Чорногорсько-Приморська митрополія (Сербська православна Церква)
Чорного́рської-Примо́рська митропо́лія (сербохорв. Митрополија црногорско-приморска, Mitropolija crnogorsko-primorska) — єпархія Сербської православної церкви, розташована на території Чорногорії. Заснована в 1219 році Святим Савою як Зетська єпархія, вона продовжувала існувати безперервно дотепер, залишаючись однією з найстаріших єпархій Сербської православної церкви. Нинішній митрополичий єпископ — Йоанікій. Його офіційний титул — Архиєпископ Цетинський і Митрополит Чорногорсько-Приморський. Резиденція митрополії знаходиться в Цетинському монастирі.
Чорногорсько-Приморська митрополія | ||||
---|---|---|---|---|
Засновники | Святий Сава | |||
Дата заснування | 1219 як Зетська єпархія | |||
У складі | Православної церкви Сербії | |||
Самостійність проголошена | до червня 1920 де-факто як автокефальна Цетиньська архиєпископія | |||
Перший предстоятель | Іларіон І Єпископ Зетський | |||
Чинний предстоятель | Йоанникій Архиєпископ Цетиньський і Митрополит Чорногорсько-Приморський | |||
Центр | Цетинє | |||
Основна юрисдикція | Чорногорія | |||
Літургічна мова | сербохорватська (сербська, чорногоська) та церковнослов'янська | |||
Музична традиція | візантійська | |||
Церковний календар | юліанський | |||
Вірних | Прибл. 400 тис | |||
Офіційний сайт | mitropolija.me |
Державно-правовий статус єпархії в Чорногорії залишається неврегульованим, із чим пов'язаний майново-правовий конфлікт із державою та самопроголошеною в 1993 році автокефальною Православною церквою Чорногорії. До червня 1920 року церква в Чорногорії (Цетинська архієпископія) була де-факто автокефальною, коли внаслідок об'єднання з Карловацьким патріархатом і Белградською митрополією в єдину Сербську православну церкву в Королівстві сербів, хорватів і словенців (згодом Королівство Югославія) вона була ліквідована.
Історія
Заснована в 1219 архієпископом Сербським Савою I і називалася тоді Зетською єпископією. Є припущення, що спочатку місцезнаходження єпископа знаходилося на території Подгориці в монастирі Златица, де ще в ранньохристиянські часи була єпископська кафедра Діоклеї. Першим єпископом зетської єпископії був Іларіон, учень святителя Сави.
Під час панування короля Уроша I Неманича, в середині ХIІІ століття, престол Зетської єпархії перенесений на півострів Превлака, біля Тівата, в монастир святого архістратига Михаїла.
У 1346 році на державно-церковному соборі в Скоп'є, який відбувся за підтримки сербського царя Душана Сильного Сербська архієпископія отримує статус Патріархату, при цьому Зетська єпископія отримала статус митрополії.
Після Битви на Косовому Полі у 1389 році стався занепад Сербії, який відбився і на стані Зетської митрополії, якій загрожували венеціанці, що окупували в період 1420—1423 роки Котор, Будву і Паштровичі. Прагнучи навернути православних чорногорців у католицизм, венеціанці 1452 року знищують монастир святого архангела Михаїла на Превлаці, який був одним із центрів духовного опору окупантам.
Після цього резиденція Зетської митрополії спочатку перебувала в монастирі святого Марка в Будві. А опісля Митрополія перебувала по черзі в монастирях: Пречиста Країнська, святого Миколая на острові Враніна на Скадарському озері, святого Миколая в Ободі, і нарешті, 1484 року місцем розташування її престолу стає побудований Іваном Црноєвичем монастир Різдва Пресвятої Богородиці, в новій столиці — Цетинє, який стає «гніздом свободи сербської».
Син Івана Црноєвича — Джураджа, за допомогою ієромонаха Макарія в 1493 році заснував першу друкарню на Балканах. До 1495 року було віддруковано: Октоїх первогласник, Октоїх п'ятигласник, Молитвослов, Псалтир і Четвероєвангеліє. Після падіння Зети і настання турецького ярма в 1499 році, Зетська митрополія стала іменуватися Цетинською митрополією, за місцем розташування її престолу.
Протягом XVI і XVII століть чорногорські митрополити спільно з племінними старійшинами керували народом Чорногорії. Завдяки їхнім зусиллям Чорногорія ніколи повністю не потрапляла під турецьке панування.
У 1750 році Василь Петрович від Пецького патріарха Атанасія II отримав свячення і титул «екзарха Сербського престолу» (помер у Санкт-Петербурзі в 1766 році і похований в Александро-Невській лаврі).
У 1766 р. Пецький патріархат був скасований, Сербська церква на території Османської імперії підпорядкована Константинопольській церкві, а церква в Чорногорії Петрович-Негошів стала фактично автокефальною (поряд із Карловацькою митрополією на території Габсбурзької монархії). Чорногорські митрополити брали хіротонії від ієрархів Церкви Московії.[1] Автокефальний статус Чорногорської церкви був закріплений у конституції Князівства (Королівства) Чорногорія (стаття 40-а), що діяла в 1905—1918 роках.
Незабаром після утворення Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (1918), рішення собору всіх сербських православних єпископів Королівства СХС 13 (26) травня 1919 року і відповідного рішення синоду Вселенського патріархату (19 березня 1920), указом регента Олександра Карагеоргійовича 17 червня 1920 проголошувалося включення, серед інших, чорногорської митрополії (серб. Arhiepiskopija Cetinjska i Mitropolija Crne Gore, Brda i Primorja вкупі з двома іншими єпархіями на території Чорногорії, в Сербський (Пецький) патріархат[2] .
Сучасність
У травні 2001 року зі складу Чорногорської-Приморської єпархії була виділена Будимлянсько-Никшицька єпархія. У 2020 році президент Чорногорії Джуканович звинувачував Сербську православну церкву у підтримці ідеї Великої Сербії[3], тобто сепаратизмі. Сербський сепаратизм у Чорногорії підтримала Російська церква[4], а також очільник РПЦвУ Онуфрій та патріарх РПЦ Кирило, а Президент Сербії Вучич забажав захищати сербів у Чорногорії[5].
30 жовтня 2020 від covid-19 помер очільник митрополії Амфілохій (Радович).
5 вересня 2021 року вперше за 30 років в Цетинє відбулась інтронізація Чорногорсьсько-Приморського митрополита Йоаникія ІІ[6]. Аналітики вважають, що ця інтронізація мала засвідчити, що СПЦ в Чорногорії є провідною суспільно-політичною силою, справжньою владою, остаточно підтвердивши перемогу владної коаліції, справжнім лідером якої була Сербська церква[6]. Патріарх СПЦ Порфирій говорив, що були люди, які хотіли зупинити інтронізацію снайперськими гвинтівками[7]. Під час інтронізації митрополита Чорногорсько-Приморського сталися сутички[8]. Президент Чорногорії назвав інтронізацію насильницькою[9]. На інтронізацію у Чорногорію сербського митрополита доправили гелікоптером у супроводі військових[10] через те, що чорногорці спорудили барикади на дорогах[11]. Раніше новообраний митрополит Сербської церкви Йоаникій погрожував чорногорцям прокляттям «Святого Петра»[12].
Єпископи
Єпископи Зетські
- Іларіон (1220—1242)
- Герман другий по черзі
- Неофіт (1261—1270)
- Євстафій (1279—1286)
- Герман II (1286—1292)
- Михайло I (упом. 1293)
- Андрія (до 1300)
- Іоанн (до 1304)
- Михайло II (1305—1309)
Митрополити Зетські
- Давид I (1391—1396)
- Арсеній (1396—1417)
- Давид II (1417—1435)
- Євтимій (1434—1446)
- Йосип (близько +1453)
- Феодосій (після 1453)
- Віссаріон (1484—1494)
- Пахомій (після 1491)
- Вавило (1494—1520)
- Герман (1520)
Митрополити Цетинські
- Павло (до 1530)
- Роміл I (1530)
- Василь (1532)
- Никодим (1540)
- Макарій I (1550—1558)
- Роміл II (1559)
- Макарій II (1559—1561)
- Рувим I (1561—1568)
- Пахомій (1568—1573)
- Герасим (1573)
- Діонісій (до 1577)
- Веніамін (1582—1591)
- Рувим Негуш (1593—1639)
- Мардарій (Корнечанин) (1637—1661)
- Рувим (Больовича) (1662—1685)
- Віссаріон (Борилович) (1682—1692)
- Сава I (Очинич) (1694—1697)
- Данило I (Петрович) (1697—1735)
- Сава II (Петрович) (1735—1781)
- Василь III (Петрович) (1750—1766)
- Арсеній (Пламенац) (1781—1784)
- Петро I (Петрович) (1782—1830)
- Петро II (Петрович) (1830—1851)
Митрополити Чорногорсько-Приморські
- Никанор (Іванович) (грудень 1858—1860)
- Іларіон (Роганович) (23 травня 1863 — 15 грудень 1882)
- Віссаріон (Любиша) (20 листопада 1882 — 14 квітень 1884)
- Митрофан (Бан) (18 квітня 1885 — 30 вересня 1920)
- Гавриїл (Дожич) (17 листопада 1920 — 8 лютого 1938)
- Іоанникій (Липовац) (11 грудня 1940 — 18 червень 1945)
- Йосип (Цвійович) (квітень 1945 — листопад 1946) в / в, митр. Скопский
- Володимир (Раїч) (листопад 1946 — травень 1947) в / в, єп.
- Арсеній (Брадваревич) (20 травня 1947 — 20 травня 1961) в 1954 році заарештований і більше не допущений владою в єпархію
- Данило (Дайкович) (24 червня 1961 — 30 грудень 1990)
- Амфілохій (Радович) (30 грудня 1990 — 30 жовтень 2020)
- Іоанникій (Мичович) (з 30 жовтня 2020) в / в, єп.
Намісництва
- Цетинське
- Подгорицько-Даниловградське
- Подгорицько-Колашинске
- Боко-Которське
- Герцегське
- Будванське
- Барське
Див. також
- Православ'я в Чорногорії
Примітки
- Анатолий Лещинский. Черногорский раскол. «Независимая газета», 16.09.2009.
- Ukaz regenta Aleksandra Karađorđevića o ukidanju Crnogorske crkve
- Президент Чорногорії звинуватив Сербську православну церкву у підтримці ідеї Великої Сербії.. Духовний Фронт України (укр.). 13 січня 2020. Процитовано 7 вересня 2021.
- РПЦ підтримала сербський сепаратизм в Чорногорії. Духовний Фронт України (укр.). 31 грудня 2019. Процитовано 7 вересня 2021.
- По методичці ФСБ. Президент Сербії Вучич забажав захищати сербів в Чорногорії. Духовний Фронт України (укр.). 14 січня 2020. Процитовано 7 вересня 2021.
- Як церква просуває у Чорногорії інтереси Сербії та РФ. www.eurointegration.com.ua (укр.). Процитовано 7 вересня 2021.
- Патријарх Порфирије на подгоричком аеродрому: Молим се Господу за ову земљу, за овај народ и за све људе, и молим њих да се моле за мене, јер су они ближи Богу. Православна Митрополија црногорско-приморска (Званични сајт) (sr-RS). 5 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
- У Чорногорії сталися сутички під час інтронізації митрополита Сербської православної Церкви. Духовний Фронт України (укр.). 5 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
- Президент Чорногорії: Насильницька інтронізація митрополита на Цетиньє - Піррова перемога і ганьба. Духовний Фронт України (укр.). 5 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
- На інтронізацію у Чорногорію сербського митрополита доставили гелікоптером у супроводі військових. Духовний Фронт України (укр.). 5 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
- Барикади на дорогах: У Чорногорії спалахнули протести перед інтронізацією нового митрополита Сербської Церкви. Духовний Фронт України (укр.). 4 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
- Митрополит Сербської Церкви погрожує чорногорцям прокляттям «Святого Петра». Духовний Фронт України (укр.). 2 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
Література
- Андрияшевич Ж. М. Черногорская церковь (1852-1918) / пер. с черног. Марии Ковач. — Москва : ОЛМА Медиа Групп, 2011. — 206 с. — ISBN 978-5-373-03839-3.
- Стаматовіћ, Александар. Історіја Мітрополіје црногорско-Приморськ до 1918. Годіна . — Цетинє: Светигора, 2014.
- Стаматовіћ, Александар. Історіја Мітрополіје црногорско-Приморську 1918—2009. — Подгориця: Унірекс, 2014.