Pars pro toto

Pars pro toto (з лат., дослівно — Частина замість цілого, сутнісно — Частина, яка сприймається як ціле) — риторичний прийом, варіант синекдохи, який полягає в заміні назви предмету назвою його частини, напр. — власний куточок замість власний дім, дах над головою замість дім.
У класичній риториці цією назвою визначається техніка свідомого обману слухачів шляхом подання лише певної частини інформації (істини), при одночасному переконуванні (способом висловлювання, контекстом, i т.д.) їх, що це повна істина.
Pars pro toto є одним із загальновживаних інструментів в іконографії та орнаменталістиці, де завжди окрема ікона чи орнамент є лише символами, які презентують цілісний об'єкт з широким набором сутнісних характеристик[1].[2] Зокрема, в епоху неоліту — період розквіту орнаментації — у візерунках на посуді містився певний набір знаків та ідеограм конкретного племені, який відповідав образній картині світу, притаманній культурі цієї групи населення.[3]
В сучасній політичній географії та історії принцип Pars pro toto часто використовується для позначення географічних (не топонімічних) назв окремих країн чи територій. Як правило, таке застосування є дуже неточним, суперечливим, а часом і конфліктним, позаяк дуже часто воно звужує або розширює усталені геополітичні межі об'єктів.