Іллінецький кратер

У тектонічному відношенні територія належить до Українського кристалічного щита, в орографічному — лежить на межі Подільської та Придніпровської височин (висоти 255—257 м н. р. м.) на вододілі річок Соб та Собок (басейн Південного Бугу)[1].

Перші геологічні дослідження в долині річки Собок провів 1851 року професор К. Феофілактов, який відзначив існування там незвичної гірської породи, за зовнішнім виглядом відмінної від навколишніх гранітів[2].

1898 року результати перших петрографічних досліджень порід описав В. Ю. Тарасенко[3]. Відповідні породи було визначено як ортофіри та вулканічні туфи[4], хоча існування вулкана (хай і давно згаслого) у зоні суцільного кристалічного щита було, щонайменше, дивним[5].

На межі 1960-70-х років під час археологічних досліджень поблизу сіл Жорнище й Лугова було виявлено давній кар'єр з видобутку, як тоді вважалося, вулканічного туфу, для виготовлення жорен. Було виявлено заготовки жорен, непридатні жорна та шестиметровий шар відходів їх виробництва. Розробку почали племена черняхівської культури у III ст. до н. е. і вона тривала (імовірно, з перервами) до монгольської навали[6][7]. За сучасною термінологією, породу, яка має зовнішню подібність до вулканічного туфу, класифікують як зювіт[Прим. 1].

Кілька жорен, знайдених на розкопках у Києві та датованих 1240 роком, було ідентифіковано як виготовлені з іллінецького кар'єру[4].

1973 року А. А. Вальтер та В. А. Рябенко за ознаками ударного метаморфізму мінералів визначили метеоритне походження кратера[8][2]. До також висновку незалежно дійшов В. Л. Масайтіс[9][10]. Проте метеоритне походження кратера тривалий час залишалося дискусійним[11][12][13].

1975 року було відкрито так звані імпактні алмази, що утворилися з графіту порід мішені (алмаз-лонсдейлітові параморфози графіту) — друге у світі (після Попігайського кратера) відкриття алмазів у корінних породах[2].

На місці кратера зафіксовано магнітну аномалію розміром 8×9 км (із центром поблизу с. Іваньки) та негативну гравітаційну аномалію діаметром близько 4 км[12][14].

В імпактитах Іллінецького кратера виявлено підвищений, порівняно із земним, вміст нікелю та кобальту у співвідношеннях, характерних для порід, забруднених метеоритною речовиною. Це дало підстави остаточно ідентифікувати цю геологічну структуру як метеоритний кратер. Пізніше було виявлено незначне забруднення розплавів іридієм[15][2].

Кратер утворився внаслідок зіткнення космічного тіла масою близько 40 млн тонн і діаметром 230—300 м із твердими породами українського кристалічного щита. Метеорит, який від тертя об атмосферу розігрівся до температури плавлення, внаслідок удару вибухнув. Вивільнену при цьому енергію можна порівняти з вибухом 120-мегатонної бомби[16].
Первісний діаметр кратера — близько 7 км, а глибина — до 600—800 м. Вік кратера, визначений калій-аргоновим методом, становить 420 млн років[17], а за аргон-аргоновим методом (⁴⁰Ar/³⁹Ar) — 444 млн років[18]. Середній діаметр плаща зювітів становив 4,8 км, діаметр зовнішнього кола аутигенних брекчій ~ 6,1 км[19].

У складі порід кристалічного фундаменту, на якому утворився кратер, переважають граніти та гранодіорити подольського комплексу (собіти)[20][12]. У донній та бокових частинах залягають аутигенні брекчії, що являють собою роздроблені, але не перемішані породи фундаменту, з ознаками ударного метаморфізму. Із заглибленням вони поступово переходять спочатку в катакластичні, а потім — у непорушені породи. На аутигенній брекчії (здебільшого — з поступовим переходом) лежить алогенна (перемішані уламки). Вона складається переважно з уламків граніту й утворює лінзу діаметром близько 4 км навколо центрального підняття, яке має діаметр близько 600—700 м. Потужність цього шару сягає 200 м. Зверху трапляються зювіти (уламки фундаментних порід, зцементовані склом) і тагаміти. Уламки в зювітах мають ознаки ударного метаморфізму та плавлення[21].

У західній частині алогенні брекчії перекрито товщею пісчано-глинистих відкладів верхнього силуру-нижнього девону (бл. 400 млн років), які частково порушені[22]. Наявність уламків і глиб осадових порід є доказом того, що до моменту зіткнення на поверхні кристалічного фундаменту вже існували відклади платформового чохла невеликої потужності. Ці породи в регіоні не збереглися та їх вік невідомий, разом із тим їх вивчення становить інтерес не лише для імпактної структури, але й для палеогеографічних досліджень узагалі[1]. На решті кратера брекчію перекрито відкладами палеогенового, неогенового та четвертинного періодів невеликої товщини[22]. Утім, залягання порід детально не вивчено, оскільки пробурені свердловини не пройшли всієї товщі структури[17].

Сучасна поверхня рельєфу лежить на 400 м нижче рівня земної поверхні на час зіткнення з космічним тілом. Зовнішній діаметр області поширення імпактитів і алогенних брекчій (на сучасному рівні ерозійного зрізу) становить 3,2 км, а діаметр брекчійованих гранітоїдів центральної гірки — близько 650 м[17].

На захід від кратера на відстані до 30 км трапляються окремі ділянки брекчії потужністю до 10—22 м, аналогічної за складом до алогенної кратерної брекчії. Їх вважають закратерними викидами[23].

На відміну від інших подібних структур в Україні, які повністю сховані під товщею осадових порід, Іллінецький кратер частково доступний на поверхні[1]. Жителі навколишніх сіл використовували каміння для фундаментування та спорудження будинків, робили з нього жорна, туристи брали камінь як сувенір. Знайдений у районі астроблеми ріг північного оленя свідчить про наявність поселень в цих місцях, які були важливими торговими пунктами[19].

Поблизу Лугової знайдено найбільший у світі агат розмірами — 14,5×25×32 сантиметри, зріз якого перебуває в Музеї природознавства Берліна[Прим. 2]. Мисливці за здобиччю мали надію видобути з кратера виявлені там алмази, але їх кількість дуже мала для видобутку[16].

1984 року кратер був об'єктом екскурсій 27-ї сесії Міжнародного геологічного конгресу[4][1].

У Вінниці регулярно відбуваються міжнародні конференції «КАММАК — Комети, астероїди, метеори, метеорити, астроблеми, кратери», присвячені проблемам взаємодії малих тіл Сонячної системи з планетами й утворенню ударно-вибухових геоструктур (1999, 2002, 2005[24], 2008[25], 2011[19], 2017 рр.[26]). Вінницю обрано місцем для конференцій зокрема тому, що поблизу розташована найдавніша в Україні астроблема[27].

Територія є унікальною для України, однак вона не має суттєвого туристичного або рекреаційного навантаження. Ділянки приватизовано, відбувається інтенсивна господарська руйнація ландшафтів[28].
2017 року частину території кратера площею 17,2 га, що розташована на території Якубівської сільської ради за межами с. Лугова, було оголошено геологічною пам'яткою природи місцевого значення[29][30][31].

Ключовим об'єктом пам'ятки природи є території виходу на поверхню брекчійованих порід, які якнайкраще реконструюють історію утворення та подальших змін вибухових кратерів[17].

2018 року на охоронній території було облаштовано оглядові майданчики, встановлено інформаційні стенди та вказівники[32]. Представники Іллінецької територіальної громади вважали, що пам'ятка матиме великий туристичний потенціал і планували створити в кратері масштабний туристичний комплекс[33].

• Метеоритні кратери України

• В. И. Ваганов, П. Ф. Иванкин, П. Н. Кропоткин. Взрывные кольцевые структуры щитов и платформ. — М. : Недра, 1985. — 200 с.
• Вальтер А. А., Рябенко В. А. Взрывные кратеры Украинского щита : [рос.]. — К. : Наукова думка, 1977. — 156 с.
• А. А. Вальтер, В. Н. Криводубський, В. І. Солоненко. Іллінецька астроблема // Сучасні проблеми комет, астероїдів, метеоритів, астроблем і кратерів : р. Першої міжнародної конференції КАММАК 99 / К. Т. Чурюмова. — Вінниця, 2000. — С. 367–380.
• Мандруючи Іллінецьким кратером : Наукова конференція "Здобутки і перспективи розвитку геологічної науки в Україні" (14—16 травня 2019) : путівник геол. екскурсії / наук. ред.: О. М. Пономаренко, Є. П. Гуров. — К. : Ін-т геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка, 2019. — 33 с. — ISBN 978-966-02-8899-7.
• Gurov, E. P.; Gurova, E. P. (03/1984). Formation of Ilyinets Crater Bombs: the Role of High-Temperature Condensation. LUNAR AND PLANETARY SCIENCE XV: 335–336. Bibcode:1984LPI....15..335G. (англ.)
• Meteorite Impacts in Precambrian Shields. : [англ.] : Programme and Abstracts the 4th Workshop of the European Science Foundation Impact Programme / Plado, J. ; Pesonen, L.J.. — Geological Survey of Finland. — Lappajarvi-Karikkoselka-Saäksjärvi, 2000. — 119 p.

• Заповідне Поділля / Г. І. Денисик, В. Є. Любченко. — Вінниця : Теза, 2000. — 104 с.
• О. В. Мудрак. Обгрунтування необхідності розбудови екологічної мережі Вінницької області // Зб. наук. праць Вінницького держ. аграрного ун-ту. — Вінниця, 2004. — Вип. 17. — С. 84–92.
• А. О. Сплодитель. “Липовецько–Іллінецька астроблема” – майбутній об’єкт природно-заповідного фонду Вінниччини // Актуальні проблеми сучасної науки та наукових досліджень / редкол.: Р.С. Гуревич (голова) [та ін.]. — Вінниця : Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського : ТОВ фірма «Планер», 2012. — Вип. 2. — С. 271—274. — 358 с. — ISBN 978-966-2337-01-3.
• Ю. В Яцентюк. Екомережа Вінницької області. — Вінниця : ПП «ТД «Едельвейс і К», 2011. — 128 с.

Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.