FGF2

FGF2 (англ. Fibroblast growth factor 2) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 4-ї хромосоми. [3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 288 амінокислот, а молекулярна маса — 30 770[4].

Послідовність амінокислот
1020304050
MVGVGGGDVEDVTPRPGGCQISGRGARGCNGIPGAAAWEAALPRRRPRRH
PSVNPRSRAAGSPRTRGRRTEERPSGSRLGDRGRGRALPGGRLGGRGRGR
APERVGGRGRGRGTAAPRAAPAARGSRPGPAGTMAAGSITTLPALPEDGG
SGAFPPGHFKDPKRLYCKNGGFFLRIHPDGRVDGVREKSDPHIKLQLQAE
ERGVVSIKGVCANRYLAMKEDGRLLASKCVTDECFFFERLESNNYNTYRS
RKYTSWYVALKRTGQYKLGSKTGPGQKAILFLPMSAKS
FGF2
Наявні структури
PDBПошук ортологів: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи FGF2, BFGF, FGF-2, FGFB, HBGF-2, fibroblast growth factor 2
Зовнішні ІД OMIM: 134920 MGI: 95516 HomoloGene: 1521 GeneCards: FGF2
Шаблон експресії


Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
2247
14173
Ensembl
ENSG00000138685
ENSMUSG00000037225
UniProt
P09038
P15655
RefSeq (мРНК)
NM_002006
NM_001361665
NM_008006
RefSeq (білок)
NP_001997
NP_001348594
NP_032032
Локус (UCSC) Хр. 4: 122.83 – 122.9 Mb Хр. 3: 37.35 – 37.41 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

Кодований геном білок за функціями належить до факторів росту, мітогенів, білків розвитку, фосфопротеїнів. Задіяний у таких біологічних процесах як ангіогенез, диференціація. Білок має сайт для зв'язування з з молекулою гепарину. Локалізований у ядрі. Також секретований назовні.

Рекомбінантний людський FGF2 (трафермін) є лікарським засобом, що використовується для лікування виразок та опіків.

Література

  • Kurokawa T., Sasada R., Iwane M., Igarashi K. (1987). Cloning and expression of cDNA encoding human basic fibroblast growth factor.. FEBS Lett. 213: 189 — 194. PubMed DOI:10.1016/0014-5793(87)81489-8
  • Gimenez-Gallego G., Conn G., Hatcher V.B., Thomas K.A. (1986). Human brain-derived acidic and basic fibroblast growth factors: amino terminal sequences and specific mitogenic activities.. Biochem. Biophys. Res. Commun. 135: 541 — 548. PubMed DOI:10.1016/0006-291X(86)90028-8
  • Gautschi P., Frater-Schroeder M., Boehlen P. (1986). Partial molecular characterization of endothelial cell mitogens from human brain: acidic and basic fibroblast growth factors.. FEBS Lett. 204: 203 — 207. PubMed DOI:10.1016/0014-5793(86)80812-2
  • Goretzki L., Burg M.A., Grako K.A., Stallcup W.B. (1999). High-affinity binding of basic fibroblast growth factor and platelet-derived growth factor-AA to the core protein of the NG2 proteoglycan.. J. Biol. Chem. 274: 16831 — 16837. PubMed DOI:10.1074/jbc.274.24.16831
  • Skjerpen C.S., Wesche J., Olsnes S. (2002). Identification of ribosome-binding protein p34 as an intracellular protein that binds acidic fibroblast growth factor.. J. Biol. Chem. 277: 23864 — 23871. PubMed DOI:10.1074/jbc.M112193200
  • Eswarakumar V.P., Lax I., Schlessinger J. (2005). Cellular signaling by fibroblast growth factor receptors.. Cytokine Growth Factor Rev. 16: 139 — 149. PubMed DOI:10.1016/j.cytogfr.2005.01.001

Примітки

  1. Human PubMed Reference:.
  2. Mouse PubMed Reference:.
  3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:3676 (англ.). Процитовано 30 серпня 2017.
  4. UniProt, P09038 (англ.). Процитовано 30 серпня 2017.

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.