Альбрехт-Станіслав Радзивілл
Князь Альбрехт-Станіслав Радзивілл (чи Альберт Станісла́в Радзивілл,[3] (лит. Albertas Stanislovas Radvila; 1 липня 1593, Олика — 12 листопада 1656, Ґданьськ) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського, історик. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. ІІІ-й ординат на Олиці.[4]
Альбрехт-Станіслав Радзивілл | |
---|---|
Народився |
1 липня 1595[1] Олика, Луцький повіт, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
Помер |
12 листопада 1656[1] (61 рік) Гданськ, Гданський повіт, Поморське воєводство, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
Країна |
Велике князівство Литовське Річ Посполита |
Діяльність | політик, історик, канцлер |
Alma mater | Вільнюський університет |
Знання мов | латина і польська[1] |
Суспільний стан | шляхта[2] |
Титул | Імперський князь |
Посада | староста пінськийd, учасник виборів короля Польщіd, великий канцлер литовський, підканцлер литовський, луцький староста, борисівський старостаd, Q66201174? і староста гнівськийd |
Рід | Радзивілли |
Батько | Станіслав Радзивілл[2] |
Мати | Q63167876? |
Брати, сестри | Eufémia Radziwiłłd |
У шлюбі з | Anna Krystyna Lubomirskad |
| |
Біографія
Народився в Олиці (тепер селище Волинської області) в сім'ї князя, великого литовського маршалка, І-го ордината на Олиці Радзивілла Станіслава та його дружини Маріанни Мишчанки. Молодший брат другого ордината Олики Миколая Криштофа Радзивілла.[4] Рано став сиротою, його опікуном був стрийко Миколай-Криштоф Радзивілл (Сирітка).[5]
З 1617 року був пов'язаний з двором Сігізмунда ІІІ, король сприяв його кар'єрі. В 1619 — посол Волинського воєводства на сейм. З 23 лютого 1619 — підканцлер литовський за сприяння королеви Констанції,[5] з 1623 — великий канцлер литовський. У 1618–1622 був луцьким старостою[6].
На рубежі 1630-40-х років досить часто відвідував Броди — маєток свого друга та свояка Станіслава Конецпольського.[7] 1647 року на сеймі захищав кузина-кальвініста Януша Радзивілла, що не дозволило розпочати проти останнього судовий процес.[8]
Власник значних земельних маєтків на Волині. Був фундатором костелу-колегіати в Олиці, єзуїтської колегії в Пінську.
Автор «Мемуарів» латинською мовою, що охоплюють період історії Польщі 1632-56. Зокрема, причиною повстання вважав «значну кількість наших[9] злих вчинків та утиски бідних»,[8] У них є відомості про події національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-57. А.-С. Радзивілл відзначав всенародний характер війни в Україні, змушений був визнати героїзм армії українських козаків. Також казав:
Козаки і чернь здійснили нечувані злочини, бо нечувані були наші гріхи.[10]
Помер в Ґданьську, був похований у крипті колегіати Святої Трійці в Олиці (у 1636 р. було приготовано гробівці для нього та першої дружини). У 1946 р. його рештки були поховані у спільній могилі на католицькому цвинтарі Олики.[11]
Родина
Перша дружина — Реґіна Айзенрайх (шлюб 1619 року, померла 6 квітня 1637 р. в Олиці,[11] була похована в Олицькій колегіаті[12]), придворна, вдова брест-куявського воєводи Міхала Дзялиньського;[5] друга — донька руського воєводи Станіслава Любомирського Кристина Анна (*1618 — †16/17 березня 1667, Пінськ;[11] шлюб 1638 р.). Дітей не мав.[4]
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Catalog of the German National Library
- Русина О. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла… — С. 28.
- Radziwiłłowie (02) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
- Przyboś A. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656)… — S. 143.
- Троневич П. Луцький замок в історії України. — Луцьк,2007 — С. 116.
- Русина О. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла… — С. 33.
- Przyboś A. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656)… — S. 146.
- тобто панівного класу
- Карпенко О. Чорна тінь Волинської трагедії // Сільські вісті. — 2016. — № 65 (19397) (15 лип.). — С. 2.
- Przyboś A. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656)… — S. 148.
- Ołyka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 528. (пол.) — S.528. (пол.)
Джерела
- Вирський Д. С. Радзивілл (Radvila, Radziwiłł) Альбрехт-Станіслав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 103—104. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Русина Оксана. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла // Український історичний журнал. — К., 2014. — № 4 (517) (лип.—серп.). — 240 с. — С. 27—49. — ISSN 0130-5247.
- Przyboś Adam. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/1, zeszyt 124. — S. 143—148. (пол.)
Посилання
- Радзівіл Альбрехт // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1551. — 1000 екз.
- Wojciech Stanisław Albrycht ks. Radziwiłł na Ołyce i Nieświeżu h. Trąby (ID: 15.105.279) (пол.)