Ictonyx libycus

Країни поширення: Алжир, Буркіна-Фасо, Чад, Єгипет, Еритрея, Лівія, Малі, Мавританія, Марокко, Нігер, Нігерія, Сенегал, Судан, Туніс, Західна Сахара. Знайдений тільки на межі пустель, гір і оазів і в напівпустелях. Полюбляє рідкісний і дуже рідкісний рослинний покрив, представлений переважно дрібним чагарником, крім випадків, коли вид знаходився на посівних площах.

Морфометрія. Голова і тіло довжиною 200–285 мм, хвіст завдовжки 100–180 мм, а вага 200–250 грам. Самці, як правило, більші за самиць.

Опис. Морда чорна, лоб білий, а верхня частина голови чорна. Спина біла з різної структури чорними смугами. Хвіст білий, але стає темнішим до кінця. Низ і кінцівки чорні. Від Ictonyx striatus відрізняється кольором тла, меншими розмірами, волохатими підошвами, за винятком подушечок. Добре розвинені анальні залози можуть викидати смердючу рідину.

Веде нічний спосіб життя, проводячи весь світлий час доби в одній підземній норі, яку риє для себе, або вниз від рівної поверхні або в боковій поверхні дюни. Материнська нора складаються з однієї траншеї, що закінчуються камерою. Поживою, мабуть, є гризуни, пташенята, яйця, ящірки й комахи.

Пологи відбуваються, як повідомляється, в дикій природі з січня по березень. Вагітність може тривати від 37 до 77 діб. Виводок зазвичай містять два або три маля. При народженні вони сліпі й укриті короткою шерстю. Дитинчата, народжені в неволі важать 5 грамів при народженні, беруть тверду їжу на 5 тиждень, важать 250 грамів на 2 місяць, і були відокремлені від своєї матері протягом 3 місяців. Деякі полонені жили протягом 5 років і більше. Ictonyx libycus, ймовірно, не є хорошою домашньою твариною, оскільки постійно має неприємний запах і агресивний стосовно людей.

• Етимологія слова «Зорила»
• Ronald M. Nowak. Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 160. — ISBN 0801880327.