Фізичний факультет Харківського національного університету

У склад факультету входять дев'ять кафедр:[3]

Історія кафедри

Ідея створення на фізико-математичному факультеті Харківського університету кафедри теоретичної фізики належить лауреату Нобелівської премії Леву Давидовичу Ландау, який працював на факультеті з 1935 по 1937 роки.

Кафедру статистичної фізики й термодинаміки створив у 1944 році учень Лева Ландау, видатний вчений, академік Ілля Ліфшиць, який очолював її до 1969 року. З 1979 року вона стала називатися кафедрою теоретичної фізики. З 1966 року на кафедрі працював професор Еммануїл Айзикович Канер.

У 1993 році кафедру очолив професор А. М. Єрмолаєв.

Наукові дослідження

На кафедрі займаються дослідженнями в галузі теоретичної фізики, зокрема теоріїї конденсованого стану речовини, невпорядкованих систем, мезоскопіки, напровідності, магнетизму, квантової теорії поля, гравітації, нелінійної фізики, спінтроніки, низьковимірних магнітних та нормальних наносистем, зокрема вуглецевих та напівпровідникових нанотрубок. Наукова продукція кафедри складає майже 100 робіт щорічно.

Кафедра фізики низьких температур відділилась від кафедри експериментальної фізики у 1979 році. Очолив її професор М. О. Оболенський.

Кафедра займається вирішенням головної задачі фізики твердого тіла — створенням фундаментальних наукових основ керування властивостями матеріалів. На кафедрі проводяться дослідження теплових та транспортних процесів у твердих тілах з дефектами у широкому інтервалі температур.

На даний час в.о. завідувача кафедри фізики низьких температур є доктор фізико-математичних наук, професор Руслан Володимирович Вовк.

Історія кафедри

Володимир Гнатович Хоткевич

При відкритті Харківського імператорського університету у 1805 році на відділенні фізичних та математичних наук була створена кафедра теоретичної та експериментальної фізики. Першим її завідувачем став Афанасій Стойкович. На кафедрі працювало усього чотири людини: завідувач, його помічник-ад'юнкт, доглядач кабінету й інструментальний майстер.

У 1933 році, після відновлення Харківського університету і створення фізико-математичного факультету, завідувачем кафедри експериментальної фізики став перший декан факультету професор А. В. Желіховський.

Олександр Ілліч Ахієзер

У 1935 році на кафедру прийшов Лев Давидович Ландау, який незабаром став її завідувачем.

З 1940 року кафедрою завідував професор Олександр Ілліч Ахієзер, а потім, у період 1943—1944 років професор В. Л. Герман.

У 1940 році від кафедри експериментальної фізики відокремилась кафедра загальної фізики.

З 1962 року кафедрою завідує декан фізичного факультету Володимир Хоткевич.

У 1979 році від кафедри експериментальної фізики відокремилась кафедра фізики низьких температур.

Після смерті Володимира Хоткевича, у 1983 році кафедру експериментальної фізики очолив професор В. М. Андронов, а з 2002 року її очолює професор В. П. Лебедєв.

Наукові дослідження

На кафедрі експериментальної фізики, протягом її історії працювала велика кількість видатних вчених, зокрема: лауреат Нобелівської премії Лев Ландау, професор Олександр Ілліч Ахієзер, професор Володимир Гнатович Хоткевич, та інші.

Історія кафедри

Кафедра загальної фізики відокремилась від кафедри експериментальної фізики у 1940 році. Очолив її доцент А. С. Мільнер.

У 1964 році на кафедрі було відкрито спеціалізацію «Фізика магнітних явищ» і кафедра стала випускаючою.

У 1971 році кафедру очолив професор І. В. Смушков. З 1981 року її очолює професор Ю. А. Попков, а з 2001 року А. Г. Андерс.

Наукові дослідження

У період з 1940 по 1971 роки на кафедрі почали розвиватися наукові дослідження в області магнетизму, зокрема, властивостей феритів з кубічною структурою та тонких магнітних плівок.

Після 1964 року на кафедрі почало інтенсивно розвиватися дослідження оксидних магнітних матеріалів, зокрема тих, що мають гексагональну структуру. На основі цих досліджень розроблено матеріали, які використовуються у техніці високих та надвисоких частот і техніці високощільного магнітного запису.

Микола Павлович Барабашов

Історія кафедри починається з відкриття в Харківському університеті у 1808 році астрономічного кабінету. У 1824 році вже була створена кафедра астрономії, а у 1883 професором Григорієм Васильовичем Левицьким була заснована постійна Астрономічна обсерваторія. У 2002 році на базі обсерваторії був створений Науково-дослідницький інститут астрономії.

З 1894 по 1915 роки кафедру і обсерваторію очолював онук засновника Пулковської обсерваторії Василя Яковича Струве професор Людвіг Оттович Струве — засновник харківської астрометричної школи.

Струве Людвіг Оттович

З 1962 року кафедру очолював академік Микола Павлович Барабашов, з 1978 по 2004 роки — професор Ю. В. Александров та доцент А. М. Грецький (з 2004 по 2012 роки). З 2012 року кафедрою завідує професор Ю. Г. Шкуратов.

Наукові дослідження

На кафедрі, протягом її історії працювала велика кількість видатних астрономів, серед них: Людвіг Оттович Струве, Василь Григорович Фесенков, Микола Павлович Барабашов, Борис Петрович Герасимович, Микола Миколайович Євдокимов, Отто Людвігович Струве, та інші.

Галузь досліджень кафедри — фізика Сонця, планет, Місяця, малих тіл Сонячної системи, астрометрія, зоряна астрономія, гравитаційне лінзування квазарів та інше.

Кафедра була заснована у 1964 році видатним фізиком Яковом Овсійовичем Гегузіним.

З 1988 року кафедрою керує доцент В. І. Кибець, а з 2007 року — професор Борис Вікторович Гриньов.

Основним напрямком наукових досліджень кафедри є вивчення рушійних сил, механізмів та кінетики масопереносу в реальних кристалах і на їх поверхнях та ефектів, які супроводжують цей процес.

Протягом історії кафедри, науковим колективом захищено 8 докторських та 43 кандидатських дисертації, опубліковано більш ніж 900 статей в наукових журналах України та за кордоном.

Кафедра заснована у 1962 році з ініціативи академіка Кирила Дмитровича Синельнікова. Першим завідувачем кафедри став професор І. М. Шкляревський.

З 1991 по 2003 роки кафедрою завідував професор В. К. Милославський (1928-2016)[4].

Спеціалізація кафедри — оптика і спектроскопія. У різні часи проводились наукові дослідження за напрямками: люмінесценція кристалофосфорів, металооптика, оптика і магнітооптика напівпровідників, багатошарові інтерференційні покриття, оптика фоточутливих плівок.

Пінес Борис Яковлевич

Кафедру створив у 1937 році учень академіка Абрама Федоровича Іоффе Борис Яковлевич Пінес.

Після Пінеса кафедру очолив професор А. Ф. Сіренко, а після нього, з 1993 року її очолює Золтан Золтанович Зиман.

Наукові дослідження

За часи керування кафедри Пінасом, були виконані дослідження у галузі термодинаміки твердих розчинів, фізики спікання, фізики тонких плівок і поверхневих явищ, які набули світового визнання.

У 70-80-х роках на кафедрі набули подальшого розвитку дослідження з фізики міцності та пластичності, поверхневих і релаксаційних явищ.

З. З. Зиманом утворено новий науковий напрям «Фізичні процеси в біоматеріалах», який активно розвивається, та відкрито нову спеціальність «Фізика твердого тіла». Успішно розвивається і традиційна наукова тематика кафедри – дослідження взаємозв'язку між структурою, дифузійними, механічними та релаксаційними властивостями твердих тіл.

Кафедра вищої математики була заснована 1963 року за ініціативи професора Володимира Гнатовича Хоткевича. Кафедра вела усі математичні курси на фізичному, радіофізичному та фізико-технічному факультетах.

Першим завідувачем кафедри став доцент З. С. Агранович. З 1978 року кафедрою завідував доцент В. К. Дубовой, а з 1988 по 2008 роки — доцент Ю. М. Дюкарев.

Проблемна науково-дослідна лабораторія фізики низьких температур (ПНДЛ ФНТ) була створена у 1966 році рішенням ради міністрів УССР.

Лабораторія працює в складі кафедри низьких температур фізичного факультету. Першим науковим керівником лабораторії став професор Володимир Гнатович Хоткевич.

Основним напрямком роботи лабораторії є дослідження теплових та транспортних процесів, а також надпровідності у твердих тілах з дефектами у широкому інтервалі температур та магнітних полів.

Кріогенна лабораторія була заснована наприкінці 1960-х років.

На сьогодні Кріогенна лабораторія забезпечує рідким азотом науковий та навчальний процес фізичного, радіофізичного, біологічного та інших факультетів Харківського університету.