Юрта
Ю́рта (тюркське yurt, юрт) — тип переносного житла кочових і напівосілих народів Центральної та Середньої Азії.
Узбецька жінка біля входу в юрту, 1913, фото Прокудіна-Горського
Внутрішнє начиння сучасної казахської юрти, 2006
Назва
- Аїл, аил — у алтайців окрема юрта чи намет; у монгольських народів цей термін позначав кочову сімейну групу; у тюрків — аул, «селище» (кирг. аыл, айыл).
- Бо (маньчжурська: ᠪᠣᠣ，boo; кит. 包, «обгорнуте [житло]») — юрта у манчжурів.
- Ґер (монг. гэр, ger, [ˈɡɛr], «хата, дім, житло»; кит. 蒙古包, «монгольське житло») — юрта у монголів.
- Ег (тув. өг, ög, [œɣ]) — юрта у тувинців.
- Кідісег — у західних тувинців юрта з решітчастим остовом, критим повстю[1].
- Ий (каз. үй, úy, [ʏj], «дім, житло») — юрта у казахів.
- Тирме (башк. тирмә, tirmä, «хата, дім, житло») — юрта башкирів.
- Утав (кар. otaw, [uʊtɑ́w]), «хата, дім, житло»; узб. oʻtov) — юрта в каракалпаків.
- Яранга (чук. яраӈы, «хата, дім, житло») — юрта чукчів і юпіків.
Розповсюдження і типи
Юрта є універсальним житлом в умовах Середньої Азії і Південного Сибіру — простим у збиранні і перевезенні, водночас надійним за будь-якої погоди (захищає від морозів, дощів і вітрів, а за спеки тримає прохолоду), саме ці якості й визначили її виключну популярність у народів регіону.
Розрізняють два основних типи (за формою) юрт:
- конусоподібні — поширені в монголів, бурятів, тувинців, частково алтайців, деяких інших народів Південного Сибіру тощо.
- напівсферичні — у казахів та середньоазійських тюрків: узбеків, киргизів, туркменів, каракалпаків тощо.
Переваги юрти
- Зручність розбирання - транспортування - збирання (досвідчена сім'я збирає юрту до двох годин)
- Форма юрти дозволяє витримувати сильні степові вітри
- Маса розібраної юрти близько 300 кг, що дозволяє перевозити її на 2-3 возах чи санях
- Виготовляється виключно з екологічно чистих матеріалів, що корисно для здоров'я
Будова юрти
Збирання юрти є достатньо легкою справою, але для тих, хто ознайомлений з його технологією.
Юрта — це куполоподібний каркас з жердин, вкритий повстю, тканинами або шкурами.
Посеред юрти ладнали вогнище, а по центру купола — димовий отвір.
Див. також
Джерела
- Е.слово: Архітектура і монументальне мистецтво. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 31 березня 2016.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., том 12, К., 1985, стор. 481
Посилання
- Юрта // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 220. — ISBN 978-966-7407-83-4.
- Юрта // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.