Усвая

Будинок уряду провінції

Поїзд Кінця Світу

Перші люди у цій місцевості з'явилися близько 11 тисяч років тому. Довгий час тут жили племена індіанців ямана, она, ауш, алакалуфів.

18 січня 1869 року в бухті Усвая була заснована англіканська місія.

28 вересня 1884 року до поселення британців прибули три сотні аргентинців. Офіційною датою заснування міста вважається 12 жовтня 1884 року, коли Аугусто Лассерре створив субпрефектуру на берегах протоки Бігля з метою підтвердити належність цих земель до Аргентини. Місцеві індіанці і місіонери підписали акт заснування міста.

Назва Усвая походить з яганської мови і складається з двох частин: ush (на дні) і waia (бухта), що разом означають «глибока бухта». У акті заснування міста назва писалася як Oshovia[4].

25 листопада 1884 року було обрано першого губернатора території Вогняна Земля.

Після приходу білих людей життя корінних мешканців Усваї різко змінилося на гірше, і до 1930-х років майже всі місцеві індіанці були винищені.

Рання історія міста детально описана в книзі Лукаса Бріджеса «На самому краю Землі» (англ. Uttermost Part of the Earth, 1948). Між 1902 і 1947 роками місто було невеликим поселенням біля колонії для небезпечних злочинців. Аргентинський уряд створив цю колонію за прикладом Британії, яка відсилала в'язнів до Австралії або Франції, що відсилала їх до Острова Диявола (фр. Île du Diable): втекти з в'язниці на віддаленому острові було неможливо. В'язні, таким чином, ставали примусовими колоністами, та витрачали час на будівництво свого поселення. Одним із найвідоміших в'язнів цієї колонії був український анархіст Симон Радовицький. Також тут була споруджена найпівденніша залізниця у світі, яка проходила від в'язниці до робочих таборів довжиною 7 км. Зараз вона знаходиться у межах національного парку Вогняна Земля і є туристичною пам'яткою під назвою «Поїзд Кінця Світу» (ісп. Tren del Fin del Mundo). Старовинна в'язниця перетворена на музей.

1950 року в Усваї було засновано базу ВМС Аргентини.

Зараз Усвая є важливим туристичним центром Аргентини, де знаходяться гірськолижні і альпіністські курорти, а також Національний парк.

Протока Бігля з міста

Усвая — єдине місто Аргентини, розташоване по той бік Анд[5] і єдине, яке розташоване на березі Тихого океану[6].

Усвая знаходиться біля підніжжя андійських хребтів Мартіаль і Сорондо, зокрема таких гір як Мартіаль, Рой, Дос-Бандерас, Клоче (1100 м), Олівія (1318 м) і Сінко-Ерманос (1280 м)[7][8].

У департаменті Усвая протікають річки Піпо, Буено, Летісія, Олівія. Також поблизу міста знаходяться озера Фаньяно, Ескондідо і Рока, льодовики Мартіаль і Вінсігерра[9][10].

Клімат Усваї субполярний морський. Середня річна температура міста 5,7 °C, зазвичай −0,3 °C у липні і 9,4 °C у січні. Температури вищі 15 °C влітку та нижче −8 °C взимку нечасті. Абсолютний максимум температури 29,4 °C (у грудні), абсолютний мінімум −25,1 °C (у липні). Кількість опадів на рік становить близько 524 мм. Переважають сильні західні вітри.

Як показали розкопки в аргентинській пампі, перші мисливці та збирачі з'явилися там біля 13 тис. років тому, раніше за північноамериканську культуру Кловіс. В Патагонії мисливці на гуанако та іншу фауну з кістяними та кам'яними знаряддями з'явилися 8500 р. до н. е. На півночі Великого острова  Вогняної Землі зафіксовані поселення віком  5800-3000 р. тому. Їх мешканці полювали в степах на гуанако та використовували морські ресурси використовуючи кам'яні знаряддя. З часом було заселено майже весь архіпелаг, хоча найбільш заселеним залишався Великий острів. Такою ситуація зберігалася тут до появи європейців. Нащадками цих людей стали племена селькнамів та ауш.

Індіанці селькнами, а також інтегроване в їх спільноту в ХІХ ст. сусіднє невелике плем'я ауш, майже повністю зникли. Лише кілька сотень селькнамів наразі мешкає в поселеннях Ріо-Гранде і Толхуін.

В центральних районах Великого острова Вогняної Землі, відділених хребтом Мартіаль, біля підніжжя якого знаходиться Усвая, мешкали селькнами. Далеко від узбережжя на рівнинах вони полювали на стада гуанако. Перші свідчення про появу каноєрів (морських кочівників) у районі каналу Бігля з'явилися 6500-5000 р.т. у бухті Валентина та на острові Наварино. На південь від Великого острова до миса Горн (в тому числі околицях Усваї) мешкало плем'я ямана (яґана).

Зникнення індіанців пов'язано аж ніяк не зі складними умовами їх життя та примітивною культурою. З XVIII ст. північні американці та європейці почали полювати на китів та тюленів, які становили основу життя ямана. Поселенці та добувачі шкір вбивали індіанців з метою безконтрольного доступу до колоній морських левів. В останні 30 років ХІХ ст. ямана були спустошені хворобами. Необхідно зазначити що англіканські місіонери започаткували місії, в яких навчали інданців фермерству та ремеслам, які поступово ставали фінансово самодостатніми установами. З трьох тисяч ямана, які мешкали на час появи європейців, вже десять років пізніше залишилося лише 1000, а в 1910 р. — лише 100 людей. Наразі ті ямана, які ще лишилися, живуть в Усваї (Аргентина) та Пуерто-Вільямс (Чилі)[4].

Порт Усваї

Єдиним значним автомобільним шляхом сполучення, який проходить через Усваю, є національна траса № 3.

У місті знаходиться морський порт, куди прибувають торгові, туристичні і наукові судна. Порт є важливим пунктом на морському шляху до Антарктиди.

З 27 листопада 1995 року у місті працює міжнародний аеропорт Aeropuerto Internacional de Ushuaia Malvinas Argentinas — найпівденніший в Аргентині і один з найближчих до Антарктиди.

Також через місто проходить залізниця «Поїзд кінця світу», відкрита 1909 року, яка зараз призначена для туристичних екскурсій.

Найбільш повно збереженим фрагментом старого міста є ділянка фасадної забудови містечка з боку моря від вулиці Аргентинських Мальвін (Malvinas Argentinas) до вул. Маіпу (Av Maipu). Тут зберіглася аристократична резиденція — будинок Бебан (Antiqua casa Beban), а також будинок початку XX ст., в якому до 1915 р. розміщувалося відділення Національного банку Аргентини. Наразі тут розміщується музей міста (Museo de la cuidad). Далі по вул. Маіпу відшукаємо колишній будинок губернатора, резиденцію родини Рамос побудовану в 1910 р., де пізніше знаходилася місцева поліція та низку інших старовинних будинків.

Збереглися зрубні будиночки, що нав'язують до поселень початку ХХ ст. Численні різьблені деталі, наличники, віконні рами посилюють оригінальність міста над протокою Бігля. Зберігся також старий костел (Antigue Templo de Ushuaia), що був відкритий у 1898 р. салезіанами, які одразу розпочали розвиток освіти та заснували початкову школу. Ціла низка будинків зберіглася в Усваї з 1930-40-х рр.

Неподалік набережної Усваї є посаджений на мілину пароплав Св. Христофор.

Поблизу аеропорту експонований один з перших літаків аргентинської цивільної авіації, а також броньований катер — свідок війни за Мальвінські острови 1982 р.

На березі потоки розгорнутий також великий меморіал присвячений аргентинській морській та військовій історії. Тут можна побачити погруддя відомих в Аргентині постатей, а також меморіал присвячений битві за Мальвінські острови 1982 р. з британцями. Тут же пам'ятник з іменами мешканців Вогняної Землі, які загинули в боях за Мальвіни.

Тут можна відшукати  таких видатних діячів дослідження Антарктики як Адріан Герлах — який вперше дійшов до району Аргентинських островів, де розміщено українську антарктичну станцію «Академік Вернадський», Альфред Собрал — учасник відомої експедиції Норденшельда (Nordenskojld expedition) та Юліан Ірізар — командир корвета «Уругвай», який рятував дану експедицію.  Ім'ям Ірізара та його корвета названі острови з групи Аргентинських.

Пам'ять про цю битву знайдемо і біля військового порту, де розміщено стенд про відвідування міста крейсером «Генерал Бельграно», який невдовзі після цього був потоплений англійською субмариною. 323 члени його екіпажу загинули[4].

Панорама Усваї з боку моря. На фоні гори Мартіаль. Праворуч бухта Усвая

Архітектура Усваї

Усвая згори

Вулиця Усваї

У місті Усвая знаходяться такі музеї:

• Морський музей (ісп. Museo Marítimo de Ushuaia) — колишня в'язниця. Відкритий 1998 року. Будівля музею визнана національною історичною пам'яткою[11]. У Морському музеї можна бачити моделі знаменитих вітрильників, зокрема «Бігль», а також копію норвезького «Фрама» роботи українця Мирона Гоника.
• Музей Кінця Світу (ісп. Museo del Fin del Mundo) — відкрито 18 травня 1979 року. Музей займає два будинки — будинок губернатора та будівлю зведену 1903 року, яку у 1911—1978 роках займав Національний банк. Експозиція розповідає про історію регіону, його заселення аборигенним, а потім європейським населенням. У його колекції — велика бібліотека про історію регіону. В музеї представлено також фрагменти прикрас старовинних суден, зокрема носова прикраса корабля Duchness of Albany з зображенням принцеси Олени Фредеріки Августи — восьмої дитини англійської королеви Вікторії. В музеї представлено фауну Вогняної Землі та Антарктики. Тут зберігається також близько 350 гербарних зразків рослин, що представляють флору Вогняної Землі. У дворі музею можна побачити численні цікаві артефакти. Це човен-однодеревка, зроблений місцевими лісо-промисловиками, гармата з іспанського корабля, вагон залізниці, на якому вивозили дерево в'язні, двоколовий віз, який використовувався владою міста для збирання сміття. Тут також представлено колекцію малюнків, які показують ключові моменти історії міста. Привертає увагу огорожа від поховання та нагробок, підписаний хорватською мовою[4][12].
• Музей Ямана (ісп. Museo Yámana). В ньому розповідається не тільки про минуле аборигенів, але і про тих з них, які досі живуть на своїй землі в сучасному суспільстві[13][4].
• Музей Акатушун — Станція Харбертон (ісп. Museo Acatushun - Estancia Harberton) — музей південних морських птахів і ссавців та культури аборигенів[13].
• Музей міста Усвая[4].

Культурні установи міста:

• Будинок культури «Енрікета Гастелуменді» (ісп. Casa de la Cultura «Enriqueta Gastelumendi») відкритий 2 вересня 1995 року. У Будинку проводяться спектаклі, семінари і конгреси. Тут знаходяться гуртки театральної майстерності, танго, класичних і іспанських танців, музики, живопису, кераміки і скульптури[14].
• Будинок Бебан (ісп. Casa Beban) — збудований на початку XX ст., до 1915 року вміщував Національний банк Аргентини[15].
• Алея ремісників (ісп. Paseo Artesanal)
• Асоціація акторів
• Бібліотека Сарм'єнто
• Культурний центр Альмафуерте (ісп. Centro Cultural "Almafuerte")
• Картинна галерея Морського музею (ісп. Galería de Arte del Museo Marítimo)
• Ліс Ятана (ісп. Bosque Yatana Fundación Cultivar) — культурна установа, присвячена мистецтву і культурі індіанців

Події, свята і фестивалі:

• 22 лютого: День Антарктиди[16].
• 2 квітня: Річниця Мальвінського Подвигу
• 26 квітня: День провінції Вогняна Земля[17]
• 1 червня: Річниця Конституції Вогняної Землі
• 21 червня: Фестиваль Найдовшої Ночі. Святкується з 1970-х[18]
• 11 жовтня: День Патагонії[19]
• 12 жовтня: День міста
• 25 листопада: День аборигенів Вогняної Землі[20]
• Вечеря поселенців
• Міжнародний фестиваль Усваї, який збирає оркестри класичної музики з усього світу[21]
• Міжнародний кулінарний фестиваль «Усвая на повільному вогні»[22]
• Міжнародний фестиваль «Джаз врешті-решт» проводиться щочервня. Відбуваються концерти, покази документальних фільмів, виставки тощо[23]
• Ібероамериканський фестиваль Нової Прози «Фінн»[24]
• Гірський фестиваль кіно «Ushuaia shh…»[25]

У місті знаходиться відділення Національного Університету Патагонії Сан Хуан Боско, створене 1985 року. У ньому навчаються 1150 студентів на факультетах Інженерії, Соціологічних наук, Економіки. Університет є найпівденнішим у світі. 28 травня 2009 року було запропоновано перетворити відділення на окремий Університет Вогняної Землі[26]. 2010 року було вирішено створити окремий Національний університет Вогняної Землі, Антарктиди і Південної Атлантики на додачу до існуючого вишу.

Іншими важливими навчальними закладами міста є CENT медичного профілю[27] та Провінційний Інститут Вищої Освіти Флорентіно Амегіно[28].

В місцевому морському музеї наявні численні макети суден роботи українського інженера Мирона Гоника. Він же автор проекту реконструкції відомого маяка на острові Штатів. На честь інженера Гоника в Усваї навіть проводяться конкурси для молоді[4][29].

Усвая є стандартною точкою зупинки антарктичних експедицій, у тому числі й експедицій Українського антарктичного наукового центру. Зокрема, 2 квітня 2016 року тут зупинилася 21 Українська антарктична експедиція (команда з 12 фахівців). В квітні 2017 р. під час ротації в Усваї (готель Вілла Бречія) перебував склад зимівників та сезонників 21-ї та 22 Українських антарктичних експедицій. В попередні роки місцем перебування українських полярників був також хостел Мальвіни. Частина українських дослідників рушає на білий континент на яхтах з клубу Афасін (AFASyN)[4]

Усваї під час свого перебування в місті в 2015 році присвятив кілька своїх робіт український художник, зоолог В. І. Придатко-Долін[4].

В Усваї розміщується також автозаправочна станція автоклубу Аргентини, електронні системи якої проектував та тестував інженер-архітектор — голова українського товариства «Просвіта» у Буенос Айресі Юрій Данилишин[30][4].

Усвая має такі міста-побратими:

•  Ізраїль, Ейлат, з 1995.[31] Обидва міста найпівденніші у своїх країнах і є курортними.[32]
•  США, Барроу, найпівнічніше місто Америки.[31]
•  Чилі, Пунта-Аренас, з 21 червня 1995.[31]
•  Бразилія, Сантус, з 22 вересня 1994.[31]
•  Гренландія, Нуук[31]

• Усуайя // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Офіційний сайт(ісп.)
• Природа та люди Вогняної Землі — українська мандрівка Ушуайєю та околицями
• Інформація про місто(ісп.)
• Поїзд кінця світу(ісп.)
• Музика Вогняної Землі(ісп.)
• Туристичні принади Усваї(ісп.)