Ширма Григорій Романович

Народився 8 [20] січня 1892(18920120) року в селі Шакунах (нині Пружанський район Берестейської області, Білорусь). За національністю білорус[1]. У 1918 році закінчив Седлецький учительський інститут.

З 1926 року викладав у білоруській гімназії, керував професійними і самодіяльними хорами у Вільнюсі, упродовж 1928—1937 років був секретарем прогресивної культурно-просвітницької західнобілоруської організації «Товариства білоруського шкільництва». Двічі був заарештований польською владою.

Після возз'єднання Західної Білорусії з БРСР, у 1940 році організував та до 1970 року очолював Державну академічну хорову капелу БРСР (спочатку — Білоруський ансамбль пісні та танцю, з 1950 року — Державний хор БРСР, з 1978 року — імені Ширми). Член КПРС з 1959 року. З 1966 року очолював правління Спілки композиторів Білоруської РСР. Обирався депутатом Верховної Ради Білоруської РСР 4—9-го скликань.

Жив у місті Мінську. Помер 23 березня 1978 року. Похований на Східному (Московському) цвинтарі у Мінську[1].

З 1910 року розпочав збирати та вивчати білоруські народні пісні. Записав понад 2000 наспівів, що представляють типові жанри та мелодичний стиль білоруської народної музики. Основна частина його записів опублікована в складених ним збірках:

• «Білоруські народні пісні» (1929);
• «Наша пісня» (1938);
• «Двісті білоруських народних пісень» (1958);
• «Білоруські народні пісні» (томи 1—4, 1959—1976).

Залучав білоруських, а також російських, українських, литовських композиторів до створення художніх обробок білоруських народних пісень.

Протягом 1971—1973 років підготував публікацію 2-х томів хорових обробок із репертуару Державної академічної хорової капели БРСР. Виступав як музичний публіцист. Автор книги «Пісня — душа народу», Мінськ, 1976 (біл.).

• Герой Соціалістичної Праці (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 2 лютого 1977 року; за великі заслуги у розвитку радянського музичного мистецтва; медаль «Серп і Молот» № 18 735);
• Нагороджений двома орденами Леніна (27 жовтня 1967, 2 лютого 1977; № 426 919), орденами Жовтневої Революції (2 липня 1971), Трудового Червоного Прапора (10 лютого 1962), «Знак Пошани» (1940), медалями[1];
• Лауреат Державної премії Білоруської РСР (1966, 1974);

почесні звання СРСР

• Заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР з 1946 року;
• Народний артист Білоруської РСР з 1949 року;
• Народний артист СРСР з 25 лютого 1955 року.

меморіальна дошка у Вільнюсі.

меморіальна дошка у Мінську.

• Ім'я Григорія Ширми носять заснована ним Державна академічна хорова капела Білоруської РСР, Пружанська дитяча школа мистецтв, Берестецський державний музичний коледж, Мінська дитяча музична школа мистецтв № 8, мала зала Білоруської державної філармонії;
• Його іменем названі вулиці у Пружанах, Мінську і Речиці;
• У Пружанах відкрито музей Григорія Ширми, у середній школі № 150 Мінська з хоровою спеціалізацією йому присвячено експозицію;
• Меморіальні дошки встановлені на будинках, де він жив, у Вільно, Гродно, Мінську (будинок № 19 по вулиці Радянській);
• У 1991 році видано художній маркований конверт, присвячений диригенту;
• Йому присвятив вірш Ніл Гілевич — «Серце дядька Григорія».

• Ширма Григорий Романович // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).;
• Ширма Григорий Романович / Соломаха Е. А. // Хейнце — Яшугин. Дополнения А — Я : [рос.]. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1982. — Ствп. 346. — (Энциклопедии. Словари. Справочники : Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш ; 1973—1982, т. 6). (рос.)