генеральний підрядник будівництва АЕС — «Атомстройекспорт», передала енергоблок № 3 замовнику — Цзянсунській ядерної енергетичній корпорації для проходження 24-місячної гарантійної експлуатації[12].
• 25 серпня 2018 року в результаті проведення всіх підготовчих робіт у реактор енергоблока № 4 встановлено першу тепловидільних збірок, що є першим етапом фізичного пуску енергоблока[13].
• 30 вересня 2018 року реакторну установку енергоблока № 4 виведено на мінімально контрольований рівень потужності — завершальний етап фізичного пуску енергоблока.
• 27 жовтня 2018 року відбувся енергетичний пуск енергоблока № 4[1].

• 27 липня 2020 року відбувся фізичний пуск енергоблока № 5[14].
• 8 серпня 2020 року відбувся енергетичний пуск енергоблока № 5.
• 4 жовтня 2020 року на енергоблоці № 6 завершилися холодні випробування[15][16].

• 6 листопада 2018 року «Атомстройекспорт» і Китайська національна ядерна корпорація підписали контракти на проєктування блоків № 7 і № 8[17].
• 7 березня 2019 року Росатом і CNNC підписали контракт на будівництво блоків № 7 і № 8.[18] Передбачуваний початок будівництва — грудень 2020 року.[19]