Утворення озер
Озера утворюються в замкнених зниженнях на суходолі, які виникають в результаті прояву ендогенних (внутрішніх) та екзогенних (зовнішніх) процесів. Ендогенні процеси створюють великі нерівності земної поверхні: гори та вулкани, западини, розломи земної кори. Екзогенні процеси створюють мілкіші нерівності ерозійного, льодовикового, еолового, карстового, зсувного рельєфу. Тому озерні улоговини за будовою відрізняються більшою різноманітністю.
| Частина серії статей на тему: |
| Озера |
|---|
 Озеро Синевир, Східні Карпати, Україна |
|
Загальне
|
|
|
|
 Шаблони •  Категорія •  Портал |
За способом утворення виділяють понад 70 типів озерних улоговин. Частіше всього на Землі зустрічаються озера тектонічного, льодовикового, ерозійного, карстового чи еолового походження. Значно рідше можна зустріти вулканічні і зовсім рідкісні є метеоритні озера. Будова озерних улоговин, форма, величина, глибина і навіть деякі властивості води багато в чому залежать від походження самого озера. Про утворення можна судити й лише по зовнішньому вигляду. Витягнуті, глибокі озера з крутими схилами частіше всього утворені тектонічними процесами. Мілководні озера з сильно розчленованими берегами і численними островами, як правило, мають льодовикове походження. Зовсім невеликі, але відносно глибокі озера пов'язані з карстовими процесами.
Тектонічні озера
Найбільші та найглибші озера — тектонічні. Вони займають западини, що утворились в результаті тектонічних рухів земної кори: розломи (рифти), скиди, грабени, міжгірні та рівнинні прогини. За площею та глибиною деякі тектонічні озера перевищують моря. Каспійське та Аральське озера не просто називають морями. Каспійське озеро в 4 рази більше за Біле море, майже втричі більше за адріатичне море та вдвічі більше за Егейське море. Найглибші озера світу — Байкал та Танганьїка — значно глибші за такі моря, як Баренцеве, Карське чи Східно-Сибірське.
З великим розломом земної кори — Східно-Африканським грабеном — пов'язана система великих озер: Туркана, Альберт, Едвард, Танганьїка та Ньяса. На місці велетенських скидів утворились западини Великих озер Північної Америки: Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері та Онтаріо. Найбільші озера Європи — Ладозьке та Онезьке — мають скидове походження. До тектонічних розломів приурочені численні озера Скандинавії, Фінляндії, Карелії та Кольського півострова: Венерн, Веттерн, Меларен, Імандра, Умбозеро, Ловозеро та Ковдозеро. В міжгірних прогинах знаходяться гірські озера Іссик-Куль, Телецьке та Каракуль. Відмінною рисою будови тектонічних озер є великі глибини, обривисті береги, стрімкі підводні схили, нерівне дно. Такі озера часто сильно витягнуті в довжину. Про це свідчить форма таких озер, як Байкал, Танганьїка, Ньяса, Мертве море, які займають глибокі та витягнуті грабени.
Рифтові (розломні) озера
До рифтових озер, які утворились в розломах (рифтах) земної кори, відносяться всім відоме озеро Байкал. Воно знаходиться на півдні російського Сибіру в оточенні гірських хребтів, які піднімаються більш як на 1500 м над поверхнею озера. Рівень Байкалу має відмітку 453 м над рівнем моря, а дно знаходиться на 1620 м нижче рівня Світового океану. Це найглибша озерна улоговина. Вважають, що саме в рифтах виникають розт
Грабенні озера
Не менш відомі тектонічні озера, закладені в грабенах Східної Африки. Поверхня суходолу являє собою тут плоскогір'я, розбите системою глибоких велетенських розломів земної кори — грабенів, що протягнулись більш як на 1000 км з півночі на південь. На дні грабенів знаходяться великі прісноводні та мінеральні озера, гарячі джерела, а уздовж грабенів розташовані молоді вулкани. В таких грабенах утворились озера Танганьїка, Альберт, Едуард та Ківу. Озеро Танганьїка найбільше з них. До речі, воно є найдовшим прісноводним озером світу — довжина його 650 км, а ширина 40-80 км. Озеро дуже схоже за будовою з Байкалом. Найбільша його глибина — 1470 м. Дно, ускладнене западинами, в найглибшому місці лежить майже на 700 м нижче рівня моря, а поверхня має відмітку трохи більше 70 м над рівне Світового океану. На південний схід від Танганьїки, в іншому грабені, розташоване озеро Ньяса. Воно дуже схоже на свого сусіда, але трохи менше. Його також обмежовують високі брилові гори, нерідко стрімко обриваються до озера. Продовженням Східно-Африканського грабена є грабени, що простягаються на Аравійському півострові. В одному з них знаходиться затока Червоного моря Акаба, відоме Мертве море, долина річки Йордан, Тиверіадське озеро. Цей грабен довжиною 600 км та шириною 10-20 км має прямолінійні обриси долин-западин та великі глибини. В такій долині лежить одне з найвідоміших тектонічних озер світу — Мертве море, найсолоніше озеро планети. Тут поверхня плато, розсіченого грабеном, знаходиться майже на рівні моря, а рівень озера майже на 400 м нижче.
Тріщинні озера
— підземні води, які містяться в тріщинуватій зоні скельних порід найрізноманітнішого складу і віку. Це різні кристалічні породи магматичного походження (граніти, базальти тощо), і метаморфічні, головним чином різні сланці. Досить численною є група скельних порід осадового походження (кварцити, щільні пісковики, деякі категорії перекристалізованих вапняків). Кристалічні породи докембрійського і молодшого віку поширені в Україні, в Карельській АРСР, а також в азійській частині СРСР. Скельні породи осадового і магматичного походження — складові більшості гірських складчатих областей. Наявність горизонтів підземних вод у скельних породах пояснюється тріщинуватістю, спричиненою різними процесами літогенетичного і тектонічного порядку, а також процесами вивітрювання.
Загальноприйнятої класифікації, основаної на умовах залягання тріщинних вод, немає. Але в практиці гідрогеологічних досліджень розрізняють такі основні групи тріщинних вод: - власне тріщинні, приурочені до масивів кристалічних порід типу Балтійського та Українського щитів; - пластово-тріщинні, зв'язані з тріщинуватими скельними породами осадового походження, наприклад, з шаром тріщинуватого пісковику, який підстелюється і перекривається водотривкими глинистими сланцями; - карстово-тріщинні — проміжна ланка між тріщинними і карстовими водами (утворюються, коли первинною тріщинуватістю виявляються порушені розчинні або частково розчинні породи; циркуляція їх приводить до того, що поряд з дрібними первинними тріщинами утворюються грубіші карстові порожнини та канали).
Вулканічні озера
Вулканічні озера утворюються при вибухах верхніх частин вулканів в кратерах, які являють собою воронки навколо жерла. Такі озера невеликі, округлої форми, однак відносяться до глибоководних. Діаметр їх зазвичай не перевищує 2-3 км, але глибина сягає декількох сотень метрів.
Вулканічні озера зустрічаються у Тихоокеанському вулканічному кільці, на Японських островах. Їх також можна зустріти і в Європі, Африці, Австралії і Антарктиді.
Загатні озера
Загатні — виникли після перегородження долини гірської річки зсувами або обвалами гірських порід. До загатних належить озеро Синевир в Українських Карпатах.