Атоммаш

В кінці 1960-х років у СРСР виникла проблема з нестачею електричної енергії у майбутньому, що загрожувало загальмувати економічний розвиток країни. До 2000 року необхідно було в 5-7 разів збільшити кількість електроенергії, одержуваної атомними електростанціями. Для цього потрібно було виробництво нових енергоблоків АЕС, необхідна кількість яких діючі заводи атомної галузі не могли поставити[4].

Для цього 26 листопада 1969 року постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР було оголошено про будівництво Волгодонського заводу важкого машинобудування (ВЗВМ). А 22 травня 1970 року комісія Міністерства важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР брала участь у виборі майданчика для будівництва заводу в районі міста Волгодонська Ростовської області[5]. Під будівництво ВЗТМ була обрана територія на протилежному Волгодонську березі Сухо-Соленовської затоки. Для цього спочатку відвели 200 гектарів земель радгоспу імені А. Чернікова і 200 гектарів радгоспу «Добровольський». 8 липня 1972 року розпочався офіційний набір робочих й фахівців на будівництво ВЗВМ. У період 1971-1973 років здійснювалося створення інженерної інфраструктури майбутнього підприємства. Географічне положення міста Волгодонська вигідно відрізняло його від решти в плані близькості до південної металургійної бази країни та використання Волго-Донського судноплавного каналу для доставки на підприємство сировини, матеріалів, комплектуючих вузлів і відвантаження готової продукції замовникам. Водний канал значно спрощував і удешевлял транспортування великовагових і великогабаритних виробів в далекі регіони країни і світу через Азовське, Чорне, Середземне і Каспійське моря. Для виробничої діяльності підприємства були побудовані автомобільні і залізні дороги, створено авіаційне сполучення. У 1972 році було розроблено і розглянуто технічний проект заводу. На підставі експертизи Мінтяжмашу і Головдержекспертизи Держбуду СРСР, в листопаді 1974 року Рада міністрів СРСР затвердив технічний проект першої черги промислового комплексу ВЗВМ. Були визначені основні завдання щодо його будівництва на період з 1976 по 1980 рр., що включали в себе створення та освоєння потужностей першої черги підприємства, а також підготовку і початок будівництва другої черги[5][6][7][8].

Будівництво заводу було оголошено Всесоюзним ударним комсомольським будівництвом. У Волгодонськ почали приїжджати спеціалісти та молодь з комсомольським путівками, стали прибувати перші будзагони. Самим першим вручили ключі від кімнат у тільки що побудованих гуртожитках[7][8].

22 грудня 1975 року була встановлена перша колона головного корпусу заводу (корпус № 1). Олександр Чемонин — кореспондент газети «Ізвестія» запропонував назвати Волгодонський завод важкого машинобудування «Атоммашем», і в березні 1976 року будується ВЗВМ був перейменований в «Волгодонській завод атомного енергетичного машинобудування» — «Атоммаш»[9]. 17 квітня 1976 року будівельники почали заливку ростверків для фундаменту третього корпусу, а вже 18 грудня 1976 року була введена в експлуатацію перша черга корпусу № 3, запуск якого був приурочений до дня народження Леоніда Брежнєва. Запуск виробництва енергетичного обладнання на «Атоммаше» був здійснений вже в 1977 році. Офіційне прийняття в експлуатацію першої черги заводу відбулося 18 грудня 1978 року о 12 годині 45 хвилин, коли голова комісії, міністр енергетичного машинобудування В В. Кротов поставив свій підпис під актом прийому першої черги заводу. Потужність підприємства з виробництва енергетичного устаткування до 1978 року досягла 3 мільйонів кіловат на рік[9][10].

Логотип підприємства до 1986 року

За проектом на «Атоммаші» потужності дозволяли виготовляти 8 водо-водяних енергетичних реакторів (ВВЕР-1000) в рік потужністю 1000 МВт кожен. Крім реакторів здійснювалось виготовлення та збірка іншого обладнання, що входить в комплект блоку АЕС — парогенераторів, машин перевантаження ядерного палива, сепараторів-пароперегрівників, обладнання біозахисту, ємностей систем охолодження активної зони реактора та інше — всього 125 найменувань.

Поштова марка СРСР 1978 «60 років ВЛКСМ», присвячена найбільшим в країні будівництвах: БАМ, КАМАЗ, Нечорнозем'я, Атоммаш

Після катастрофи на Чорнобильській АЕС практично припинився розвиток атомної галузі у СРСР. Докази фахівців, що реактори ВВЕР-1000 виготовлені на Атоммаше більш надійні й безпечні, ніж РБМК в Чорнобилі, ні до чого не привели. Було зупинено будівництво АЕС в СРСР й державне фінансування галузі, й 5 реакторів з внутрикорпусним обладнанням залишилися на Атоммаше незатребуваними. У зв'язку з високою вартістю основних фондів підвищилася собівартість продукції Атоммашу й знизилася конкурентоспроможність. Крім цього, до початку 1992 року на балансі заводу знаходилося незавершене будівництво корпусу № 5, площею понад 80 тисяч м2. За планом будівництва в цьому корпусі повинні були розміститься цехи по виготовленню нестандартного обладнання, оснащення та знаряддя для енергомашинобудівної галузі. Однак, у зв'язку з незатребуваністю й важкою економічною ситуацією, корпус №5 не було добудовано й введено в експлуатацію. В кінці 1990-х років він був розібраний, а його металоконструкції були продані в якості металобрухту.

У 1993 році виробниче об'єднання було приватизовано і перепрофільоване на виробництво обладнання для металургії та нафто-газохімічного комплексу[4][11]. У 1997 році АТВТ «Атоммаш» увійшло групу підприємств «Енергомаш», орієнтовану на виробництво газотурбінних ТЕЦ. Також на підприємстві виконувалися й сторонні замовлення для нафтопереробних й нафтохімічних виробництв. Виробництво ГТ-ТЕЦ, котрі виявилися менш затребуваними, ніж очікувалося, почало приносити збитки й група «Енергомаш» опинилася на межі банкрутства. У 2010 році Арбітражний суд Москви задовольнив позов Ощадбанку (основного кредитора), поданий в кінці 2009 року про солідарне стягнення заборгованості з ряду підприємств групи «Енергомаш»[12][13][14].

В кінці 2012 року «Атоммаш» став виробничим філіалом ЗАТ «АЕМ-технології», що входить до складу машинобудівного дивізіону ВАТ «Атоменергомаш» державної корпорації «Росатом», який з дозволу Федеральної антимонопольної служби взяв у довгострокову оренду весь майданчик «Атоммашу», все обладнання, перевів на себе практично весь персонал[12][15]. З цього часу «Атоменергомашем» реалізується програма відновлення виробництва обладнання для АЕС у співпраці з підприємствами-партнерами по атомній галузі. У 2012 році спільне підприємство Атоменергомашу й великої французької машинобудівною компанією «Alstom» («Альстом-Атоменергомаш» (ААЭМ)) обрало виробничу площадку «Атоммашу» для розгортання виробництва обладнання машинних залів електростанцій (у тому числі парових турбін) за французькою технологією «Arabelle»[12][16]. У 2013 році сумарна вартість замовлень заводу зросла в 5 разів порівняно з попереднім роком. Основний напрямок виробництва — обладнання для АЕС й газо-хімічне обладнання. Вперше за 26 років розпочато виробництво ядерного реактора, а саме нового реактора ВВЕР-1200 для Балтійської АЕС. У серпні 2013 року було відвантажено транспортний шлюз для Нововоронезької АЕС-2 загальною вагою близько 350 тонн[7][17][18]. 14 жовтня 2015 року на «Атоммаше» було відвантажено, виготовлений підприємством, корпус реактора ВВЕР-1200 для Білоруської АЕС. Цей корпус реактора став першим, виготовленим на виробничому майданчику заводу «Атоммаш» після майже 30-річної перерви[19]. 31 жовтня 2016 року заводом «Атоммаш» було відвантажено другий корпус реактора ВВЕР-1200 для споруджуваного енергоблоку №2 Білоруської АЕС[20].