Хома Василь Платонович

Народився в селянській родині. Навчався в народній школі в Опільському до 4-го класу, з 5-го до 7-го навчався в Сокалі. 1930 року вступив до сокальської учительської семінарії, звідки восени 1930 року був виключений з політичних мотивів. На початку 1931 року вступив до школи Товариства «Просвіта» у Миловані, котру закінчив в грудні 1931 року. Працював в Товаристві «Сільський господар» в Сокалі помічником агронома, згодом — в районній молочарні у Перв'ятичах. Писав статті до львівських газет, займався самоосвітою. В 1935 році Василь вступив до Українського господарського інституту в Подєбрадах (Чехія) на заочний відділ за фахом садівництва та техніки перероблення садовини і городини.

8 травня 1936 року Василь Хома був заарештований за приналежність до ОУН. 13 січня 1937 року Львівський окружний суд засудив «Щербака» до 5 років ув'язнення як зрадника батьківщини, районного провідника ОУН. Згодом апеляційний суд Львівської області підвищив термін ув'язнення до 9 років. Відбував покарання у Львові, Равічі, Короновому і Седльцях аж до розділу Польщі у вересні 1939 року.

Повернувся додому 16 вересня 1939 року, працював в уряді волості Хоробрів, але через слабке здоров'я полишив роботу. Після переїзду до Кракова керував друкарською майстернею при референтурі пропаганди ОУН.[1]

Після проголошення відновлення незалежности України 30 червня 1941 року, коли націоналісти відверто показали наміри мати власну державу,[2] німці зарахували їх до ворогів і дали таємний наказ «знищувати як грабіжників»[3]. Організації змушені були стати підпільними. Як стверджують німецькі архівні документи, Бандера та соратники не вірили в перемогу Німеччини у війні і вважали, що прийде час, коли Німеччина «буде настільки ослаблена, що не зможе продовжувати війну. Скориставшись цією ситуацією, армія, створена з українців, зможе завдати нищівного удару по німецьких збройних силах і створити незалежну Українську державу. Створенню цієї держави не зможе перешкодити і Росія, знесилена після поразки у війні проти Німеччини».[4] Для цього постійно проводилось залучення до ОУН нових людей з місцевих, впровадження в керівні структури окупаційної влади націоналістів, постійна агітація та пропаганда, збирання та переховування зброї та боєприпасів, залишених відступаючою Червоною Армією.

Хома прийшов на Житомирщину з похідними групами ОУН, завдання яких було встановлювати українську владу. Маршрут Північної похідної групи пролягав через Волинь на Київ і далі, на Харків. Стати головою обласного проводу ОУН-Б Василеві було доручено після вимушеного переходу в підпілля (внаслідок переслідувань гестапівцями) Івана Луцюка «Рудящого». До цього Василь був очільником Пулинської округи. Завдання, яке незмінно стояло перед очільниками обласного проводу, було одне — підготовка антинімецького повстання. Під керівництвом Хоми — «Щербака» на Житомирщині працювали такі відомі підпільники, як Роман Марчак «Моргун», Сергій Отченаш «Сатанчук», Галина Чуйко, Микола Кравс, Петро Петрига «Улас». Бандерівська організація набула поширення в області — майже в кожному районі були осередки, які готувались до атаки німецьких військ.

В Житомирі Хома жив на вулиці Хлібній та Путятинській, мав документи на ім'я лікаря Архипа Щербака. Затриманий гестапівцями у листопаді 1941 року і незабаром розстріляний.[5] Житомирський історик Іван Ковальчук стверджує, що «нацисти повісили його на Сінному ринку».[6] Учасник підпілля Юрій Варгоцький висловив думку, що німці не знали про арешт та знищення очільника обласного проводу — настільки серйозною була конспірація. В гестапо думали, що арештували простого підпільника, тому й швидко розстріляли. Загинувши сам, Василь Хома не видав нікого з побратимів. Галина Чуйко говорила, що «подія ця зачепила всіх, хто співпрацював з ним. Василя всі поважали і цінили як провідника і приятеля. Були певні, що він нікого і нічого не зрадить.»

Похований в Житомирі, на Богунії, на 11-му кілометрі.

• † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †

• Іван Ковальчук, Сергій Стельникович. Нарис історії діяльності ОУН під проводом А. Мельника на Житомирщині у другій половині 1941 року. — Житомир: «Рута», 2011.
• Сергій Бабич. Спогади Юрія Варгоцького. Роздруковано з аудіозапису 1996 року.
• Вікторія Жилюк. Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині у 1941—1955 рр. — Рівне: Волинські обереги, 2008.