Брянка
Бря́нка — місто у Луганській області, загальною площею 6354 га, чисельність населення — 46 тис. осіб. Належить Кадіївській громаді, Алчевського району. Тимчасово окуповане російськими військами.
| Брянка | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Регіон | Луганська область | ||||||||
| Район | Алчевський район | ||||||||
| Громада | Кадіївська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1696 | ||||||||
| Статус міста | з 1962 року | ||||||||
| Населення | ▼46 040 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| - повне | ▼46 040 (01.01.2017)[2] | ||||||||
| Агломерація | Алчевсько-Кадіївська | ||||||||
| Площа | 63,5 км² | ||||||||
| Густота населення | 725 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 94100—94190 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6443 | ||||||||
| Координати | 48°29′05″ пн. ш. 38°40′40″ сх. д. | ||||||||
| Водойма | Лозова | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Авдакове | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 46 км | ||||||||
| - залізницею | 60 км | ||||||||
| - автошляхами | 55 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 628 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 94100, Луганська обл., м. Брянка, пл. Леніна, 9 | ||||||||
| Вебсторінка | Офіційний сайт Брянківської міської ради | ||||||||
| |||||||||
Географія
Місто Брянка розташоване у південно-східній частині Донецького кряжа, на відстані 59 км від обласного центра — міста Луганська. Територією міста протікає річка Лозова (права притока Лугані, басейн Сіверського Дінця). На північно-західній околиці бере початок річка Комишуваха.
Сусідні населені пункти: міста Кадіївка (примикає) на півночі, Алмазна на північному заході, селища Новий, Глибокий, Ганнівка, Ломуватка на заході, Южна Ломуватка, Старе, село Оленівка на південному заході, міста Зоринськ, Кипуче на півдні, Алчевськ на південно сході, села Кам'янка, Петрівка на сході, селища Криничанське, Яснодольськ на північному сході.
Природа
У місті Брянка в районі балки Стара Замківка заповідний скельний масив — унікальне природне утворення, назване в народі «Мар'їна скеля». Це перша за останні 25 років у регіоні геологічна пам'ятка природи. Проект організації пам'ятки природи був розроблений з ініціативи екологічної організації «Печеніги» і Брянківської міської ради. Потреба створення заповідника зумовлена неорганізованим видобутком дикого каменю-пісковику.
Історія
У XVII сторіччі на місці селища існувало два зимівники Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового, відомих як «Кам'яний Яр» та «Гриценків Протік», що були засновані у 1696 році.
Відставні запорожці, що мали тут зимівники, з успіхом займалися тваринництвом і хліборобством, та постачали свою продукцію до Бахмутської фортеці.
У 1730 році князь С. М. Терентьєв придбав хутори Кам'яний Яр і Гриценкова Протока, завіз сюди своїх кріпаків, побудував хати і заснував село Лозова за назвою р. Лозової.
1763 року з'явилося село Краснополівське за іменем поміщика Краснопола, який тут оселився.
1776 року серб секунд-майор Павло Міокович отримав три тисячі десятин родючої землі поблизу р. Лозової і заснував велике село, назвавши його за своїм іменем Павлівкою. Сусідні села Лозова, Павлівка та Петрівка (яка належала Ганні Міокович) утворили 1787 року велике село Лозова-Павлівка. Родюча рілля та пасовища сприяли вирощуванню зерна, розвитку сільських промислів — винокурного, маслоробного, народних ремесел — бондарного, ковальського, швацтва, ткацтва, торгівлі. У Лозовій-Павлівці проходили багатолюдні ярмарки, базари. Діяли кілька майстерень та промислових артілей, що й визначило створення Лозовопавлівської волості, для цього в Лозовій-Павлівці були побудовані адміністративні будівлі волосного центру.
Брянка історично й економічно склалася як шахтарське місто. Його соціально-економічний стан обумовлений переважно цим фактором — орієнтацією промисловості міста на вугільну галузь. Перші вугільні копанки Брянківського рудника а також кілька коксових фабрик почали видобуток вугілля 1851 року, — це сприяло розвитку робітничих селищ. У Брянці до 1995 року було 12 вугільних шахт, а до 2006 року залишилося 3 шахти. 1913 року населення становило 19 тис. осіб, а 2006 року — коло 40 тис. осіб.
На початку XX століття були засновані Брянківський рудник і товариство банківських камінновугільних шахт та рудників. Утворилося велике місто Кадіївка (Стаханів), куди увійшли Кіровськ, Брянка та інші.
З 1963 року Брянка — місто обласного підпорядкування.
У часі російсько-української війни перебуває під окупацією проросійських бандформувань. 22 жовтня 2014-го містяни провели мітинг, вимагаючи у бойовиків виплатити пенсії (не виплачуються станом на жовтень 4 місяці), відповіддю були автоматні черги над головами[3].
2 лютого 2015 року, після прицільного обстрілу українськими військами, терористи полишили низку позицій поблизу Брянки[4]. 4 лютого під Брянкою українською артилерією прицільно обстріляні позиції з бойовою технікою резервного підрозділу Збройних сил Росії, спостерігалися численні детонаційні вибухи[5]. 5–6 лютого 2015 року українські військовики поблизу Брянки підірвали 7 складів з набоями терористичних формувань[6].
Див. також: Залізнична гілка Сентянівка - Авдакове
Економіка
Пріоритетним напрямом розвитку міста протягом його існування була вугільна промисловість. Державна підтримка вугільної промисловості значно скоротилася, що призвело до закриття 6 шахт у місті.
Транспорт
Через місто проходить автомагістраль Луганськ — Сєвєродонецьк. У місті розвинута мережа залізниць: на території міста знаходиться тупикова станція Авдакове — відгалуження ліній Лиман — Родакове, а також станція Ломуватка Донецької залізниці.
Впродовж 1980—1990-х років в місті діяла дитяча залізниця.
Населення
Населення міста станом на 2017 рік становило 46 тис. осіб.
В останній третині XX століття чисельність населення Брянки постійно зменшувалася — з 77,6 тис. осіб у 1959 р. до 64,8 тис. осіб у 1989 р. і 64 тис. осіб у 1991 р.
| Чисельність населення | |
|---|---|
| Роки | тис., осіб |
| 1959 | 77,6 |
| 1989 | 64,8 |
| 1991 | 64,0 |
| Етнічний склад населення міста станом на 2001 рік[7] | |
|---|---|
| Національність | Частка, % |
| українці | 54,9 |
| росіяни | 42,7 |
| білоруси | 0,8 |
| інші | 1,6 |
Освіта
Брянківський коледж, 2 професійно-технічних училища, 16 шкіл[8], 1 дитячо-юнацька спортивна школа.
Особистості
- Гаркава Ніна Миколаївна (1951) — Голова Сумської державної адміністрації (13 грудня 2005 — 24 листопада 2006 рр.)
- Гребенник Кузьма Євдокимович — Герой Радянського Союзу.
- Костянтин Морозов — генерал-полковник та дипломат, перший міністр оборони України (1991—1993) після відновлення незалежності України 1991 року.
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- У Брянці терористи відкрили вогонь проти мітингарів, які вимагали пенсій
- Українські артилеристи знищили пункти управління бойовиків біля Щастя та Стаханова
- Українські артилеристи накрили позиції російських військових біля Брянки
- Українські бійці біля Брянки підірвали сім складів боєприпасів терористів
- Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
- У Брянці Луганської області міліція не пустила дітей до школи
Посилання
Література
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.