Брайан Піппард

Сер Альфред Брайан Піппард (нар. 7 вересня 1920, Лондон — пом. 21 вересня 2008, Кембридж) -  британський фізик, член Лондонського Королівського Товариства, Кавендіський професор фізики в Кембриджському університеті (1971—1982), перший президент і почесний член Клер Хол (Clare Hall) (Кембридж).[3]

Брайан Піппард
англ. Brian Pippard
Народився 7 вересня 1920(1920-09-07)[1]
Лондон, Сполучене Королівство
Помер 21 вересня 2008(2008-09-21)[2][1] (88 років)
Кембридж, Англія, Велика Британія
Країна  Велика Британія
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater Клер Холлd, Кліфтон-Коледжd і Клер-коледжd
Заклад Кембриджський університет
Науковий керівник Девід Шенберг
Аспіранти, докторанти Браян Девід Джозефсон і Джон Кларк
Членство Лондонське королівське товариство і Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

член Лондонського Королівського Товариства

премія Хольвекаd (1961)

медаль Г'юза (1959)

медаль Онсагераd

Премія імені Денні Хайнеманаd (1969)

медаль і премія Гутріd (1970)

Біографія

Брайан Піппард навчався у Кліфтон-Коледжі[4] й Клер-Коледжі в Кембриджі, де він одержав ступінь магістра мистецтв і доктора філософії (науковий керівник Девід Шенберг). Під час Другої світової війни був науковим співробітником, займався радіолокаційними дослідженнями. Обіймав посади асистента (1946), викладача (1950), лектора (1959)  фізики в Кембриджському університеті, був першим Джон Хамфри Пламмер професором (John Humphrey Plummer professor) фізики. В 1971 обраний Кавендіським професором фізики.[3]

Піппард продемонстрував реальність, на противагу простої абстрактної моделі, поверхні Фермі в металах, установивши форму поверхні Фермі міді шляхом виміру відбиття й поглинання мікрохвильового електромагнітного випромінювання[5] (Аномальний скін-ефект[6]). Увів поняття довжини когерентності в надпровідниках у запропонованому ним нелокальному узагальненні рівнянь Лондонів[7][8], що описують електродинаміку надплинних рідин і надпровідників (Рівняння Піппарда). Нелокальне ядро, запропоноване Піппардом,[9][10][11] (що отримано на основі нелокального узагальнення Чемберса закону Ома) може бути отримане в рамках теорії надпровідності БКШ[12] (Бардіна, Купера й Шриффера) (вичерпний опис деталей теорії Лондона — Піппарда можна знайти у книзі Феттера й Валецки[13]). Наукову діяльність А. Б. Піппард поєднував з педагогічною та адміністративною.[14][15]

Піппард — автор монографій «Елементи класичної термодинаміки для підготовлених студентів фізиків»[16], «Динаміка електронів провідності»[17] та «Фізика коливань».[18][19][20] Він також є співавтором тритомної енциклопедії « Фізика ХХ століття».[21] Як Кавендіський професор фізики в Кавендіськой лабораторії Кембриджського університету, він склав «Кавендіські завдання з класичної фізики»[22], що значною мірою базуються на екзаменаційних питаннях для студентів-фізиків Кембриджу.

Піппард був науковим керівником Браяна Девіда Джозефсона (одержав докторський ступінь з фізики у 1964), який у 1973 одержав Нобелівську премію з фізики (разом з Лео Есакі й Айваром Джайєвером) за відкриття так званого ефекту Джозефсона.[23]

Посилання
  1. SNAC — 2010.
  2. http://www.telegraph.co.uk/news/obituaries/3069588/Professor-Sir-Brian-Pippard.html
  3. Longair, M. S.; Waldram, J. R. (2009). Sir Alfred Brian Pippard. 7 September 1920 — 21 September 2008. Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society 55: 201—220. doi:10.1098/rsbm.2009.0014.
  4. «Clifton College Register» Muirhead, J.A.O. p464: Bristol; J.W Arrowsmith for Old Cliftonian Society; April, 1948
  5. Pippard, A. B. (1957). An Experimental Determination of the Fermi Surface in Copper. Philosophical Transactions of the Royal Society A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences 250 (979): 325–357. Bibcode:1957RSPTA.250..325P. doi:10.1098/rsta.1957.0023.
  6. N. W. Ashcroft, and N. D. Mermin, Solid State Physics (Thompson Learning, Inc., London, 1976), Chapter 14, Measuring the Fermi Surface, p. 277, Anomalous Skin Effect. ISBN 0-03-083993-9. See Classical skin depth.
  7. Zhou, Shu-Ang (1991). Electrodynamic Theory of Superconductors. London: Peter Peregrinus Ltd. ISBN 0-86341-257-2.
  8. F. London, Superfluids, Vol. I: Macroscopic Theory of Superconductivity (Dover Publications, New York, 1961), p. 152.
  9. Waldram, J. R.; Pippard, A. B.; Clarke, J. (1970). Theory of the Current-Voltage Characteristics of SNS Junctions and other Superconducting Weak Links. Philosophical Transactions of the Royal Society A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences 268 (1188): 265–287. Bibcode:1970RSPTA.268..265W. doi:10.1098/rsta.1970.0075.
  10. Pippard, A. B. (1964). Quantization of Coupled Orbits in Metals II. The Two-Dimensional Network, with Special Reference to the Properties of Zinc. Philosophical Transactions of the Royal Society A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences 256 (1072): 317–355. Bibcode:1964RSPTA.256..317P. doi:10.1098/rsta.1964.0008.
  11. Pippard, A. B. (1955). Trapped Flux in Superconductors. Philosophical Transactions of the Royal Society A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences 248 (941): 97–129. Bibcode:1955RSPTA.248...97P. doi:10.1098/rsta.1955.0011.
  12. J. Bardeen, L. N. Cooper, and J. R. Schrieffer, Theory of Superconductivity, Phys. Rev., Vol. 108, No. 5, pp. 1175—1204 (1957). APS (Free Download)
  13. A. L. Fetter, and J. D. Walecka, Quantum Theory of Many-Particle Systems (Dover Publications, New York, 2003), Chapter 13, Superconductivity, Section 49, London-Pippard Phenomenological Theory. ISBN 0-486-42827-3.
  14. Pippard А. В. The Cavendish tradition. — Nature, 1974, v. 249, p. 602 (рос. переклад)
  15. Pippard А. В. The educated scientist. — Physics Bulletin, 1969, v. 20, p. 453. (рос. переклад)
  16. A. B. Pippard, Elements of Classical Thermodynamics for Advanced Students of Physics (Cambridge University Press, 1957). ISBN 0-521-09101-2.
  17. A. B. Pippard, Dynamics of Conduction Electrons, Documents on Modern Physics (Gordon & Beach, 1965).
  18. A. B. Pippard, The Physics of Vibration (Cambridge University Press, 2007). ISBN 0-521-03333-0.
  19. Пиппард, А. Б. Физика колебаний / А. Пиппард; Перевод с англ. Д. А. Соболева, В. Ф. Трифонова. — М. : Высш. шк., 1985. — 456 с.
  20. Пиппард А. Физика колебаний. Квантово-механические системы. М.: Высшая школа, 1989. — 263 с.
  21. Laurie M. Brown, Abraham Pais, and Brian Pippard, Twentieth Century Physics (Institute of Physics Publishing, 1995): Vol. I, 808 p., ISBN 0-7503-0353-0, Vol. II, 808 p., ISBN 0-7503-0354-9, Vol. III, 960 p., ISBN 0-7503-0355-7.
  22. A. B. Pippard, Cavendish Problems in Classical Physics (Pamphlet) (Cambridge University Press, 1962). A. B. Pippard, Cavendish Problems in Classical Physics (Pamphlet), 64 p. (Cambridge University Press, 1971)
  23. B. D. Josephson, Possible new effects in superconductive tunnelling, Phys. Lett., Vol. 1, pp. 251—253 (1962).

Некрологи
  • Anthony Tucker, Sir Brian Pippard, The Guardian, Wednesday, 25 September 2008, ​.
  • John Waldram, Professor Sir Brian Pippard (1920—2008), News and Events, University Offices, University of Cambridge, 24 September 2008, ​.
  • Professor Sir Brian Pippard (1920—2008), Cambridge Network, 25 September 2008, ​ (Reproduced from University of Cambridge Office of Communications).
  • John Waldram, Brian Pippard (1920—2008): Low-temperature physicist who excelled in subtle intuitive concepts, Nature 455, 1191 (30 October 2008), ​.
  • Professor Sir Brian Pippard, Telegraph, 23 September 2008, ​.
  • Professor Sir Brian Pippard: Cambridge physicist, The Times, 25 September 2008.
  • Richard Eden, Professor Sir Brian Pippard: Physicist who proved the existence of the Fermi surface and was the first President of Clare Hall, Cambridge, The Independent, Tuesday, 7 October 2008​.
  • Hamish Johnston, Sir Brian Pippard: 1920—2008, PhysicsWorld, 24 September 2008​.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.