Бої за Рубіжне, Сєвєродонецьк і Лисичанськ

22 травня відбувся перший бій в Луганській області — бій під Рубіжним. Зранку бойовики підірвали перший міст в Луганській області — пішохідний міст через Сіверський Донець між Привіллям і Старою Краснянкою, неподалік Рубіжного. Підрозділи 2-го батальйону 30-ї механізованої бригади передислоковувалися з сел. Стара Краснянка через Рубіжне до Лисичанська, проте зустріли опір проросійських бойовиків, які займали обладнані позиції на берегу Сіверського Донця в районі Томашовського автомобільного мосту на автошляху Т 1302 на Новодружеськ. Зав'язався бій, внаслідок якого українські війська були змушені відійти. Українські сили втратили загиблими 3 вояка, а також 6 БМП (3 спалені, 3 захоплені противником), вантажівку «Урал», ГАЗ-66 з ЗУ-23-2.

1 червня 2014 року бойовики підірвали Томашовський автомобільний міст через річку Сіверський Донець, розташований на автошляху Т 1302 неподалік залізничного вокзалу м. Рубіжне.[1]

3 червня 2014 року бойовики підірвали однопутний залізничний міст, який зв'язував колишнє підприємство «Лисичанська сода» з промисловим майданчиком, розташованим на іншому боці ріки Сіверський Донець.[2][3] Внаслідок вибуху обвалився один з прольотів мосту. Він став третім підірваним мостом через Сіверський Донець в районі Лисичанска-Сєверодонецька-Рубіжного, починаючи з 22 травня.[4]

6 червня о 4:00 ранку бойовики здійснили вибух на залізничному мості через річку Сіверський Донець між Сєверодонецьком і Рубіжним. На перегоні Насвітевич—Рубіжне сталося два вибухи, при цьому хоча опори і прольоти не обвалилися, і міст візуально виглядав цілим, проте опори були ушкоджені, і рух по мосту був унеможливлений. За оцінкою залізничників, для відновлення знадобиться не менше місяця, проте починати роботи в умовах бойових дій неможливо.[5]

10 липня 2014 під Сіверськом точилися бої за участі 1-го штурмового батальйону 24-ї мехбригади.[6]

19 липня поблизу Лисичанська, рятуючи життя екіпажу, викинув гранату з БТРа солдат 95-ї бригади Владислав Кузнєцов. Вибухом Кузнєцову понівечено кисть правої руки, зазнав численних осколкових поранень. Того дня у бою під Лисичанськом загинули старший лейтенант Максим Савченко і ще 4 десантники 95-ї бригади.

20 липня українська армія увійшла в місто Рубіжне.[7] Місто вважалося стратегічно важливим транспортним вузлом. На 20―21 липня підрозділи Нацгвардії та Збройних сил України проводили операцію з блокування міста, перекриваючи таким чином шляхи постачання зброї та техніки з Росії.[8] РНБО повідомляло, що в результаті боїв в районі Лисичанська, Рубіжного, Сєвєродонецька члени незаконних збройних формувань спробували прорватися з оточеного Лисичанська колоною техніки, повторивши маневр під Слов'янськом, але зустріли опір українських сил і були вимушені повернутися до заблокованого міста. Вони потрапили у вогневий мішок, і як результат, три одиниці техніки бойовиків згоріли на місці. РНБО повідомляло, що українські військові захопили у полон 35 бойовиків, серед яких більшість громадян Росії, зокрема, з Кавказу.[8]

У ніч з 20 на 21 липня між містами Сєвєродонецьк та Рубіжним бойовики підірвали автомобільний міст через річку Борова. Підрив відбувся на 157+800 кілометрі автомобільної дороги Р66.[9][10][11][12] Відтоді сполучення між двома стотисячними містами було ускладнене. РНБО повідомляло також, що бойовики замінували ще два мости: міст у Лисичанську поблизу колишнього ВАТ «Лисичанський содовий завод» через річку Сіверський Донець, і міст між Сєверодонецьком і селищем Воєводівка.[13]

Вранці 22 липня бойовики на 300—400 автомобілях, викрадених у населення та зі стоянок, під охороною РСЗВ «Град», масово тікали з Лисичанська та Сєвєродонецька[14]. Повідомлялося, що того дня під Сєвєродонецьком на мосту через Сіверський Донець в районі заводу «Пролетарій» бойовиками був обстріляний автобус, який віз біженців до Москви. Один чоловік помер від серцевої недостатності.[15]

22 липня Сєвєродонецьк було визволено.[16][17][18] Того ж дня було розпочато бої за Лисичанськ.[17]

Зовнішні відеофайли
	1. Батальйон «Донбас» у Лисичанську
	2. Звільнення Лисичанська — «Донбас»
	3. Семенченко у Лисичанську

23 липня комбриг Павло Півоваренко на околиці Сєвєродонецька віддав наказ командиру БТРа Павлу Плужнику увійти до Лисичанська та зайняти оборону. На підтримку рушив танк Макарова та БМП із десантним розрахунком підполковника Василя Спасьонова, бійці Нацгвардії. У танку, в складі якого, крім Макарова були механік Олексій Колян та навідник-оператор Юрій Боштан, було лише 3 кумулятивні снаряди, за 10 хвилин встигли з іншого танка перебрати ще 15 набоїв. Танк, БМП та 30 піхотинців почали входити до міста. БМП пошкодило мінометним обстрілом, танкісти цього не побачили та рушили вглиб Лисичанська. В ході міського бою танкісти знищили ворожий БРДМ та 5 членів проросійських формувань. У ході бою було знищено 4 мінометні розрахунки та снайпера — загалом до 40 бойовиків. Завершивши бій, танкісти повернулися до БМП, там лежав поранений командир із Нацгвардії, два вбитих гвардійця, підполковник Спасьонов ховався обабіч дороги від пострілів ворожого кулемета. У подальшому бою Богдан Макаров був важкопоранений, а тіло Василя Спасьонова знайшли через тиждень.[19][20] У бою за Лисичанськ загинув також Олександр Радієвський, командир 21-ї бригади НГУ.[21]

24 липня о 22:20 над Лисичанськом замайорів український прапор.[22][23][24]

24 липня повідомлялося про підрив мосту через річку Сіверський Донець між Сєвєродонецьком і Лисичанськом.[25][26] Було знищено Павлоградський автомобільний міст.

• 
  Знищений Павлоградський міст через Сіверський Донець між Сєвєродонецьком і Лисичанськом. 30 липня 2014.
• 
  Залишки блокпосту позаду Павлоградського мосту, на стороні Лисичанська. 30 липня 2014.
• 
  Бетонні барикади блокпосту біля Павлоградського мосту. 30 липня 2014.

23 серпня 2014 року у лісі під Сєверодонецьком відбувся бій російських диверсантів із підрозділом батальйону «Айдар». «Айдар» втратив загиблими 7 вояків. Деякі ЗМІ і організації повідомляли, що диверсанти готували теракт у Харкові. УГСПЛ писала у своєму звіті, що бійці батальйону «Айдар» натрапили на групу диверсантів, запропонувала їм здатись, але вони відкрили вогонь, і в результаті табір диверсантів було ліквідовано, але Айдарівці зазнали втрат у 6 осіб загиблими.[27] Проте 25 серпня СБУ виклала іншу версію подій: 24 серпня було ліквідовано базу російських диверсантів у лісі. Затримання здійснювали батальйони «Айдар», «Чернігів» і підрозділи СБУ. Був затриманий ватажок диверсійної групи — російський військовослужбовець на позивний «Ямал» і його підлеглі — снайпери, автоматники і кулеметник. Саме ця група, за даними СБУ, напередодні здійснила напад на блокпост «Айдару» біля с. Смолянинове. Документи і свідчення затриманих вказували на те, що група готувала напади на підрозділи СБУ і ЗСУ, а також планувала диверсію на об'єктах залізниці. На базі виявили вибухівку, вогнемет Шмель, три РПГ, постріли до гранатометів, патрони і ручні гранати.[28][29][30][31][32][33]

26 грудня 2014 року на опорному пункті поблизу Лисичанська українські бійці виявили та знешкодили диверсійну групу терористів. Бандформування, зі снайпером у складі, намагалося підійти до українських позицій вночі. Військовики вчасно помітили диверсантів, вогнем із автоматичної зброї їх загнано на мінне поле, 11 осіб загинули, ще 2-х полонено.[34]

• Освобождение Лисичанска 2014.Батальон Донбасс // 22 травня 2015
• Луганщина Освобожденная. Лисичанск // 29 липня 2015