Бруно Кверфуртський

Бру́но Кве́рфуртський (нім. Bruno von Querfurt, 974,[2] Кверфурт, Саксонія-Ангальт — 14 лютого або 9 березня 1009,[2] на кордоні Пруссії й Київської Русі) — святий-мученик, місійний єпископ, апостол Пруссії та Померанії[3], граф, капелан у Священній Римській імперії[2]. Монашеське ім'я — Боніфацій.

Бруно Кверфуртський
Фреска, що зображує смерть св. Бруно
Bruno von Querfurt
У чернецтві: Боніфацій
Народився 974(0974)
Кверфурт, Німеччина[1]
Помер 9 березня 1009(1009-03-09)
Пруссія
·обезголовлювання
Шанується Католицькою Церквою, Православною
У лику святий, мученик
День пам'яті 15 жовтня, 12 липня
Медіафайли на Вікісховищі

Життєпис

Бруно народився в заможній родині графів Кверфуртських (Тюрингія)[2]. Навчався в знаменитій магдебурзькій школі, що була заснована архієпископом Адальбертом Магдебурзьким, після завершення навчання залишився служити в місті Магдебурзі.

У 996–997 рр. супроводжував Оттона III в Рим, захопився аскетизмом, постригся у монахи.

У 998–1002 рр. жив у бенедиктинському монастирі св. Олексія на пагорбі Авентин, потім, під керівництвом абата Ромуальда в монастирі біля Равенни.

У 1004 р. Бруно висвячено в архієпископи. А оскільки він захоплювався місіонерською діяльністю, Папа Римський Сильвестр II зробив його архієпископом для язичників (лат. archiepiscopus gentium, тобто місіонером, що не мав визначеного диоцезу).

У 1004 р. Бруно спробував у Мерзебурзі спонукати Генріха II до хрестового походу проти пруссів, очолював місії до пруссів[2]. Проповідував в Угорщині, очолював місію серед «чорних угрів» Трансільванії[2], що залишались язичниками).

У 1007 р. Бруно Кверфуртський відвідав Київську Русь, зустрівся з Володимиром Святославичем і з його участю охрестив частину печенігів[2], висвятив для них єпископа (вочевидь, за допомогою руських ієрархів). Доля цієї єпархії невідома, мабуть, вона була недовготривалою.

У 1008 р. Бруно прибув до Польщі, звідти відправив міссал до Швеції. Написані в Польщі послання Бруно королеві Німеччини відносяться до поодиноких згадок сучасників про князя Володимира Святославича[2] і князя Польщі Болеслава I Хороброго.

Восени 1008 р. чи зимою 1008–1009 рр. Бруно з 18 супутниками відбув проповідувати серед прусаків, де спочатку йому вдалось хрестити місцевого короля Нетимера і декого із його свити. Проте невдовзі після цього 14 лютого 1009 р. Бруно відрубали голову, а 17 із 18 його супутників повісили за наказом одного із васалів Нетимера; згідно з Магдебурзькими хроніками (бл. 1170 р.) та іншими джерелами, це відбулось на місці сполучення кордонів Пруссії, Київської Русі та Литовського князівства[2].

Наукова робота

Бруно Кверфуртський вивчив факти вбивства святого Адальберта Празького, котрий загинув, як і сам Бруно, від рук прусів у 997 році, а також — про п'ять його духовних братів з монастиря, які загинули в 1001 р., і оповів про ці події у творі «Житіє п'яти братів» і «Муки святого Адальберта»; він автор «Житія святого Адальберта-Войтеха єпископа Празького» та послання до німецького короля Генріха II (де надав опис свого перебування при дворі Великого князя Київського Володимира Святославича та християнську місію серед печенігів)[2]. Іншим відомим біографом Адальберта і його сучасником був монах-бенедиктинець Іоанн Канапаріус.

Церковне значення

Бруно канонізували близько 1025 року, а 15 жовтня в Католицькій церкві є днем пам'яті цього святого.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118674749 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — Київ: Наукова думка, 2005 р. — Т.1 (А-В), С.383. — ISBN 966-00-0415-X
  3. Czy św. Brunon z Kwerfurtu pochowany jest na Świętym Krzyżu? — Klasztor Misjonarzy Oblatów Maryi Niepokalanej, Sanktuarium Relikwii Krzyża Świętego (пол.)

Джерела
  • А. Г. Плахонін. Бруно Кверфуртський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 383. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Józef Widajewicz: Bruno z Kwerfurtu. W: Polski Słownik Biograficzny. T. 3: Brożek Jan — Chwalczewski Franciszek. Kraków: Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1937, s. 24-26. Reprint: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków 1989, ISBN 83-04-03291-0 (пол.)
  • Żywot Pięciu Braci Męczenników, tł. K. Abgarowicz, wstęp J. Karwasińska, [w:] Piśmiennictwo czasów Bolesława Chrobrego, PWN, Warszawa 1966, s.155-246 (пол.)
  • List Brunona do Henryka II, tamże, s. 247–264. Żywot II św. Wojciecha, tamże, s. 87-154 oraz w lepszym tłumaczeniu B. Kürbis, [w:] W kręgu żywotów św. Wojciecha, Tyniec 1997, s.81-134. (пол.)
  • Opis wyprawy misyjnej Brunona sporządzony przez jego ocalałego towarzysza, Wiperta: Miłosz Sosnowski: Anonimowa Passio s. Adalperti martiris (BHL 40) oraz Wiperta Historia de predicatione episcopi Brunonis (BHL 1471b) — komentarz, edycja, przekład, [w:] «Rocznik Biblioteki Narodowej» t. 43 (2012), s. 5-74. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.