Речиця (Гомельська область)

Ре́чиця (або Рі́чиця[2][3], біл. Рэчыца) місто в Білорусі, центр району, Гомельської області. Населення 65 532 осіб.

місто Речиця
біл. Рэчыца
Герб Речиціd Прапор Речиціd
Основні дані
52°22′20″ пн. ш. 30°23′16″ сх. д.
Країна  Білорусь
Область Гомельська область
Район Речицький район
Перша згадка 1213
Магдебурзьке право 1511
Населення 65 532 (2004)
Транслітерація назви Rečyca
Поштовий індекс 247500
Телефонний код +375-2340
Висота 128 м[1] м.н.р.м.
Водойма Днiпро
Місцева влада
Вебсторінка rechitsa.by
Речиця
Речиця
Речиця (Гомельська область)

 Речиця у Вікісховищі

Етимологія

Назва міста походить від руського слова «Рѣчиця»[4], що означає річка. Місто розташоване на правому березі Дніпра.

У «Списку руських міст далеких та близьких» з першого Новгородського літопису (середина XV століття) згадується як місто «Рѣчиця», що відноситься Київських городів[5]. У тому ж «Списку» четвертого Новгородського літопису записана як «Речица»[6], а Воскресенському літописі — як «Рѣчица»[7].

Промисловість

У місті розташовані метизний, кераміко-трубний, гідролізно-дріжджовий, олії та сухого молока, виноробний заводи, броварня ВАТ «Річицяпиво», а також підприємства деревообробної, харчової, легкої промисловості, міська судноверф. Поблизу міста — велике родовище нафти.[джерело?]

Історія

Уперше про місто пом'янули в 1213 році в Густинському літописі, у Новгородському літописі згадується лише в 1214 році, коли місто захопили війська Мстислава Удатного У XII—XIII століттях мешкали київські й чернігівські князі. Наприкінці XIV ст. містом правив великий литовський князь Вітовт, який сприяв збудуванню зміцненого замку «із соснового дерева». Замок простояв понад 200 років, але 1654 року був спалений козаками Золотаренка. Одним з перших у Білорусі в 1511 році місто отримало магдебурзьке право. Під час повстання під проводом Северина Наливайка повстанці взяли місто. З міста на початку 1596 року С. Наливайко написав лист до короля Речі Посполитої Сигізмунда ІІІ Вази, у якому виклав свої вимоги до влади.[8][9] З 1986 року Речиця перебуває на забрудненій радіонуклідами території після аварії на ЧАЕС.

Релігія

У місті дві церкви, костел.

Міста-побратими

Річиця має декілька міст-побратимів У декількох країнах,[10] зокрема:

Галерея

Річиця. Панорама Набережної.

Відомі люди

Уродженці

Старости

Див. також

Примітки

  1. GeoNames — 2005.
  2. Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень : Фрейтаг і Берндт, 1918.
  3. Феденко П. Amor patriae (Любов до Батьківщини). — Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1962. — С. 228—234.
  4. Новгородская лѣтопись по Синодальному харатейному списку. — Санкт-Петербург: Издание Археографической коммиссии, 1888. — С. 447. (слов.)
  5. А се имена всѣм градом Рускым, далним и ближним // Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — Москва-Ленинград, 1950. — С. 475—477. (слов.)
  6. А се имена всимъ градомъ Рускымь, далнимъ и ближнимь // Полное собрание русских летописей. — Т. IV. — Новгородская четвертая летопись. (Часть 1). — Москва, 2000. — С. 623—624. (слов.)
  7. "А се имена градомъ всѣмъ Русскымъ, далнимъ и ближнимъ // Полное собрание русских летописей. — Т. VII. Летопись по Воскресенскому списку. — Санкт-Петербург, 1856. — С. 240—241 (слов.)
  8. Majewski W. Nalewajko (Nalywajko) Semen (Seweryn?), (zm. 1597) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXIІ/3, zeszyt 94. — S. 491. (слов.)
  9. В. М. Лебедєва. Гомельська область // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
  10. Міста-побратими Річиці (слов.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Речиця (Гомельська область)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.