Чарлз Мізнер

Чарлз Мізнер народився в Джексоні, штат Мічиган, 13 червня 1932 року[9]. 1952 року здобув ступінь бакалавра в університеті Нотр-Дам, після чого продовжив навчання в Принстонському університеті, в якому 1954 року здобув ступінь магістра мистецтв, а 1957 року закінчив докторантуру. Науковим керівником його дисертації «Начерк фейнманівського квантування загальної теорії відносності; висновок польових рівнянь; тотожне занулення гамільтоніана» (англ. Outline of Feynman Quantization of General Relativity; Derivation of Field Equations; Vanishing of The Hamiltonian) був Джон Вілер[10].

Від 1956 до 1959 року працював інструктором (викладачем) на факультеті фізики Принстонського університету, а від 1959 до 1963 — доцентом (англ. Assistant Professor). 1963 року Мінзер влаштувався до Мерілендського університету в Коледж-Парку як ад'юнкт-професор, там у 1966 році він здобув учене звання професор і на цій посаді пропрацював до 2000 року[10].

Від 2000 року Мінзер є почесним професором Мерілендського університету (професор-емерит), де він також залишається членом Групи гравітаційної теорії (Gravitation Theory Group). Протягом своєї наукової кар'єри Мінзер був науковим керівником (головним чином у Принстонському і Мерілендському університетах) 22 аспірантів, з яких половина стала професорами фізики або математики[11].

Мізнер викладав як запрошений професор у таких навчальних закладах, як Інститут гравітаційної фізики Товариства Макса Планка (також відомий як Інститут Альберта Ейнштейна), Інститут теоретичної фізики Кавлі в Каліфорнійському університеті в Санта-Барбарі, Папська академія Кракова (Польща), Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капіци, Каліфорнійський технологічний інститут, Оксфордський університет і Кембриджський університет[10].

Більшість наукових робіт Мізнера пов'язані з загальною теорією відносності, яка описує гравітаційні взаємодії. Він відомий своїм внеском у ранній розвиток космології, — першим вказав на проблему горизонту[12], а також на роль топології простору-часу в загальній теорії відносності, квантовій гравітації і чисельній відносності. На перетині топології і космології Мізнер першим вивчив динаміку моделі змішаного світу, яка узагальнює моделі Фрідмана для раннього Всесвіту і є більш реалістичною, а також знайшов точний розв'язок рівнянь Ейнштейна, названий на його честь простором Мізнера[13]. Разом з Річардом Арновіттом і Стенлі Десером він є автором гамільтонового формулювання загальної теорії відносності в специфічному 3+1-розщепленні простору-часу на простір і час. Цей підхід, відомий як формалізм Арновітта — Десера — Мізнера, відіграє важливу роль у спробах сформулювати квантову теорію гравітації і є математичною основою більшості підходів чисельної відносності, тобто чисельного розв'язку повних, а не наближених рівнянь Ейнштейна в сильних гравітаційних полях. Саме за розробку цього формалізму 1994 року Арновітту, Десеру і Мізнеру присуджено премію Денні Гайнемана[9].

• Ґрант Ґуґґенгайма (1972)[14]
• Премія Денні Гайнемана в галузі математичної фізики (1994)[9]
• Член Американської академії мистецтв і наук (від 2000)

Мізнер католик. Одружений від 1959 року і має чотирьох дітей[9].