Балагурак Іван Васильович

Іван Васильович Балагура́к (нар. 29 червня 1922, Косів пом. 13 лютого 2001, Косів) український художник декоративно-ужиткового мистецтва (різьблення по дереву); член Спілки радянських художників України з 1958 року; заслужений майстер народної творчості УРСР з 1968 року. Брат різьбяра Осипа Балагурака.

Балагурак Іван Васильович
Народився 29 червня 1922(1922-06-29)
Косів, Івано-Франківська область
Помер 13 лютого 2001(2001-02-13) (78 років)
Косів, Івано-Франківська область, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність різьбяр по дереву
Alma mater Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Вчителі Корпанюк Юрій Іванович, Корпанюк Семен Іванович і Девдюк Василь Григорович
Членство Спілка радянських художників України
Нагороди

Біографія

Народився 29 червня 1922 року в місті Косові (нині Івано-Франківська область, Україна). Закінчив Косівське художньо-виробниче училище[1]. Професії навчався у Федора Когута, Юрія і Семена Корпанюків, Василя Девдюка.

З 1939 року працював в артілі «Гуцульщина» (з 1948 року — фабрика імені Тараса Шевченка). У 1959 році перейшов на творчу роботу в художньо-виробничі майстерні Художнього фонду УРСР[1].

Жив у місті Косові в будинку на вулиці Павлика, № 22, потім в будинку на вулиці Павлика, № 40[2]. Помер в Косові 13 лютого 2001 року

Творчість

Працював в галузі декоративного мистецтва (художня різьба по дереву, інкрустація). Асортимент майстра складали барильця, боклаги, рахви, цукорниці, вази, підноси, шкатулки, портсигари, туалетні прибори, меблі, ківоти, хрести, свічники. Працював переважно в техніці сухої різьби. Серед робіт:

  • декоративна тарілка «Богдан Хмельницький» (1957);
  • книга-адреса з портретом Володимира Леніна (1969);
  • декоративна тарілка «Василь Стефаник» (1971);

На шевченківську тему виконав:

  • портрет Тараса Шевченка в інкрустованій рамі (1961);
  • книжку-адрес із силуетом поета (1961);
  • тарілки ювілейні (1961, 1964);
  • тарілки з силуетом (1964) та барельєфом (1966);
  • ракву з силуетом поета і ювілейну скриньку (обидві — 1964).

Для Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» виконав комплекти гуцульських меблів, декоративні тарелі.

Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1947 року, зарубіжних з 1956 року, зокрема:

Твори зберігаються в Музеї народного мистецтва Гуцульщини в Коломиї (36 робіт майстра)[1], Музеї етнографії у Санкт-Петербурзі, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, музеях Львова, Косова, а також у приватних колекціях[1].

Примітки

Література

;

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.