Альбрехт-Станіслав Радзивілл

Князь Альбрехт-Станіслав Радзивілл (чи Альберт Станісла́в Радзивілл,[3] (лит. Albertas Stanislovas Radvila; 1 липня 1593, Олика 12 листопада 1656, Ґданьськ) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського, історик. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. ІІІ-й ординат на Олиці.[4]

Альбрехт-Станіслав Радзивілл
Народився 1 липня 1595(1595-07-01)[1]
Олика, Луцький повіт, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер 12 листопада 1656(1656-11-12)[1] (61 рік)
Гданськ, Гданський повіт, Поморське воєводство, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Країна  Велике князівство Литовське
 Річ Посполита
Діяльність політик, історик, канцлер
Alma mater Вільнюський університет
Знання мов латина і польська[1]
Суспільний стан шляхта[2]
Титул Імперський князь
Посада староста пінськийd, учасник виборів короля Польщіd, великий канцлер литовський, підканцлер литовський, луцький староста, борисівський старостаd, Q66201174? і староста гнівськийd
Рід Радзивілли
Батько Станіслав Радзивілл[2]
Мати Q63167876?
Брати, сестри Eufémia Radziwiłłd
У шлюбі з Anna Krystyna Lubomirskad
Герб

Біографія

Народився в Олиці (тепер селище Волинської області) в сім'ї князя, великого литовського маршалка, І-го ордината на Олиці Радзивілла Станіслава та його дружини Маріанни Мишчанки. Молодший брат другого ордината Олики Миколая Криштофа Радзивілла.[4] Рано став сиротою, його опікуном був стрийко Миколай-Криштоф Радзивілл (Сирітка).[5]

З 1617 року був пов'язаний з двором Сігізмунда ІІІ, король сприяв його кар'єрі. В 1619 — посол Волинського воєводства на сейм. З 23 лютого 1619 підканцлер литовський за сприяння королеви Констанції,[5] з 1623 великий канцлер литовський. У 16181622 був луцьким старостою[6].

На рубежі 1630-40-х років досить часто відвідував Броди — маєток свого друга та свояка Станіслава Конецпольського.[7] 1647 року на сеймі захищав кузина-кальвініста Януша Радзивілла, що не дозволило розпочати проти останнього судовий процес.[8]

Власник значних земельних маєтків на Волині. Був фундатором костелу-колегіати в Олиці, єзуїтської колегії в Пінську.

Автор «Мемуарів» латинською мовою, що охоплюють період історії Польщі 1632-56. Зокрема, причиною повстання вважав «значну кількість наших[9] злих вчинків та утиски бідних»,[8] У них є відомості про події національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-57. А.-С. Радзивілл відзначав всенародний характер війни в Україні, змушений був визнати героїзм армії українських козаків. Також казав:

Козаки і чернь здійснили нечувані злочини, бо нечувані були наші гріхи.[10]

Помер в Ґданьську, був похований у крипті колегіати Святої Трійці в Олиці (у 1636 р. було приготовано гробівці для нього та першої дружини). У 1946 р. його рештки були поховані у спільній могилі на католицькому цвинтарі Олики.[11]

Родина

Перша дружина — Реґіна Айзенрайх (шлюб 1619 року, померла 6 квітня 1637 р. в Олиці,[11] була похована в Олицькій колегіаті[12]), придворна, вдова брест-куявського воєводи Міхала Дзялиньського;[5] друга — донька руського воєводи Станіслава Любомирського Кристина Анна (*1618 — †16/17 березня 1667, Пінськ;[11] шлюб 1638 р.). Дітей не мав.[4]

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Catalog of the German National Library
  3. Русина О. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла… — С. 28.
  4. Radziwiłłowie (02) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  5. Przyboś A. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656)… — S. 143.
  6. Троневич П. Луцький замок в історії України. — Луцьк,2007 — С. 116.
  7. Русина О. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла… — С. 33.
  8. Przyboś A. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656)… — S. 146.
  9. тобто панівного класу
  10. Карпенко О. Чорна тінь Волинської трагедії // Сільські вісті. — 2016. — № 65 (19397) (15 лип.). — С. 2.
  11. Przyboś A. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656)… — S. 148.
  12. Ołyka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 528. (пол.) — S.528. (пол.)

Джерела

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.