181-ша піхотна дивізія (Третій Рейх)

Німецькі солдати в боях в Норвегії. Квітень 1940

181-ша піхотна дивізія розпочала формування 1 грудня 1939 року в Брауншвейзі в XI військовому окрузі під час 7-ї хвилі мобілізації Вермахту. Формування здійснювалося за територіальним принципом у складі 2 піхотних полків. Полки, відповідно, формувалися: 334-й — у Ганновері, 349-й — в Госларі та Бернбурзі. У січні 1940 року почалося формування ще одного полку — 359-го. Формування та навчання тривали до березня 1940 року.

9 квітня 1940 року дивізію з початком операції «Везерюбунг» перекинули до Норвегії. З'єднання висадили з моря в порту Осло, її частини у взаємодії з іншими частинами XXI армійської групи розпочали наземну фазу операції з окупації цієї країни. Бойові дії в районі Тронгейма, Молде, Крістіансунна, Реннебу, Сунндалсьора.

Після завершення переможної кампанії 181-ша піхотна дивізія залишилася виконувати окупаційні функції в центральній Норвегії до вересня 1943 року.

16 вересня 1943 року з'єднання, що входило до армії «Норвегія» генерал-полковника Н. фон Фалкенхорста перекинули до Осло й звідсіля морем і суходолом передислокували на Балкани. Після цього дивізія була включена до складу сил для проведення антипартизанських операцій на території Чорногорії, Хорватії та інших землях окупованої Югославії. З 15 жовтня дивізія виконувала завдання з охорони морського узбережжя та прилеглих територій Албанії.

Протягом більше року дивізія вела у складі груп армій «F» та «E» епізодичні бої з партизанськими об'єднаннями Албанії та Югославії у визначеній операційній зоні. Проте, восени 1944 року з початком виведення вермахту з окупованих Греції, Албанії та Македонії, 181-ша дивізія вела ар'єргардні бої і відступала на північ на пересіченій та мало розвиненій місцевості. У жовтні-листопаді 1944 року в Чорногорії майже повністю був знищений 334-й фузилерський полк. Дивізія билася до кінця війни в Боснії та Хорватії. В травні 1945 року вона капітулювала югославським військам поблизу Целє на кордоні зі Штирією.

• генерал-лейтенант Пітер Білфельд (нім. Peter Bielfeld) (1 грудня 1939 — 10 січня 1940);
• генерал-лейтенант Курт Войтащ (нім. Kurt Woytasch) (10 січня 1940 — 1 березня 1942);
• генерал-лейтенант Фрідріх Баєр (нім. Friedrich Bayer) (1 — 23 березня 1942);
• оберст, з 1 квітня 1942 генерал-майор, з 1 квітня 1943 генерал-лейтенант Герман Фішер (нім. Hermann Fischer) (24 березня 1942 — 1 жовтня 1944)[1];
• генерал-лейтенант Ойген Блейер (нім. Eugen Bleyer) (1 жовтня 1944 — 8 травня 1945).