Хізи

На півночі і заході Хізи межують з лісом, на півдні — з торф'яним заказником. Цю старовинну шляхетську околицю «Хізи» і утворені від неї селища відрізняли відповідно топографічної карти до 1917 року в Російській імперії:

• № 3885 — околиця Хізи, суспільство міщан з Громик і Хізи, Рогачевський повіт Могильовської губернії, довгота 31.29840 і широта 52.68340[2];
• № 3884 — село Хізи, суспільство селян Хізи, Рєчковський і Громикський православний прихід, довгота 31.30770 і широта 52.67840;
• № 1552 — околиця Гарісти (Гарусти) міщанська, Рогачевський повіт Могильовської губернії, Железнікський православний прихід, довгота 31.2755 і широта 52.7037[3];
• № 3881 — село Хізово, церковна земля Довської волості, Хізовський православний прихід, Рогачевський повіт Могильовської губернії, довгота 30.60930 і широта 53.10000;
• № 3880 село (слобода) Хізово, Хізовська сільська община, Довськ, Хізовський православний прихід, Рогачевський повіт, Могилевської губернії, довгота 30.60930 широта 53.10000;
• № 3879 фільварок Хізов, дворянки Л. М. Черепанової, Рогачевський повіт Могилевської губернії довгота 30.60870 широта 53.10640;
• № 3883 околиця Хізовска Гута, міщани Хізовськой Гути, Рєчковський православний прихід, Гомельський повіт Могилевської губернії довгота 31.23834 широта 52.69583;
• № 3882 село Хізовська Буда, Хізовска община селян, Довськ, Хізовський православний прихід, Рогачевський повіт Могилевська губернія довгота 30.62850 широта 53.12760 .

Розташування

На відстані 31 км на північний схід від Вітки, 56 км від Гомеля.

Гідрографія

У селищі Хізи тече річка Беседь — це притока річки Сож, що впадає в р. Дніпро.

• На момент 1910 р. — дорога в Рєчковську (Річківську) волость.
• На момент 1927 р. — на відстані 16 верст знаходилася пристань і зупинка пароплава біля містечка Вітка, і ринок (базарний пункт). До м. Гомеля — 40 верст. Зараз — транспортні зв'язки на сільській дорозі, а потім на автомобільній дорозі «Святиловичі-Гомель». Планування складається з майже прямолінійної широкої вулиці. Забудова двостороння, дерев'яна, садибного типу.

В околиці Хізи на момент 1927 р. мешкало 167 «великоросів» (серед яких білорусів визнавали пізніше), інших — 4. Велося 171 приватне господарство. Було 379 чоловіків, 423 жінки.

Динаміка

• 1726 р. — 13 димів (домів, оподаткованих дворів)
• 1847 р. — 99 дворів.
• 1868 р. — 107 дворів, 655 жителів.
• 1897 р. — 164 двора, 960 жителів (відповідно перепису населення).
• 1910 р. — 127 дворів (427 чоловіків, 386 жінок)
• 1926 р. — 171 двір, 802 жителя.
• 1959 р. — 465 жителів (згідно перепису).
• 1992 р. — жителі (81 родина) відселені.
• 2010 р. — мешканців немає.

шляхетська околиця Хізи (Хизы) на карті 1783 р. (ВКЛ)

село Хізи (Chizy) на карті 1874 р. (Російська імперія)

Виявлений археологами курганний могильник (10 насипів на відстані 1,2 км на захід від села Хізи, в урочищі «Дєдноє») свідчить про заселення цих місць з давніх часів. Відноситься до Полісся. За часів Київської Русі — це землі племені радимичів. У період панування Речі Посполитої ця околиця Хізи була у володінні відомої «сожской шляхти» (іменованої від річки Сож), котра формувалася поряд з «друтською шляхтою» (від назви річки Друть), з етнічних білорусів.

• За Інвентарем Чечерського староства відома з 1726 роки як околиця Хізи Чечерського староства[4] Річицького повіту Мінського воєводства Великого князівства Литовського провінції Речі Посполитої. У 1726 році околиця Хізи налічувала 13 «димів» (будинків, дворів) бояр Чечерського староства, котрі перебували на «службі першій» (у реєстрі бояр Чечерського староства Хізи були третіми серед інших у першій лінії прикордонної оборони між Великим князівством Литовським та Московією)[5]. І щорічно Хізи платили податок: 200 злотих «гиберни» податі (від бояр, шляхти), що відрізнялася від «тяглової» подушної податі (з селян).
• Після 1-го поділу Речі Посполитої (1772 рік) околиця Хізи — у складі Рогачевського повіту Могилевської губернії Російської імперії.
• Згідно «Економічних приміток Генерального межування» 1783 р. Хізи були шляхетською околицею «спільного володіння»[6] прізвищ: Лапицький, Крупський, Бекаревич, Кунцевич, Авсеєвич, Малиновський, Шелюто[7]. Від 1785 р. — її частиною володів поміщик Домінік Малиновський. Міщанин Лапицький володів у 1831 р. 108 десятинами землі. В утвореному від околиці Хізи селищі Хізов поміщик Черепанов в 1876 р. володів 423 десятинами землі, водяним млином і сукновальнею. Жителі околиці Хізи сповідували християнське віросповідання в греко-католицькій конфесії (уніати), відвідували храм у сусідніх шляхетських околицях Громико і Жєлєзникі, які були примусово переведені після польських повстань в православну конфесію Російської Православної Церкви.
• А в 1835 р. побудована дерев'яна православна церква і в Хізах. Згідно ревізької казки 27 грудня 1864 р. жителі околиці Хізи Крупські утворили поруч околицю Гарусти (Гарісти) та Малків. Згідно Всеросійського перепису населення 1897 р. у Хізах розташовувалася «школа грамоти».
• З 1900 р. це село і околиця в Рєчковській волості Гомельського повіту Могилевської губернії Російської імперії.
• На момент 1910 р. загальне володіння жителями Хізи становило 2753 десятини землі. Жителі Хіз приписані до Громикського православного церковного приходу. До поштово-телеграфної контори в містечку Вітка 20 верст, до волосного правління у Річках — 10 верст.

Жителі села Хізи брали участь Вітчизняній війні 1812 року, у Першій світовій війні і в громадянській війні 1918–1921 рр.. Після знищення Хізовської православної церкви комуністичним режимом жителі села Хізи відвідували церкву у Річках, до примусової ліквідації її церковно-парафіяльної ради «войовничим атеїзмом» в 1920-х роках. У 1926 р. у Хізах працювали лавка, поштовий пункт, початкова школа. Адміністративно з 8 грудня 1926 р. до 1992 р. — це центр Хізово-Гарустовської сільради, з 1927 р. — Хізовської сільради Святіловічського району, з 4 серпня 1927 р. — Вітківського району, з 1935 р. — Святіловічського, з 17 грудня 1956 р. — Вітківського, з 25 грудня 1962 р. — Гомельського, з 6 січня 1965 р. — Вітківського районів Гомельського округу (до 26 липня 1930 р.), з 20 лютого 1938 р. — Гомельської області. У 1929 р. організовано колгосп у Хізах, де працювали 3 вітряні млини (з 1924 р., 1925 р., 1926 р.) і кузня. У 1937–1938 рр. радянських репресій були потерпілі від комуністичного режиму жителі села Хізи. Під час Великої Вітчизняної війни в 1942 р. німецькі окупанти вбили 11 жителів і в 1943 р. спалили половину села. Жителі села взяли активну участь у партизанському русі в 1941–1943 роках. Після 1945 р. у Хізах відновлювали будинки, налагоджували мирне життя. У боях за село загинули 38 радянських солдатів, на пам'ять про загиблих у 1953 р. у центрі села був встановлений обеліск. 73 жителя загинули воюючи на фронтах (призов Святіловічського РВК). У 1959 р. село входило до складу радгоспу «Зарічний» (центр — село Гарусти). У даному селі знаходилися середня загальноосвітня школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, 2 крамниці.

• Чечерське староство
• Малі населені пункти Білорусі
• Міські селища Білорусі
• міста Білорусі
• Старые Громыки
• Новые Громыки

• с. 253, Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя. Т.1, кн.1. Гомельская вобласць/С. В. Марцэлеў; Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш. — Мн.: БелЭн, 2004. 632 с.: іл. Тыраж 4000 экз. ISBN 985-11-0303-9 ISBN 985-11-0302-0 (біл.)
• Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Гомельская вобласць: нарматыўны даведнік / Н. А. Багамольнікава і інш.; пад рэд. В. П. Лемцюговай. — Мн.: Тэхналогія, 2006. — 382 с ISBN 985—458-131-4. (біл.)
• «Памяць. Гіст.-дакум. Хроніка Веткаускага р-на. У 2-х кн.» Мінск, 1997 г., кн. 1-2; (біл.)
• с.80-99, «Архіварыус», выпуск № 7, БелНДІДАС, Мінск, 2009 г. (Навуковае выдание) серыя «Гісторыя, архівазнауства, крыніцазнауства» (біл.)
• «Гісторыя Беларусі (ў шасці тамах). Беларусь у часы Рэчы Паспалітай (XVII–XVIII ст.)», г. Мінск, «Экаперспектыва», 2004 г., Т. 3, с. 302–303; (біл.)
• «SLOWNIK GEOGRAFICZNY» KROLESTWA POLSKIEGO I innich KRAJOW SLOWIANSKICH, WARSZAWA (1880–1914), 1900 roku, tom XV cz.1, str. 304–305; (пол.)
• том IV, «Географическо-Статистический Словарь Российской Империи», составил по поручению Императорского русского географического общества действительный член общества П. Семенов, г. Санкт-Петербург, 1873 г.; (рос.)
• под. ред. Г. П. Пожаров, «Список населенных мест Могилевской губернии», г. Могилев, 1910 г., с. 48; (рос.)
• «Список населенных мест Гомельского округа», Гомельское окружное статистическое бюро, г. Минск, 1927 г., с.70-71; (рос.)
• «Современный толковый словарь русского языка», Ридерз Дайджест, г. Москва, 2004 г. ISBN 5-89355-108-7, c. 122, 903; (рос.)
• Марцэлеў С. В., рэдкалегія Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш., «Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя». г. Мінск, БелЭн., 2004 г., ISBN 985-11-0303-9 ISBN 985-11-0302-0, Т. 1, кн.1. Гомельская вобласць, с. 253; (біл.)
• «Памятная книжка Могилевской губернии», составлена Могилевским Губернским Статистическим Комитетом, г. Могилев, 1853–1916 г.; (рос.)
• «Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске и изданные под редакцией и. д. архивариуса сего архива Дм. Ив. Довгялло», губернская типо-литография, г. Витебск, 1900 г., выпуск 28, с. 26-89; (рос.)
• На фрагменті карти 1874 року (на польській мові) околиця Хізи (Chizy): Ausg. 1874. Helioaravure in Kunfer (Preis 60 kg.). Vervielfaltiqt durch Umdruck vom Steine. Schnellpressen — Druck. Mafsstab 1:300.000. (пол.)
• На фрагменті карти 1783 року околиця Хізи «сел: Хизы» (російською мовою): (№ 105 часть IV-я «от E до A») «Межевания Генерального плана Рогачевского уезда Могилевской губернии» (Могилевского наместничества Рогачевского уезда часть III-я «от D до E») Российской империи 1783 года. Масштаб: 1 английский дюйм = 2 версты. (рос.)