Францішек Гонгор

Випускник 1-го загальноосвітнього ліцею імені Яна Длугоша в Новому Сончі (1969). У 1969–1973 роках навчався у Вищій офіцерській школі сухопутних військ Вроцлава. Випускник Університету імені Адама Міцкевича у Познані (англійська філологія, 1983) та Академії оборони НАТО в Римі (тактика, 2001). У 1998 році в Академії національної оборони у Варшаві захистив дисертацію на тему «Міжнародні миротрворчі операції та їх місце в сучасній доктрині оборони Республіки Польща» та здобув науковий ступінь доктора військових наук. У 2002 році закінчив аспірантуру зі стратегічних та оперативних досліджень в Національному університеті оборони США у Вашингтоні.

З підвищенням до офіцерського звання розпочав службу в 2-му Судетському полку бронетанкових військ, де спочатку був командиром розвідувального взводу, а згодом розвідувальної роти. У 1978 році призначений старшим викладачем Вищої офіцерської школи механізованих сил. З 1988 по 1990 роки був старшим оперативним офіцером військових контингентів Головного управління бойової підготовки Війська Польського, після чого працював у Колегії військових закордонних справ.

У 1976–1977 роках, будучи старшим офіцером оперативного складу польського контингенту, брав участь у миротворчій місії II надзвичайних миротворчих сил ООН у Єгипті (UNEF II). З 1980 по 1985 роки очолював Оперативний відділ Польського військового контингенту в Сирії у моніторинговій місії Сил ООН на Голанських висотах (UNDOF), а в 1989–1990 роках працював заступником начальника відділу матеріально-технічного забезпечення сил ООН у цій же операції. У 1991 році став заступником командуючого польським контингентом під час війни в Перській затоці, а в 1992 році працював заступником командира сектору Спостережної місії ООН в Іраку та Кувейті (UNIKOM).

У лютому 1992 року обійняв посаду начальника управління Департаменту зовнішніх зв'язків та миротворчої діяльності Військової ради закордонних справ, у липні того ж року призначений керівником Військового департаменту миротворчої діяльності Департаменту. З травня 1993 року продовжив службу на тій же посаді у Департаменті військових закордонних справ Міністерства національної оборони у Варшаві, після чого був директором Бюро контролю над озброєннями та міжнародними місіями — заступник директора (1994–1996) та директор департаменту (1996–1999). У 1999 році став керівником Генерального оперативного управління Р-3 Генерального штабу Війська Польського у Варшаві.

У 2003 році очолив Моніторингову місію Організації Об'єднаних Націй в Іраку та Кувейті, після чого працював командувачем Сил Моніторингового Відділу ООН на Голанських висотах. У 2004–2006 роках був польським військовим представником у Військових комітетах НАТО та Європейського Союзу в Брюсселі. 27 лютого 2006 року став начальником Генерального штабу Війська Польського.

Загинув 10 квітня 2010 року в катастрофі польського літака Ту-154М у Смоленську. Труна з його тілом прибула до Польщі 16 квітня 2010 року о 22:00. 21 квітня його поховали у меморіалі жертв Смоленської катастрофи на Військовому цвинтарі Повозки[4].

20 квітня 2010 року на території штаб-квартири Генерального штабу Війська Польського у Варшаві встановлено меморіальну дошку на честь генерала Гонгора[8], а 15 серпня того ж року меморіальну дошку встановлено на території штаб-квартири Міністерства національної оборони Ісламської Республіки Афганістан в Кабулі[9].

14 липня 2010 року на IX Надзвичайному національному конгресі делегатів Союзу Польської Народної Армії була прийнята резолюція про зміну назви на Союз ветеранів та резервістів Польської армії імені генерала Францішека Гонгора.

3 вересня 2011 року ім'я генерала Францішека Гонгора присвоєно Комплексу шкіл в Конюшові, де також створена меморіальна кімната та встановлена пам'ятна дошка[10].

11 жовтня 2011 року у Військовому технічній академії імені Ярослава Домбровського у Варшаві відкрито пам'ятну дошку, присвячену генералу Францішеку Гонгору [11], а 25 жовтня того ж року з нагоди 93-ї річниці відродження Генерального штабу Війська Польського — пам'ятну дошку у штабі Генерального штабу Війська Польського[12].

27 квітня 2012 року аудиторія та конференцзал у штаб-квартирі Академії націлнальної оборони названі на честь генерала Гонгора[13].

7 вересня 2012 року ім'я генерала Францішека Гонгора присвоєно Спілці ветеранів та резервістів Війська Польського[14].

8 вересня 2012 року туристичному маршруту Новий Сонч — Пташкова присвоєно ім'я генерала[15].

16 серпня 2013 року його погруддя встановлено на цвинтарі полеглих у Варшавській битві в Оссуві[16].

8 вересня 2014 року на залізничній станції в Новому Сончі відкрито пам'ятну дошку генералу Гонгору[17].

• Великий Хрест Ордена Відродження Польщі (посмертно, 2010)[18]
• Офіцерський Хрест Ордена Відродження Польщі (2005)[19]
• Лицарський Хрест Ордена Відродження Польщі (1998)[20]
• Золотий Хрест Заслуги (1991)
• Золота Медаль «За довголітню службу» (2008)
• Золота Медаль «Збройні сили на службі Вітчизні»
• Срібна Медаль «Збройні сили на службі Вітчизні»
• Бронзова Медаль «Збройні сили на службі Вітчизні»
• Золота Медаль «За заслуги в обороні країни»
• Срібна Медаль «За заслуги в обороні країни»
• Бронзова Медаль «За заслуги в обороні країни»
• Медаль «Pro Memoria»
• Медаль за Заслуги від Асоціації ветеранів миротворчих операцій ООН
• Відзнака парашутиста
• Орден Почесного легіону (Légion d’honneur, 17 грудня 2008, Франція)[21]
• Легіон Заслуг (Legion of Merit, 22 травня 2008, США)[22]
• Великий Хрест Ордена Заслуг (Ordem do Mérito, 1 вересня 2008, Португалія)[23]
• Почесний знак Пржемисла Отакара II, Короля Залізного і Золотого (Čestný odznak Přemysla Otakara II., krále železného a zlatého, 1 березня 2007, Чехія)[24][25]
• Військовий Хрест заслуг (Meritorious Service Cross – Military Division, 13 квітня 2011, Канада, посмертно)[26]
• Медаль Асоціації ветеранів миротворчих операцій ООН за участь у місії UNEF II
• Медаль Асоціації ветеранів миротворчих операцій ООН за участь у місії UNDOF
• Медаль Асоціації ветеранів миротворчих операцій ООН UNIKOM

Був одружений (дружина Люцина) та мав двох дітей (Міхал та Катажина)[11][27]. Вільно володів англійською мовою, знав російську та французьку мови. Цікавився історією, аналоговою фотографією та тенісом. Разом з Кшиштофом Пашковським написав книгу під назвою «Міжнародні миротворчі операції в оборонній доктрині Республіки Польща» (пол. Międzynarodowe operacje pokojowe w doktrynie obronnej Rzeczypospolitej Polskiej, 1999).

• Strona internetowa Ośrodka Informacji ONZ (пол.)
• Strona internetowa Ministerstwa Obrony Narodowej (пол.)
• Strona internetowa Sztabu Generalnego Wojska Polskiego (пол.)
• Biografia gen. Franciszka Gągora na stronie internetowej Ministerstwa Obrony Narodowej (пол.)