100-мм польова гармата БС-3

Навесні 1943 року, коли у Вермахту на східному фронті в масовій кількості почали з'являтися нові важкі танки «Тигри», «Пантери», «Фердинанди», радянське військове командування постало перед фактом, що наявних засобів боротьби з новітніми німецькими танками явно недостатньо: полігонні випробування показали, що проти лобової броні «Тигра» більш-менш ефективні тільки 85-мм зенітна гармата зразка 1939 року і 122-мм корпусна гармата зразка 1931 року А-19.[1]

У відповідності з постановою Державного комітету оборони про посилення протитанкової оборони від 15 квітня 1943, в травні 1943 року Центральне артилерійське конструкторське бюро розпочало розробку нової протитанкової гармати калібру 100 мм з великою початковою швидкістю важкого бронебійного снаряда[2]. За задумом головного конструктора Василя Гавриловича Грабіна за основу гармати була взята 100-мм корабельна артилерійська установка Б-34 зразка 1940 року під унітарний патрон з глибокою, 1,5 мм, нарізкою ствола. В порівнянні з іншим прототипом — 107-мм гарматою зразка 1940 року, Б-34 мала в півтора рази більшу дульну енергію. Не менше значення мало унітарне заряджання, що дозволяло досягти необхідної для протитанкової гармати скорострільності[3].

За місяць, до 4 червня 1943, ЦАКБ розробило документацію на польову гармату, яка отримала індекс С-3. Прийнята на озброєння в травні 1944 року як важка 100-мм польова гармата БС-3. Вироблялася на ленінградських заводах «Більшовик» № 232 і «Арсенал» № 7. Всього у 1944–1951 роках було виготовлено 3816 одиниць БС-3[4].

Три конструктивні особливості відрізняють БС-3 від раніше розроблених вітчизняних систем. Це торсіонна підвіска, гідропневматичний врівноважувальний механізм і лафет, виконаний за схемою зверненого опорного трикутника. Вибір торсіонної підвіски й гідропневматичного врівноважувального механізму був обумовлений вимогами легкості і компактності вузлів, а зміна схеми лафета помітно знижувала навантаження на станини при стрільбі на максимальних кутах повороту верхнього станка. Якщо в звичайних схемах лафета кожну станину розраховували на 2/3 сили віддачі гармати, то в новій схемі сила, що діє на станину при будь-якому куті горизонтального наведення, не перевищувала 1/2 сили віддачі. Крім того, нова схема спрощувала обладнання бойової позиції. Завдяки всім цим новинкам … в її конструкції вдалося досягти найбільш досконалого поєднання потужності і рухливості…

— О. Є. Хворостін, лауреат Державної премії СРСР[3]

Оригінальний текст (рос.)

Три конструктивные особенности отличают БС-3 от ранее разработанных отечественных систем. Это торсионная подвеска, гидропневматический уравновешивающий механизм и лафет, выполненный по схеме обращенного опорного треугольника. Выбор торсионной подвески и гидропневматического уравновешивающего механизма был обусловлен требованиями легкости и компактности узлов, а изменение схемы лафета заметно снижало нагрузку на станины при стрельбе на максимальных углах поворота верхнего станка. Если в обычных схемах лафета каждую станину рассчитывали на 2/3 силы отдачи орудия, то в новой схеме сила, действующая на станину при любом угле горизонтальной наводки, не превышала 1/2 силы отдачи. Кроме того, новая схема упрощала оборудование боевой позиции. Благодаря всем этим новинкам … в ее конструкции удалось достигнуть наиболее совершенного сочетания могущества и подвижности…

Ствол гармати складається з труби-моноблока, казенника, задньої і передньої обойм, муфти і дульного гальма. Двокамерне дульне гальмо має ефективність близько 60%. Затвор клиновий вертикальний з напівавтоматикою механічного типу. Гармата оснащена гідравлічним гальмом відкоту і гідропневматичним накатником. Люлька коритоподібна клепана. Поворотний механізм гвинтовий, підйомний — двосекторний. Підресорювання торсіонне. Колеса спарені від вантажівки ГАЗ-АА з посиленими гумовими шинами[4].

Завдяки використанню клинового затвора з вертикальним клином і напівавтоматикою, а також застосуванню унітарних пострілів, скорострільність гармати складає 8-10 пострілів на хвилину. Стрільба з гармати велася унітарними патронами з бронебійно-трасуючими снарядами і осколково-фугасними гранатами. Бронебійно-трасуючий снаряд, маючи початкову швидкість 895 м/с, пробивав броню товщиною 160 мм на дальності 500 м при куті зустрічі 90° . Дальність прямого пострілу складала 1080 м. Стрільба осколково-фугасними гранатами велася при контрбатарейній боротьбі та придушення дальніх цілей. Найбільша дальність стрільби осколково-фугасною гранатою становила 20650 м. Для стрільби прямою наводкою використовувався оптичний приціл ОП1-5, а з закритих позицій — панорамний приціл С71А-5. Гармати перших випусків виготовлялися без прицілу прямої наводки[1].

Транспортувалася гармата без передка. Для її перевезення застосовували тягачі Я-12 і АТ-Л, бронетранспортер М-2 чи автомобіль ЗІС-151. Швидкість буксирування — до 50 км/год[4].

В післявоєнний період БС-3 суттєвих змін не зазнала. Модернізації в першу чергу стосувалися боєприпасів і прицілів. В 1960-1970-х роках були розроблені і прийняті на озброєння оперені кумулятивні і підкаліберні снаряди 3БК5, 3БК17 та 3БМ8, 3БМ25, здатні пробивати броню сучасних основних бойових танків. А з 1980-х років у БС-3 застосовується також керований протитанковий снаряд 9М116 «Бастіон», який по нормалі пробиває 550-міліметрову броню на дистанції до 4000 метрів[4].

БС-3 (перший план) на оглядовому майданчику на площі Конституції в Харкові

У серпні 1944 року, коли БС-З почали надходити в діючу армію, війна вже наближалася до завершення, тому досвід бойового застосування цієї гармати обмежений. Тим не менше, мобільна, з хорошими балістичними характеристиками гармата БС-3 успішно використовувалася частинами Червоної армії на останньому етапі війни. Гармата перебувала на озброєнні легких артилерійських бригад танкових армій. Використовувалося також в частинах корпусної артилерії[4].

До кінця німецько-радянської війни РСЧА було отримано близько 400 гармат БС-3. Після війни ця гармата ще довго перебувала на озброєнні Радянської армії, а також продавалася або передавалося країнам соціалістичного табору, застосовувалася у багатьох збройних конфліктах і зарекомендувала себе як потужна та ефективна зброя[1]. При використанні нових кумулятивних і підкаліберних снарядів БС-30 пробивала будь-яку броню танків М-48А2, «Чіфтен», М-60[4].

БС-3 досі знаходиться на озброєнні щонайменше десятка країн Азії і Африки. Зокрема, не зважаючи на те, що більша частина гармат БС-3 знаходиться на консервації на складах Російської армії[1], вона досі використовується як гармата берегової оборони, зокрема у складі 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії, дислокованої на Курильських островах.

На озброєнні:

Зовнішні відеофайли
	Колона російської бронетехніки в Луганську з батареєю БС-3 13.07.2014

Відмічені випадки застосування російських БС-3 бойовиками ЛНР в конфлікті на Донбасі, зокрема в боях на луганському напрямку 12-13 липня 2014 року[12].

Також з 2014 року стоїть на озброєнні "Азову", допомагає відбивати атаки російських окуппантів.[13]

• 100-мм протитанкова гармата Т-12
• 100-мм протитанкова гармата МТ-12

• Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — Мінськ : «Харвест», 2000. — 1156 с. — ISBN 985-433-703-0.
• Шунков В. Н. Оружие Красной Армии. — Мінськ : «Харвест», 1999. — 544 с. — ISBN 985-433-469-4.
• The Military Balance 2007 / C. Langton. — London : Routlege / The International Institute for Strategic Studies, 2007. — 450 p. — ISBN 1-85743-437-4.