55-ий піхотний Подільський полк

55-й піхотний Подільський полк Російської імператорської армії — збройне формування (військова частина) піхоти Російської Імператорської армії, відоме боями з польськими повстанцями 1832, придушенням Угорської революції 1848, захопленням незалежних кавказьких князівств, боями за Силістру та кампанією у Болгарії 1878. Ліквідоване 1918 внаслідок масового дезертирства особового складу полку на румунському фронті І світової війни.

На службі 15 січня 1798 — 1918
Належність Російська імператорська армія, 14-та піхотна дивізія (8-й армійський корпус)
Тип армійський піхотний полк
Гарнізон/Штаб Бендери, Бессарабська губернія
Війни/битви Російсько-шведська війна (1808—1809), Французько-російська війна (1812), Закордонні походи 1813 і 1814 років, Польське повстання 1830, Кавказька війна, Угорська революція (1848—1849), Кримська війна, Польське повстання 1863-1864, Російсько-турецька війна (1877-1878), Російсько-японська війна, Перша світова війна
Медіафайли на Вікісховищі
Штандарт до 100-річчя полку.
Комбінована переправа російських військ (в тому числі і Подільського полку) через Дунай у Зімнічу, Визвольна війна, на передньому плані бруківка і зліва (по річці) видно поромну переправу.
Подільці під Мукденом, на полях Маньчжурії, Японська війна.

Історія полку

З 1803 в російській армії перебував Подільський мушкетерський полк[1], перейменований в 1810 на 36-й єгерський полк.

Роченсальмський полк

Полк сформований в Роченсальмі 5 січня 1798 із трьох морських батальйонів Балтійського гребного флоту, у складі двох батальйонів, під назвою Гарнізонного генерал-майора Болотнікова полку.

31 березня 1801 полк р\отримав назву Роченсальмського гарнізонного полку і приведений до складу трьох батальйонів.

У 1808 Роченсальмський гарнізонний полк взяв участь в російсько-шведській війні, при облозі фортець Ловізи і Свартгольма.

Подільський полк

17 січня 1811 із дев'яти рот Роченсальмського гарнізонного полку і трьох рот Тверського гарнізонного батальйону полковником Андрієм Масловим був сформований Подільський піхотний полк у складі трьох батальйонів.

Під час Французько-російської війни 1812 року перебували спершу у Фінляндії, в корпусі генерала Штейнгеля, а після першого бою у Полоцьку приєдналися до корпусу графа Вітґенштейна і брали участь в боях під Чашниками, у селі Храброва і під Смолянами.

З 5 лютого по 10 травня 1813 Подільський полк перебував в облозі Данциґа, а потім взяв участь у Лейпцизькій битві. 1814 полк браву участь у взятті Суассона, Ландрессі і в боях при Краоні і Лаоні.

Під час каральних акцій проти польського повстання 1830—1831 років солдати полку брали участь у боях у Добре, битві під Гороховом, у Вільхівському гаї, у Дембі-Вельке і при Ігані. У другу половину кампанії Подільський полк брав участь в експедиціях проти корпусів Дембінського і Раморіно.

14 лютого 1831 3-й батальйон полку був відрахований на формування Замосційського піхотного полку, замість нього з Бердянського піхотного полку в Подільський полк надійшов новий батальйон.

28 січня 1833 Подільський полк, після приєднання 2-го батальйону 50-го єгерського полку[2], названий Подільським єгерським і приведений до складу чотирьох діючих і двох резервних батальйонів.[3]

У 1833 Подільський полк знаходився у поході до Молдавського князівства і Волощини, входячи до складу допоміжного корпусу, висланого на допомогу Туреччині проти єгипетського хедива.

8 квітня 1841 Подільський полк прибув на Кавказ і, розташувавшись на Лабинській лінії, взяв участь в декількох експедиціях проти абадзехів і шапсугів. У 1844 солдати полку були призначені на Лівий фланг Кавказької лінії і брали участь у взятті аулів Черкей, Цудікар і Тілітль.

20 лютого 1845 4-й батальйон був відрахований до складу військ Окремого Кавказького корпусу, 23 лютого до полку надійшов батальйон з Бородінського полку, однак 16 грудня Подільський полк виділив 4-й (колишній батальйон Бородінської полку) і 2-й батальйони на формування Самурского піхотного полку. У тому ж 1845 Подільський полк брав участь в даргінській експедиції.

Після повернення до Російської імперії в червні 1846 Подільський полк знову був приведений до чотирьохбатальйонного складу.

Під час придушення Угорського повстання 1848—1849 полк брав участь в штурмі укріпленої позиції в Тімішоарській ущелині і фортеці Брашов.

У Кримській війні полк перебував в облозі турецької фортеці Сілістри.

4 грудня 1853 через безстроково-відпускних були сформовані 5-й і 6-й резервні, а 10 березня 1854 року — 7-й і 8-й запасні батальйони. Після свого сформування 5-й і 6-й батальйони перебували в Одесі і витримали 10 квітня 1854 бомбардування англо-французьким флотом. З 20 квітня 1855 Подільський полк увійшов до складу гарнізону Севастополя, займаючи на південній стороні Ростилавський редут і люнет Бутакова. 9 і 10 травня Подільці прикривали будівництво контр-апрошів попереду 5-го бастіону, на Цвинтарній висоті і біля Карантинної бухти і витримали в ніч на 11 травня багнетний бій з французами. Взявши участь у відбитті штурмів 26 травня і 6 червня, полк захопив 5 липня 5-й бастіон і відбив 27 серпня останній штурм французів. За подвиги, вчинені під час облоги, 1-4-му батальйонам були подаровані 30 серпня 1856 Георгіївські прапори.

17 квітня 1856, після остаточного скасування єгерських полків, Подільський полк названий піхотним. Після закінчення Кримської війни 5, 6, 7 і 8-й батальйони були розформовані, 4-й батальйон зарахований до резервних військ і полк приведений до складу трьох батальйонів з трьома стрілецькими ротами.

У 1863 Подільський полк взяв участь у приборканні Польського повстання 1863 року в Подільській губернії і знаходився в сутичках з повстанцями. 6 квітня 1863 із 4-го резервного батальйону і безстроково-відпускних був сформований двухбатальонний Полоцький резервний піхотний полк.[4]

25 березня 1864 Подільський полк отримав № 55.

Російсько-турецька війна 1877—1878
Братська могила 16 офіцерів і 465 нижніх чинів 14-ї піхотної дивізії, біля церкви «Успіння Святої Богородиці» в Габрово

Під час російсько-турецької війни (1877—1878) Подільський полк, здійснивши 15 червня 1877 переправу через Дунай у Зімнічу, зайняв після запеклого бою Свиштовські висоти.

12 серпня 1877 Подільці увійшли до складу Шипкінського загону і, перебуваючи беззмінно на позиції, утримували протягом 5 місяців перевал через Балкани. 13 серпня Подільський полк атакував противника, який зайняв Лісовий курган, і багнетами атакував урядові війська Османської імперії з траншей Лісової гори. Займаючи позиції на горі Св. Миколая, Подільці відбили штурм 5 вересня, а 28 грудня, під час розгрому турецької армії, атакували позицію турків з фронту і захопили два ряди ложементів. Подальші атаки головного укріплення велися по вузькому зледенілому шосе, шириною в 7 кроків, під убивчим вогнем противника і, не дивлячись на мужність всіх чинів, успіху не мали. Ці атаки, однак, утримали на фронті позиції 22 табору і поставили турків у безвихідне становище, що закінчилося взяттям в полон їхнього армії. Після кривавого бою 28 грудня в строю полку залишилося тільки 2 офіцери і 335 нижніх чинів; втрати склали 18 офіцерів і 1140 нижніх чинів.

За геройські дії під час війни 1877—1878 полку були подаровані 17 квітня 1878 Георгіївські труби.

Пам'ятник прапорщикам Краховецькому і Миколаєву в Габрово

15 червня 1878 генерал-ад'ютант Ф. Ф. Радецький був призначений шефом полку і його ім'я приєднане до імені полку. 7 квітня 1879 був сформований 4-й батальйон.

5 січня 1898, в день столітнього ювілею, полку був подарований новий Георгіївський прапор. Нижнім чинам дарувався пам'ятний штандарт, з написом «На память керчь-еникольцу о дне столетия службы полка Царю и ОТЕЧЕСТВУ 5-го Января 1798 г. 5-го Января1898 г.»

Російсько-японська війна

Під час російсько-японської війни Подільський полк був призначений до складу 2-ї Манчжурської армії і в листопаді 1904 захопив передові позиції на річці Шахе. З 12 по 15 січня полк брав участь в боях у Сандепу, причому 12 січня 1905 ним було взято в бою села Чжантань-Хенань, Вандіопа і Чанітао. Наступного дня Подільці атакували північну частину Сандепу і попри потужний вогонь противника, увірвалися в це село, зайнявши західну околицю.

З 16 по 25 лютого Подільський полк брав участь в Мукденській битві. 25 лютого, перебуваючи в ар'єргарді генерала Ганенфельда, Подільський полк вів нерівний бій з насідаючим на нього з усіх боків противником; до вечора велика частина офіцерів і нижніх чинів була поранена, але залишки полку, розстрілявши набої, продовжували вести бій, пробиваючись багнетами на північ. Три рази залишки полку ходили вночі в атаку і лише на світанку 26 лютого, оточені з усіх боків ворогом, були взяті в полон дрібними частинами. З усього полку до Теліна прибуло тільки дві роти, що були у прикритті 41-ї артилерійської бригади, і кінно-мисливської команди, висланої заздалегідь на північ із прапором. До 26 лютого полк втратив свого командира, полковника Васильєва, 5 офіцерів і 618 нижніх чинів убитими, 17 офіцерів і 1200 нижніх чинів полоненими, серед яких було 6 офіцерів і 715 нижніх чинів пораненими.

У перших числах березня з решти двох рот, з додаванням прибулих на укомплектування офіцерів і нижніх чинів, було сформовано ще 14 рот.

Пам'ятник слави 55-го піхотного Подільського полку

Пам'ятник був відкритий 26 серпня (8 вересня) 1912 в Бендерах, в день сторіччя Бородінської битви, в пам'ять про полеглих у Французько-російській війні 1812 року воїнів 55-го піхотного Подільського полку. Спочатку розташовувався приблизно за 25 сажнів на північ від Олександро-Невської церкви, в центрі невеликого скверу. У першій половині 1960-х пам'ятник слави 55-го піхотного Подільського полку винесли за межі фортеці і встановили зверненим до її валів на вулиці Енгельса (нині — Паніна), де він розташовується і понині.[5]

Перша світова війна

У серпні 1914, з початком Першої світової війни, полк, у складі 14-ї піхотної дивізії, 8-ї армії, під командуванням генерала від кавалерії Корнілова взяв участь в Галич-Львівській операції в результаті якої під напором російських військ, австро-угорці були змушені відступити. У 1915 році Подільці вели запеклі бої в Галичині і Польщі, безпосередньо біля Перемишля. У березні 1916 полк взяв участь у Брусилівському прориві. Спочатку він діяв в напрямку Луцького прориву — вів бої в районі Терешів, Корита і Острожця.

Лютнева революція

Лютневу революцію 1917 року полк зустрів в Угорщині. У полку серед нижніх чинів і офіцерів почалися бродіння. 5 квітня 1917 року в полку був обраний перший офіцерський комітет. 27 квітня полк ухвалив рішення відсвяткувати 1 травня, як «Свято Свободи». 9 червня 1917 полковий комітет розглянув питання про роздачу подарунків, надісланих полку з міста Бендери. Зокрема було надіслано: 25 пудів сала, 30 пудів мила, 1 ящик сірників. Протокол підписав голова полкового комітету штабс-капітан Баранов (ЦГ ВІА СРСР, Ф.ВУА од. Хр.2669, оп.2, буд.3, л.31 і 93). В середині 1917 полк у складі 14-ї дивізії, 8-го корпусу, 4-й армії Румунського фронту продовжував дислокуватися в Угорщині. Полковий комітет ухвалив рішення заборонити поширення серед особового складу полку газет більшовицького (ленінського) спрямування.

Після захоплення влади більшовиками

Жовтневий переворот 1917 року полк зустрів негативно. «Полковий комітет, ротні командири і командний склад Подільського полку одноголосно ухвалив підтримати загальноармійський комітет … і висловлює недовіру купці узурпаторів разом з Леніним і Троцьким на чолі»[6]. У грудні 1917 Подільський полк був виведений з румунського села Діордіо-Талдиєш у село Бистрогара. У полку різко впала дисципліна, з'явилися перші дезертири. Румунські війська почали захоплювати озброєння і майно деморалізованої російської армії. Станом на 1 січня 1918 госпчастина Подільського полку не змогла виплатити польові порційні і платню особовому складу. 9 січня 1918 Подільський полк у складі 14-ї дивізії почав відхід з Румунії в Бессарабію. Останній документ польової канцелярії полку датований 18 лютого 1918.

В архівних документах 14-ї дивізії ім'я Іллі Парфелюка згадується в списку особового складу Подільського полку, як зниклого безвісти в 1916, де його звання позначено як прапорщик. Про те, що полк в 1917 організовано перейшов на бік більшовиків, архівних документів не виявлено.

Відзнаки полку

Знаки розрізнення
Опис Знаки відмінності станом на 1904—1907 рр.
Погони
Класний
чин		 Полковник Підполковник Капітан Штабс-капітан поручик підпоручик прапорщик Підпрапорщик



</br> (вироблений



</br> з старших унтер-офіцерів)
Група Штаб-офіцери Обер-офіцери

Церква полку

Похідна церква полку носила назву Спаса Нерукотворного. Власного стаціонарного храму полк не мав, поки не прибув на місце постійної дислокації в Бендери. У 1889, з ініціативи командира полку, на вул. Софіївській почалося будівництво такого храму, що було закінчене в 1899 році. Зі статистичного опису церков по військовому відомству по місту Бендери відомо, що «церква 55-го піхотного Подільського полку в честь Нерукотворного Образу Христа Спасителя була кам'яною будівлею, у вигляді хреста, місткістю 500 чоловік. Споруджена в 1899 році на приватні пожертви (близько 35 тисячі рублів). Святий престол церкви названий на славу благовірного великого князя Олександра Невського».

Шефи полку

Шефи або почесні командири:

Роченсальмський гарнізонний полк

Подільський полк

Командири полку

Роченсальмський гарнізонний полк

Подільський полк

Офіцери полку

Відомі люди, що служили в полку

Примітки
  1. Антология форменной одежды частей российской армии
  2. У довіднику В. К. Шенка помилково названий 5-м єгерським полком
  3. 50-й єгерський полк був сформований 17 травня 1797 року. Старшинство його згодом успадкував Красноярський 95-й піхотний полк
  4. 13 серпня 1863 року цей полк став називатися Керч-Єнікольським 135-м піхотним полком
  5. Тихонов А. Г. Бендерская старина: цикл краеведческих заметок. — Исторический альманах Приднестровья. — Тирасполь–Бендеры : ГУИПП «Бендерская типография «Полиграфист», 2019. — С. 11–36.
  6. (ЦГ ВИА СССР, Ф.ВУА, ед. хр.2669, оп.2, д.3, л.152)
  7. Убитий в битві під Мукденом.
  8. Загинув під час Галич-Львівської операції.
  9. «Годовщина 1-й Революционной армии» ПУ РВСР, Москва 1920 г. Стр. 14

Джерела
  • Вилков Г. 55-й Подольский пехотный полк. История подвига служения Отечеству. Бендеры, 2007
  • Лобанов Е. А. Бендеры. Страницы истории 1812—1917 г. Бендеры, 2009
  • Гизетти А. Л. Хроника Кавказских войск. Ч. I. — Тифлис, 1896. — С. 98, 201, 214
  • Гренадерские и пехотные полки. Издание 2-е. Исправлено и дополнено под редакцией В. К. Шенк. По 1 апреля 1909 года. Справочная книжка Императорской Главной квартиры. — СПб., 1909. — С. 97
  • Подольский, 55-й пехотный, полк // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)
  • Хроника Российской императорской армии. Часть V. — СПб., 1852. — С. 47—53
  • Ястремский. Краткий очерк истории 55-го пехотного Подольского полка для нижних чинов. — Бендеры, 1895
  • Вилков Г. С. .Воинские храмы Приднестровья, Бендеры. Исторический альманах Приднестровья, 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.