Колегіальний костел Святої Трійці (Олика)
Колегіа́льний косте́л Свя́тої Трі́йці — римо-католицький парафіяльний костел в смт Олиці Ківерцівського району Волинської області; визначна барокова пам'ятка сакральної архітектури в Україні 1-ї половини XVII століття. Храм визнано найкрасивішим римо-католицьким костелом на Волині[1]. Перебуває у занедбаному стані.
| Колегіальний костел Святої Трійці | |
|---|---|
 Колегіата, дзвіниця і костел св. Петра і Павла (Після реставрації) | |
| 50°43′19″ пн. ш. 25°48′41″ сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Олика |
| Архітектор | Бенедетто Моллі, Джованні Маліверна |
| Скульптор | Мельхіор Ерленберг та ін. |
| Засновник | Альбрехт Станіслав Радзивілл |
| Початок будівництва | 1635 |
| Кінець будівництва | 1640 |
| Стиль | бароко |
| Належність | римо-католицька церква |
| Єпархія | Луцька дієцезія |
| Оригінальна назва | Колегіальний костел Святої Трійці |
| Епонім | Трійця |
  Колегіальний костел Святої Трійці (Олика) (Україна) | |
| |
 Колегіальний костел Святої Трійці у Вікісховищі | |
Історія
Першу дерев'яну церкву на цьому місці було збудовано у 1588 році за сприяння князя Станіслава Радзивілла — І-го олицького ордината та великого маршалка литовського, якого Пйотр Скарґа переконав відійти від кальвінізму, стати католиком.
Новий мурований костел побудували у 1635—40 роках в основному коштом пожертвувань Альбрехта Станіслава Радзивілла на взірець римського храму Іль-Джезу (відомо, що чимало коштів надав також князь Микола-Юрій Чорторийський[2]). Він вважався тоді найгарнішим храмом Волині. Проект храму належить італійцям Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Свій внесок у будівництво внесли також скульптори Мельхіор Ерленберг і Міхал Германус.
Костел освятив у 1640 р. луцький єпископ Анджей Гембицький, а через рік піднятий до рангу колегіального.
У 1638 році фундатор костелу заснував при костелі колегію (колегіум) — філію Замойської академії та духовну семінарію. Капітула олицької колегії проіснувала до 1945 року. Радянська влада зачинила її, а чудова пам'ятка поступового почала руйнуватися.
На початку 90-х років ХХ ст. костел переданий вірним Римо-католицької церкви.
У 2013 році у костелі розпочалися реставраційні роботи, які стали найбільшим проектом відновлювальних робіт, що здійснюється за польський кошт за кордоном[1]. З часом тут планують санктуарій Діви Марії (перший на Волині), в якому буде встановлена копія ікони Матері Божої Казимирецької — покровительки Волині. Оригінальна ікона Матері Божої з Дитятком була привезена з Палестини в XVII столітті Миколаєм Криштофом Радзивіллом «Сиріткою»[3] і до 1939 року вона знаходилася в Олицькому замку. Подарована Фундацією культурної спадщин копія намальована на дерев'яній основі, яку підготував варшавський консерватор творів мистецтва Анджей Казберук та ґданський художник Томаш Кухарський. Оправу для ікони з позолоченої сріблястої бляхи виконав краківський консерватор Тадеуш Ґалянт.
Нині тут діє римо-католицька парафія, яка входить до складу Луцької дієцезії. З нагоди великих релігійних свят у костелі відбуваються меси та богослужіння. Постійно діючим храмом парафії є костел Св. Петра і Павла.
Архітектура
Екстер'єр
Бароковий костел являє собою тринавну базиліку з нартексом, хорами та півциркульним презбітерієм (апсидою). Головний фасад розділений вертикальними коринфськими пілястрами, над якими поміщено масивний напис латиною «DEUS DE TUIS DONIS TIBI OFFERIMUS», що в перекладі на українську означає «Тобі Боже з Твоїх дарів жертвуємо». Між пілястрами встановлені фігури Святих Войцеха, Станіслава, Петра і Павла роботи Мельхіора Ерленберга. Фасад увінчаний фронтоном, завершеним тимпаном і двома бічними вежами, що примикають до нього. Велике прямокутне поле фронтону заповнене барельєфом «Коронація Пресвятої Діви Марії» із зображенням Пресвятої Діви у повен зріст, що стоїть на півмісяці серед хмар і голівок херувимів. У напівкруглому фронтоні знаходиться барельєф «Бог-Отець».
Інтер'єр
Інтер'єр костелу був прикрашений численними скульптурами та різьбленням по дереву, між пілястрами були розміщені великі художні полотна. Над пілястрами знаходилися фігури дванадцяти апостолів (деякі вціліли). Не збереглися вівтарі в стилі раннього бароко, різьблені з мармуру і алебастру, а також лави для каноніків у вівтарній частині роботи Мельхіора Ерленберга — учня Йогана Пфістера. Всередині костелу знаходяться численні гробниці та епітафії родини Радзивіллів, в основному з кольорового мармуру і алебастру. Більшість з них не збереглися до нашого часу.
У костелі знаходилися також численні художні полотна на релігійну тематику та портрети, 6 з яких зберігаються нині у Львівській картинній галереї.
Дзвіниця
Знаходиться позаду костелу. Цегляна, складається з п'яти хрестових у плані пілонів висотою 15,8 м, об'єднаних напівциркульними арками. Пілони декоровані вузькими плоскими нішами, три середніх пілона прикрашені ліпним маскароном і рослинним орнаментом. Дах покритий черепицею.
Мури з вежами
Оточують територію костелу. У 60-х роках XX ст. були розібрані північно-західна вежа, значна частина східної і західної стін, а також північна стіна з воротами. Стіни складені з цегли. У плані утворювали витягнутий прямокутник з кутовими вежами-каплицями, круглими в плані, двоярусними. Перший ярус був перекритий циліндричним склепінням, другий — являв собою еліптичний купол, увінчаний сигнатурою. Кладка огорожі з внутрішньої сторони полегшувалася нішами з лучковими перемичками. З північної сторони був головний в'їзд, декорований барочними вазами, з південного боку була вкомпонована дзвіниця, з західної — службові споруди з підвалами.
До нашого часу збереглися лише північно-східній вежа і частина прилеглої до неї стіни.
Усипальниця
Був похований Ольбрахт-Станіслав Радзивілл,[4] його мати Марія з Мишок, старший брат Микола-Христофор, перша — Реґіна Айзенрайх — та друга — Кристина Анна з Любомирських — дружини, малолітніх братів Миколая Станіслава та Юрія Радзивіллів.[5]
Галерея
Малюнок 19 століття, невідомий автор. Вигляд Олики. По центру — колегіата
Колегіата св. Трійці. Мал. Наполеона Орди 1874 р.
Костел в Олиці [Листівка, ?1918
Колегіата зі сторони річки
Головний фасад
Колегіата Св. Трійці
Головний фасад
Центральний неф
Склепіння центрального нефу
Вцілілі фрагменти скульптур
Бічний вітар. Фото першої половини 20 століття
Головний вівтар. Фото першої половини 20 століття
Колегіата з дзвіницею
Апсида (Під час реставрації)
Західний фасад храму (Під час реставрації)
Фрагмент вежі
Дзвіниця колегіати
Див. також
Примітки
- PAP (08.04.2016). Поляки зведуть перший санктуарій Матері Божої на Волині. polradio.pl. Польське радіо для закордону. Процитовано 27.04.2016.
- Latacz E. Czartoryski Mikołaj Jerzy, na Klewaniu i Żukowie (†1662) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 295. (пол.)
- Санктуарій Пресвятої Діви Марії в Олицькій колегіаті. catholic.volyn.ua. Луцька дієцезія. Процитовано 18.05.2016.
- Adam Przyboś. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/1, zeszyt 124. — S. 148. (пол.)
- Ołyka… — S. 528.
Джерела
- Русина О. Радзивілли та Україна: культурні конотації // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 2 (521) (бер.—квіт.). — С. 113—130. — ISSN 0130-5247.
- Ołyka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 527. (пол.) — S. 527—529. (пол.)
- Rąkowski G. Путівник Західною Україною. Волинь. — С. 259—260. (пол.)
- Троїці костел (колегіальний), 1635—1640 рр. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. в 4-х томах (за ред. Жарікова Н. Л.). — К. : Будівельник, 1983—1986 (електронна версія). — Т. 2. — С. 81. (рос.)
- Гулько Г., Томчук М. Комплекс костелу колегіатів у смт. Олика – унікальна пам’ятка сакральної архітектури // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ківерцівщина та Олика в історії України та Волині. Науковий збірник. Випуск 62. Матеріали краєзнавчих читань, 22 вересня 2017 року, м. Ківерці – смт. Олика. Упоряд. Г. Бондаренко, С. Войчик, А. Силюк. – Луцьк, 2017