Ян Оришевський

Народився в Оришеві Ляцькому Белзького воєводства. Син дрібного шляхтича Яна. Будучи дворянином Короля польського Степана Баторія, отримав від нього 1576 року у держання державний маєток у Луці, недалеко від Вінниці[2]. В 1577 році на дворі короля Степана Баторія — коморник для виконання важливих завдань. У вересні 1578 року у Львові, під час набору козацького полку чисельністю у 500 осіб для служби Речі Посполитій, Іван Оришевський був призначений його «гетьманом», отримав відповідні клейноди, Трахтемирів для постійного перебування і мав підлягати черкаському і канівському старості князеві Михайлові Вишневецькому[3]. Мав власний загін з 30 вояків, отримав річне утримання 400 злотих. Набраний козацький реєстровий полк мав почати службу 6 грудня 1578 року. У цей час в Речі Посполитій відбувалися репресії щодо козаків, які брали участь у поході 1577 року Івана Підкови у Молдову. Тож вони мусили переховуватися на островах Великого Лугу нижче Дніпрових порогів. Скориставшись своїм новим становищем, Іван Оришевський домігся визнання своєї зверхності принаймні над частиною з них. Так виникла козацька республіка Військо Запорозьке, першим Гетьманом якої став Іван Оришевський[4].

1580 року Військо Запорозьке під проводом Оришевського брало участь у Лівонській війні 1558—1583 років на боці Речі Посполитої і у вересні здобуло і спалило передмістя і частину замка підмосковського на той час міста Стародуб[5]. 1581 року за дорученням Оришевського складено реєстр козаків, що перебували на службі Речі Посполитій. Весною 1581 року Іван Оришевський вирушив зі своїми козаками в Запорожжя і зупинився на острові Томаківка[6]. У вересні 1581 року Військо Запорозьке під проводом Івана Оришевського разом з князем Михайлом Вишневецьким здобуло московське місто Трубчевськ[7].

У листопаді 1582 року Іван Оришевський вже згадується як небіжчик і його маєток у Луці передано шляхтичеві Якову Нєзабітовському[8]. Після цього Гетьманом Війська Запорозького було обрано угорця Янчу Беґера[9].

Невдовзі з'ясувалося, що Іван Оришевський не помер, через якийсь час він з'явився на Запорожжі й 1584 року його знову було обрано гетьманом Війська Запорозького. Його резиденція містилася тоді на острові Базавлук[10]. Саме там Іван Оришевський заклав корабельню, яка почала будувати морські судна, що дало змогу запорожцям розпочати морські походи[11]. 1584—1585 років Військо Запорозьке втрутилося в боротьбу за владу в Криму між Ісламом Ґіреєм і його племінником Саадетом Ґіреєм на боці останнього. Під час цієї війни запорожці здобули і знищили Очаків влітку 1584 року[12] і здійснили похід на Перекоп 1585 року[13]. Невдача цього походу спричинила втрату Іваном Оришевським влади у Війську Запорозькому.

Влітку, або восени 1586 року Іван Оришевський знову був обраний Гетьманом Війська Запорозького. Під його керівництвом запорожці в грудні 1586 — лютому 1587 років тричі нападали на землі Кримського царства і, зокрема, в лютому 1587 року — на околиці міста Тягин на Дніпрі[14]. У 1587 році був представником Запорозької Січі на сеймах, в ході яких Королем Речі Посполитої було обрано Сигізмунда III Вазу. У квітні-травні 1587 року Іван Оришевський здійснив морський похід на османські міста Варну та Аккерман[15]. Цей похід був першим морським походом запорожців.

Іван (Ян) Оришевський (в деяких джерелах його називають Оришовським або Оришковським) справді дістав призначення на гетьмана указом короля Речі Посполитої Стефана Баторія. Згідно з «Хронікою» М. Бєльського, в якій Оришевському теж відводиться лише два рядки, це сталося 1578 року. Козацькі заворушення, викликані стратою І. Підкови та певними невдачами в Молдові, реально загрожували перерости в громадянську війну, в якій українці й поляки, що жили тоді в одній державі, могли б винищувати одні одних — на радість зовнішнім ворогам, які потім пошматували б і Річ Посполиту, й Україну.

Отже, перше, що зробив Ян Оришевський, — це заспокоїв козаків, які, власне, й не готові були до війни проти Речі Посполитої. Саме за його гетьманування набула активного втілення в життя реформа Стефана Баторія, що офіційно визнав козаків за військову силу королівства та обдарував козацтво прапором, булавою, бунчуком і печаткою — тобто всіма символами законності, які надалі припиняли переслідування козацтва як такого з боку уряду Речі Посполитої. Він також передав козакам місто Терехтемирів, визначив межі територій, підконтрольних Запорізькій Січі тощо. А ще призначив найнятим на службу козакам державну платню: по червінцю та по кожухові на рік. Платня символічна. Але важлива суть: козаки — не вороги короні.

Під час сейму 1587 року Іван Оришевський здивував шляхту, сенаторів: був одягнутий по-грецьки, під час читання його прохання «сів між панами на землю по-турецьки».[16]

Починаючи з 1587 року жив життям звичайного обивателя Речі Посполитої, виконуючи іноді доручення її уряду щодо Війська Запорозького. За королівським указом від 25 липня 1590 року був призначений "поручником" 2-х козацьких полків (1000 осіб), найнятих на службу Речі Посполитій[17]. При цьому він мав підлягати владі снятинського старости Миколи Язловецького. У липні 1591 року Іван Оришевський приїжджав до Білої Церкви на переговори з Гетьманом Війська Запорозького Криштофом Косинським, щоб вгамувати конфлікт між Військом Запорозьким і Річчю Посполитою. Проте, його місія виявилася невдалою і запорожці навіть погрожували йому стратою за зраду[18]. 1594 року Іван Оришевський брав участь у поході армії Війська Запорозького у Молдову, очолюваному Гетьманом Григорієм Лободою[19].

В 1600 році виступив посередником у переговорах уряду Речі Посполитої з козаками про умови їх участі у воєнних діях у Молдавії. 1601 року з коронним військом вирушив до Інфляндії. 27 березня 1602 року командував вдалим відбиттям нападу шведської залоги з Дорпату. Виступав на захист прав козаків та осадників, зокрема, проти утисків княжни Анастасії Воронецької в Києві 1586 року.

Помер, найімовірніше, в Гайсині (тепер Вінницька область) перед 2 березня 1605 року.

Мав частину дідичного Оришова Ляцького. Отримав правом «доживоття» кілька великих надань. 5 вересня 1577 року король в таборі під Лятарньою надав привілей на 3 розлогі пустки Брацлавського староства: Копистирин біля Кучманського шляху, Гайсин та Гогуль над р. Соб — лівою притокою Південного Богу. Сігізмунд III 5 січня 1588 надав замок Лембурґ (Малопіль) — Інфляндія, південніше Кісі (пол. Kiesi). В Гайсині заклав місто, отримав для нього торгові привілеї, тут влаштував центр власних маєтків.[20]

Дружина — Ядвіга Рогозинська, за Уруським, мав 2-х синів: Яна, Станіслава. Дружина отримала від короля Сігізмунда ІІІ Вази право доживоття на Гайсин через заслуги чоловіка.[16]

• С. А. Лепявко. Оришовський Ян // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 633. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Козацькі вожді, гетьмани, кошові
• Henryk Kotarski. Orzechowski Jan h. Nałęcz (ok.1535-1605) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/2, zeszyt 101. — S. 271—273. (пол.)

• Оришовський Іван // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1237. — 1000 екз.

Попередник посаду встановлено

Гетьман Війська Запорозького 1578 - 1582

Наступник Янча Беґер

Попередник Янча Беґер

Гетьман Війська Запорозького 1584 - 1585 вдруге

Наступник Михайло Ружинський

Попередник Богдан Микошинський

Гетьман Війська Запорозького 1586 - 1587 втретє

Наступник Михайло Ружинський

Попередник:	Старший Війська Запорізького Реєстрованого 1590	Наступник:
Богдан Ружинський		Войтих Чановицький