Баварський географ

Документ на двох аркушах було знайдено в 1722 року в баварській державній бібліотеці (Мюнхен), де він зберігається і в наш час. Це приписка в кінці рукопису, який містить трактат про геометрію Боеція. Баварський герцог придбав його 1571 року разом з архівом антиквара Германа Шеделя (1410—1485). У науковий обіг його ввів французький посол у Мюнхені граф дю Бюа, який опублікував у середині XVIII ст. переклад пам'ятки французькою мовою. Назву «Баварський географ» дав документу польський письменник та вчений Ян Потоцький 1796 року. Ця назва пов'язана з місцем знахідки; за своїм походженням пам'ятка скоріш за все пов'язана не з Баварією, а зі Швабією. В російській історіографії «Баварський географ» був уперше використаний М. М. Карамзіним (у перекладі дю Бюа).

У цьому середньовічному джерелі наведено свідчення про поселення, області розселення та державні утворення вздовж Балтійського моря (від гирла Ельби до Східної Пруссії), а далі за торговельними шляхами по річках до Чорного моря. Точне проходження цих шляхів є предметом наукових суперечок. Другий шлях «Баварського географа» проходить від гирла Вісли через Сян до Дністра, а по Дністру до Дунаю і Чорного моря. «Баварський географ» являє собою список народностей і племен переважно слов'янського походження що населяло у IX ст. землі на схід від Франкської держави, а також населення міст та поселень вздовж торговельних шляхів від Східної Пруссії до Хозарії і від гирла Вісли через Дністер до Дунаю. В списку також зазначається кількість «міст» (поселень, civitates) багатьох племен (зазвичай ці цифри розцінюються як реальні для першої частини списку, та перебільшені — для другої).

Список складений латинською мовою й називається «Descriptio civitatum et regionum ad septentrionalem plagam Danubii», що означає «Опис міст та земель на північ від Дунаю». Назва відноситься до першої частини списка (№№1-13), де перераховуютьяя слов'янські племена IX ст. на східному кордоні Франкської імперії; як правило, ці назви надійно ідентифікуються. В другій частині списку «Баварського географа» називаються племена (поліноніми) за межами східних сусідів франків (західних слов'ян), і саме тут (на теренах східних слов'ян та фінно-угорських племен) ототожнення більшості назв для дослідників становило найбільшу проблему. Історичне значення списка в тому, що він дозволяє оцінити географічне положення європейських народів і власне їх існування у першій половині IX століття.

Точно фіксоване і ймовірне розташування ліній комунікацій і прикордонних племен, на якому будує свій опис Баварський Географ[2]: а, б, в, г - торговельні шляхи; д - дубльовані назви племен; е - локалізація кількох племен; ж - західний кордон Хазарії і східна межа Франкської держави; з - бурговую округу; і - локалізація окремих племен. Група 1 - племена, прикордонні з Франкською імперією: 1 - Nortabtrezi; 2 - Vuilci; 3 - Linaa; 4 - Bethenici; 5 - Smeldingon; 6 - Morizani; 7 - Hehfeldi; 8 - Surbi; 9 - Talaminzi; 10 - Beheimare; 11 - Marharii; 12 - Vulgari; 13 - Merehani. Група II - племена, розташовані на торговому шляху Бардовік - гирло Одеру: 14 - Osterabtrezi. Група III - племена, розташовані на торговому шляху Магдебург - Ребус - Познань- Київ; 15 - Мiохi; 16 - Phesnuzi; 17 - Thadesi; 18 - Glopeani; 19 - Zuireani; 20 - Busani; 21- Sittici; 22 - Stadici; 23 - Sebbirozi; 24 - Unlizi; 25 - Neriuani. Група IV - племена, розташовані уздовж торгового шляху гирлі Дунаю - Дністер - Вісла - Балтика; 26 - Attorizi; 27 - Eptaradici; 28 - Vuillerozi; 29 - Zabrozi; 30 - Zuetalici; 31 - Aturezani; 32 - Chozirozi; 33 - Lendizi; 34 - Thafnezi; 35 - Zeriuani; 36 - Prissani; 37 - Velunzani; 38 - Bruzi; 39 - Vuizumbeire. Група V - племена, розташовані вздовж шляху Саркел - Київ - Візантія: 40 - Caziri; 41- Ruzzi; 42 - Forsderen Liudi; 43 - Fresiti; 44 - Serauici; 45 - Licolane; 46 - Ungare. Група VI- племена, розташовані уздовж торгового шляху Краків - Бауцен - Ерфурт - Прага - Краків: 47 - Vuislane; 48 - Sleenzane; 49 - Lunsizi; 50 - Dadosesani; 51 - Мilzane; 52 - Besunzane; 53 - Verizane; 54 - Fraganeo; 55 - Lupiglaa; 56 - Opoloni; 57 - Gоlеnsizi

1. Nortabtrezi — північні ободрити
2. Osterabtrezi — східні ободрити
3. Uilci — лютичі, вільці
4. Linaa — глиняни
5. Bethenici — бутинці
6. Smeidingon — смельдинги, смолинці
7. Morizani — моричани
8. Sorbi — серби
9. Talaminzi — далемінці
10. Beheimare — богемці (чехи)
11. Marharii — моравці
12. Uulgarii — болгари
13. Merehanos — мерехани, існують версії щодо походження назви від мораван або від річки Морави на заході Балкан
14. Hehfeldi — гавеляни
15. Miloxi — мільчани
16. Phesnuzi — напевне, плем'я у Лужицькій землі
17. Thadesi — дискусії щодо проходження назви тривають, однак переважна більшість дослідників ввадає, що це плем'я дошан на річці Доша, притоці Гавели
18. Glopeani — ґопляни
19. Zuireani — черв'яни — населення Червенської землі (однак існують версії про походження назви від Шверіна та сіверян)
20. Busani — бужани
21. Sittici — місцезнаходження не визначене, існують версії про знаходження племені в районі пізнішого Звенигородського князівства, а також про походження назви племені від річки Житави, притоки Нітри
22. Stadici — місцезнаходження не визначене, існує декілька версій знаходження племені, в тому числі й на території Теребовельського князівства
23. Sebbirozi — місцезнаходження не визначене, існує версія знаходження на півночі Поділля
24. Unlizi — уличі
25. Neriuani — місцезнаходження не визначене, існує безліч версій місцезнаходження племені, зокрема, у гирлі Дністра
26. Attorozi — частина науковців трактує назву як «тиверці»
27. Eptaradici — існує версія, що це південнослов'янський союз племен «Сім родів»
28. Uuillerozi — місцезнаходження не визначене
29. Zabrozi — місцезнаходження не визначене, існує версія знаходження племені по Збручу
30. Znetalici — місцезнаходження не визначене
31. Aturezani — ймовірно, це тиверці
32. Chozirozi — місцезнаходження не визначене, деякі дослідники пов'язують назву із хозарами, інші — з галицькими хорватами
33. Lendizi — ледзяни
34. Thafnezi — існують версії щодо знаходження цих племен у верхів'ях річки Заале, а також на річці Танві, притоці Сяну.
35. Zeriuani — існують версії походження племені: черв'яни (жителі Червенської землі), або ж лужицькі серби
36. Prissani — існують версії походження племені від пуржичан (пол. Pyrzyczanie), прусів або ж як похідна від річки Сян (присяни)
37. Uelunzani — воліняни, існує версія походження від польського міста Волін
38. Bruzi — пруси
39. Uuizunbeire — місцезнаходження не визначене
40. Caziri — хозари
41. Ruzzi — руси
42. Forsderen — деревляни (однак ісеують версії знаходження їх по Дніпру або ж у Криму)
43. Liudi — місцезнаходження не визначене
44. Fresiti — ймовірно, це верзити
45. Serauici — існує декілька версій походження племені, зокрема, як сіверяни
46. Lucolane — місцезнаходження не визначене, існують версії щодо знаходження племені у середній та верхній течії Дніпра
47. Ungare — угорці
48. Viuslane — вісляни
49. Sleenzane — слєнзани
50. Lunsizi — серболужичани
51. Dadosesani — дядошани на Одрі
52. Milzane — мільчани
53. Bezuncane — бежунчани
54. Uerizane — місцезнаходження племені не визначене, дискусія триває
55. Fraganeo — можливо, назва походить від спотвореного «Прага»
56. Lupiglaa — лупігляни, існують версії про походження племені з басейну Одри у Верхній Сілезії, або на північний схід від Праги
57. Opolini — Поляни (західні), ополяни
58. Golensizi — голенсичі поряд із витоками Одри

За палеографічними даними рукопис «Баварського географа» впевнено відносять до IX ст. За історичними даними, пов'язаними з описами племен, згаданих у списку, дослідники датують список періодом часу від 817 р. до 840-х рр. Список приблизно 850 р. було включено до складу ширшого рукопису, який належав монастирю Рейзенау на Боденському озері, що підтверджує дату написання рукопису як перша половина IX ст.

• Le comte du Buat, Histoire ancienne des peuples de l'Europe, T. 11. Paris 1772
• J. Potocki, Fragments historiques et geographiques sur la Scythie, Sarmatie, et les Slaves, Brunsvic 1796
• V. von Keltsch, Der bairische Geograph, Alpreussische Monatsschr., 23 (1886), s. 507 n.
• A. Králiček, Der s.g. bairische Geograph und Mahren, Zeitschr d. Vereins f. die Geschichte Mahrens u. Schlesiens II (1898), s. 216—235, 340—360
• S. Zakrzewski, Opis grodów i terytoriów z północnej strony Dunaju czyli tzw. Geograf bawarski, Lwów 1917
• E. Kucharski, Polska w zapisce karolińskiej zwanej niewłaściwie «Geografem bawarskim», [w:] Pamiętnik IV powszechnego Zjazdu historyków polskich, t. I, Lwów 1925, sekcja II, s. 111;
• E. Kucharski, Zapiska karolińska zwana niewłaściwie «Geografem bawarskim», Sprawozdania Tow. Nauk. we Lwowie, t. V (1925), s. 81-86
• W. Fritze, Die Datierung des Geographus Bavarus, Zschr f. Slavische Philologie, 21, Heft 2 (1952), s. 326—242
• Henryk Łowmiański, O pochodzeniu Geografa bawarskiego, Roczniki Historyczne, R. 20, 1955, s. 9-58; reed: w: Studia nad dziejami Słowiańszczyzny, Polski i Rusi w wiekach średnich, Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Dama Mickiewicza, Poznań 1986, s. 104—150, ISSN 0554-8217
• Henryk Łowmiański, O identyfikacji nazw Geografa bawarskiego, Studia Źródłoznawcze, t. III: 1958, s. 1-22; reed: w: Studia nad dziejami Słowiańszczyzny, Polski i Rusi w wiekach średnich, Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Dama Mickiewicza, Poznań 1986, s. 151—181, ISSN 0554-8217
• Gerhard Billig, Zur Rekonstruktion der ältesten slawischen Burgbezirke im obersächsisch-meißnischen Raum auf der Grundlage des Bayerischen Geographen, Neues Archiv für sächsische Geschichte 66 (1995), s. 27-67
• Jerzy Nalepa, O nowszym ujęciu problematyki plemion słowiańskich u «Geografa Bawarskiego». Uwagi krytyczne, Slavia Occidentalis, T. 60 (2003), s. 9-6
• Назаренко А. В.Немецкие латиноязычные источники IX—XI веков: Тексты, перевод, комментарий. М., 1993;
• Горский А. А. Баварский географ и этнополитическая структура восточного славянства. В кн.: Древнейшие государства на территории Восточной Европы. 1995 год. М., 1997.
• Онопенко О. Д. Свідчення «Баварського географа». Газета «Чорноморські новини», № 1-2, 2011 р.
• Войтович Л. «Баварський географ»: спроба етнолокалізації населення Центрально-Східної Європи IX ст.//Український історичний журнал. — К.: «Дієз продукт», 2009. — Вип. 5, (№488). — 241 с.
• Bayerischer Geograph, In: A. V. Nazarenko: Nemeckie latinojazyčnye istočniki IX-XI vekov., Moskau 1993, S. 7-51.
• Sébastien Rossignol: Überlegungen zur Datierung des Traktates des sog. Bayerischen Geographen. in: Felix Biermann, Thomas Kersting und Anne Klammt (Hrsg.): Der Wandel um 1000. Beier & Beran, Langenweissbach 2011, ISBN 978-3-941171-45-9, S. 305-316.
• Annales regni Francorum "...nationum legati Abodritorum videlicet ac Bornae ducis Guduscanorum et Timocianorum (...)" "Abgesandte des Stammes der Abodriten nämlich und von Borna, dem Herzog der Guduschanen und Timotschanen"

• Баварський географ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
• БАВАРСКИЙ ГЕОГРАФ (DESCRIPTIO CIVITATUM ET REGIONUM AD SEPTENTRIONALEM PLAGAM DANUBII) (рос.)
• И. В. Пименов: Анализ «Баварского Географа» (рос.)
• И. ХЕРРМАН, "Древности восточных славян" (рос.)
• И. Херрман Анализ данных Баварского Географа с точки зрения немца (рос.)
• Geographus Bavarus, Text der Handschrift
• Descriptio civitatum ad septentrionalem plagam Danubii (нім.)
• Der Beginn der Wahrnehmung (нім.)
• Astronomische und mathematische Sammelhandschrift (нім.)
• Борис Явір: Хорватське питання: до проблематики слов’янських племінних союзів на території Галичини.