Александар Тирнанич

Народився 15 липня 1910 року. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Югославія» та БСК.

У дорослому футболі дебютував 1927 року у сімнадцятирічному віці виступами за команду клубу БСК, кольори якої і захищав протягом усієї своєї кар'єри гравця, що тривала чотирнадцять років. Загалом у складі команди з врахуванням товариських матчів зіграв 500 матчів. Виступав на позиці правого крайнього нападника.

У перші роки в команді у 1929 і 1930 роках ставав з командою переможцем чемпіоном Белграда, завойовував бронзу чемпіонату в 1928 і срібло в 1929 роках.

Свою першу перемогу у національному чемпіонаті БСК із Тирнаничем у складі здобув у першості 1931 року. Перемога вийшла дуже впевненою, адже столичний клуб виграв усі 10 матчів турніру, випередивши найближчого переслідувача загребську «Конкордію» на 9 очок. Лідерами тієї команди разом з Александером були Милорад Арсеньєвич, Благоє Мар'янович, Джордже Вуядинович, Любиша Джорджевич, провідні гравці національної збірної.

Загалом у 30-х роках БСК домінував у югославському футболі. Тирнанич здобував титули чемпіона Югославії у 1933, 1935, 1936 і 1939 роках.

Збірна Югославії під час ЧС-1930 в Уругваї
Стоять: Михайлович, Стефанович, Джокич, Вуядинович, Арсеньєвич, Секулич, Івкович,
Якшич. Сидять: Тирнанич, Мар'янович, Бек

1929 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у формі головної команди країни 50 матчів, забивши 12 голів.

У 1930 році став учасником першого розіграшу чемпіонату світу. Югославія стала однією з небагатьох європейських збірних, що погодились поїхати до далекого Уругваю, до того ж команда відправилась у не найсильнішому складі, адже через конфлікт у федерації збірну представляли лише сербські футболісти. Незважаючи на це, югославська команда виступила найвдаліше з європейців, створивши найбільшу сенсацію змагань: на груповій стадії перемогла збірну Бразилії (2:1, Тирнанич відзначився першим забитим м'ячем у цьому матчі). Здолавши у другому матчі Болівію (4:0), югослави потрапили до півфіналу, де поступились майбутньому чемпіонові збірній Уругваю з рахунком 1:6.

Також у складі збірної був переможцем Балканського кубку. Під час турніру в Афінах 1934-35 югослави в першому матчі змагань програли Греції (1:2), але завдяки перемогам над Болгарією (4:3, два голи на рахунку Тирнанича) і Румунією (4:0, знову відзначився голом) зуміли вийти на перше місце у підсумковій таблиці.

Розпочав тренерську кар'єру 1946 року, очоливши тренерський штаб збірної Югославії. Загалом тренував команду з перервами тричі .

Був учасником чемпіонату світу 1954 року у Швейцарії і чемпіонату світу 1958 року у Швеції. Обидва рази команда зупинялась на стадії чвертьфіналу. В 1960 році здобув зі збірною титул олімпійського чемпіона, а також срібло чемпіонату Європи у складі тріо тренерів разом з Драгомиром Ніколичем і Любомиром Ловричем.

Помер 13 грудня 1992 року на 82-му році життя у місті Белград.