Білоус Андрій Федорович
Андрі́й Фе́дорович Білоу́с (нар. 28 квітня 1976, Васильків, Київська область, Україна) — український театральний режисер, театральний педагог, актор. Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка (2004)[1].
| Андрій Білоус | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
28 квітня 1976 (45 років) Васильків, Київська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | драматург, театральний режисер, актор | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Роки діяльності | з 1994 — тепер. час | |||
| Провідні ролі | Мамай (фільм) | |||
| IMDb | ID 1531141 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 Орден «За заслуги» ІІІ ступеня  Державна премія України імені Олександра Довженка  | ||||
|
| ||||
Біографія
Андрій Білоус народився 28 квітня 1976 року в місті Васильків, Київської області, в родині вйськовослужбовця. Режисер Київського Академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра з 2003 року. Викладач режисури та акторської майстерності Київського Національного університету театру імені Івана Карпенка-Карого з 2005 року. Художній керівник театру «Театральна майстерня Андрія Білоуса» (А. Бетка) 2009-2012. З 2012 року — директор – художній керівник Київського національного академічного Молодого театру
Постановки
- 2005 — «Безталанна» за п'єсою Івана Карпенко-Карого (дипломна вистава українського курсу. Художній керівник курсу Е. Митницький)
- 2009 — «Валентин і Валентина» за п'єсою Михайла Рощина (дипломна вистава українського курсу. Художній керівник курсу О. Шаварський)
- 2011 — «Лихо з розуму» за п'єсою Олександра Грибоєдова (дипломна вистава українського курсу. Художній керівник курсу Е. Митницький)
- 2003 — «Чоловік, дві жінки і вбивця за дверима» за п'єсою «Двері в суміжну кімнату» А. Ейкбурна
- 2003 — «Веселіться! Все гаразд!?» за п'єсою «Аделаїда» Є. Унгарда
- 2005 — «Сірано де Бержерак» за п'єсою Едмон Ростана
- 2007 — «Небезпечні зв'язки» за романом П'єр де Лакло (власна інсценізація)
- 2008 — «Лоліта» за романом Володимира Набокова (власна інсценізація)[2]
- 2008 — «Річард III» за п'єсою Вільяма Шекспіра
- 2011 — «Найвище благо на світі» за п'єсою «Місяць на селі» Івана Тургенєва
- 2013 — «Чого хочуть жінки» за п'єсами «Жінки в народних зборах, Лісістрата» Арістофана
- 2004 — «Жінка в пісках» за романом Кобо Абе (власна інсценізація)
- 2004 — «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка
- Київський театр «Ательє 16»
- 2004 — «Ріверсайд Драйв» за п'єсою Вуді Аллена
- 2006 — «Навь» за п'єсою «Коли повертається дощ» Неди Нежданої
- 2005 — «Закохана витівниця» за п'єсою Лопе де Вега
- 2006 — «Чарівниця» за п'єсою «Безталанна» Івана Карпенко-Карого
- 2008 — «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка
- 2008 — «Сволочи» за п'єсою «Ночь Гельвера» Інгмара Вілквіста
- Новий драматичний театр на Печерську спільно з Театральною майстернею А. Білоуса
- 2010 — «Щастя» за повістю «Река Потудань» Андрія Платонова (власна інсценізація)
- 2013 — «Загадкові варіації» за однойменною п'єсою Еріка Еммануеля Шмітта
- 2014 — «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера
- 2014 — «Жара» за повістями «Наталі» та «Мітіне кохання» Івана Буніна
- 2015 — «Зачарований» за п'єсою «Безталанна» Івана Карпенко-Карого
- 2015 — «Однорукий» за п'єсою «Однорукий зі Спокано» Мартіна Макдони
- 2016 — «Горе з розуму» за п'єсою Олександра Грибоєдова
- 2017, 25 січня — «Гагарін і Барселона» за оповіданнями Юрія Винничука, Руслана Горового, Любко Дереша, Сергія Жадана, Євгенії Кононенко (вистава режисерського курсу університету ім. Карпенка-Карого під худ. керівництвом А. Ф. Білоуса) (Проект «Про-ЗА- Театр»)
- 2017, 28 грудня — «Місто Сонця» за мотивами п'єси «Майстер Сольнес» Генріка Ібсена
- 2018, 16 березня — «Куди піти?» за мотивами маловідомих оповідань Антон Чехова[3]
- 2018, 21 травня — «100 років молодий» Андрія Білоуса
- 2018, 28 вересня — «Homo Ferus або сука-любов!» за мотивами п'єс «Сто тисяч» і «Наймичка» Івана Карпенка-Карого[4]
- 2019, 8 травня — «Ласкаво просимо до пекла» за п'єсою «Мамочки» Володимира Зуєва
- 2019, 12 листопада — «Сон літньої ночі» за п'єсою Вільяма Шекспіра
- 2020, 14 лютого — «Шинель» за повістю Миколи Гоголя
- 2020, 17 жовтня — «Зозуля» за повістю Валерія Шевчука
- Сценічні читання німецькомовної драматургії (Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки)
- Новітня французька п'єса. Центр Леся Курбаса
- 2003 — «Репетиція в театрі злочину» за п'єсою Ж. Моклера
Фільмографія
- 1995 — «Пейзаж душі після сповіді» реж. В. Політов — (Г.Сковорода)
- 2001 — «Леді Бомж» — (аптечний робітник)
- 2003 — «Мамай» реж. О. Санін — (Мамай)
- 2004 — «Украденне щастя» — (епізод)
- 2013 — «Жіночий лікар-2» (57-я серія «Зрозуміти, пробачити») — (Дмитро Нікітін)
- 2013 — «Поводир» — (генерал)
- 2014 — «Алмазний хрест» — (Ротенберг)
- 2015 — «Клан ювелірів» — (Кирило)
- 2015 — «Спитайте у осені» — (Олег, продюсер)
Фестивалі
- «Славянские встречи» м. Гомель, («Веселіться! Все гаразд!?»), 2004
- «Тернопільські театральні вечори» м. Тернопіль, («Жінка в пісках»), 2005
- «Етно-діа-сфера» м. Мукачево, («Сірано де Бержерак»), 2006
- «М.Арт Контакт» м. Могильов, («Сірано де Бержерак»), 2007
- «Мельпомена Таврії» м. Херсон, («Чарівниця»), 2007
- «Мельпомена Таврії» м. Херсон, («Украдене щастя») 2008
- «М.Арт Контакт» м. Могильов, («Сволочи»), 2009
- «Гогольфест» м. Київ, («Сволочи»), 2009
- «Міжнародний Платонівський фестиваль» м. Вороніж, («Щастя»), 2012
- Міжнародний кінофорум «Золотий Вітязь», м. Москва, («Загадкові варіації»), 2013
- 45-е Всеукраїнське свято «Вересневі самоцвіти-2015», м. Кропивницький («Зачарований»), 2015
- ХХIV Міжнародний фестиваль «Слов'янські зустрічі», м. Чернігів («Зачарований»), 2016
- Фестиваль сценічних мистецтв у Франківську «Час театру», («Загадкові варіації»), 2016
- Всеукраїнський театральний фестиваль «ЧЕХОВФЕСТ», м. Суми («Загадкові варіації»). (Номінація — Найкращий монолог «Мить одкровення»), 2016
- Х театральний фестиваль «Класика сьогодні», м. Дніпро, («Жара»). (Лауреат в номінації «За бездоганний акторський ансамбль»), 2016
- ХІІІ Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», м. Херсон, («Однорукий»), Номінації: «Краща вистава», «Краща режисура», «Краща чоловіча роль» (С. Боклан), 2016
- ХІІ Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької, м. Ніжин, («Однорукий»), 2016
- ХІІІ Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької, м. Ніжин, («Украдене щастя»), 2016
- Театральний фестиваль «Золотий лев-2018» («Однорукий»), 2018
- World Theatre Education Alliance 2019 International Theatre Festival у Пекіні (Китай) – вистава-переможець «Сон літньої ночі», 2019
- Всеукраїнський театральний фестиваль-премія «ГРА» – найкраща вистава камерної сцени, 2020
Премії
- Лауреат державної премії імені Олександра Довженка (2004, «Мамай»)
- Лауреат премії «Київська пектораль» (2004, «Веселіться! Все гаразд!?» режисерський дебют)
- Переможець конкурсу молодих митців «Старт»(2004, «Веселіться! Все гаразд!?»)
- Лауреат премії «Київська пектораль» (2005, «Жінка в пісках» найкраща вистава камерної сцени)
- Переможець конкурсу «Бієнале актуальних мистецтв» (2005, «Украдене щастя»)
- Лауреат премії «Київська пектораль» (2011, «Щастя» найкраща вистава камерної сцени)
- Лауреат премії ім. Сергія Данченко (2013)
- Заслужений діяч мистецтв України
- Увійшов у список десяти найвпливовіших українських режисерів, за версією щотижневика «Дзеркало тижня»[5]
- Лауреат премії ім. Миколи Садовського (2019)
Державні нагороди
- Орден «За заслуги» III ступеня (2020)[6]
Примітки
- Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2004 року. Законодавство України (укр.). Процитовано 16 листопада 2017.
- Сегодня на киевской сцене — премьера спектакля «Лолита»(рос.)
- Наталья БОЛГАРОВА (19 березня 2018). Прем`єра: «Куди піти?» (Молодий театр) (ua). «Блог Натальї Болгарової». Процитовано 2019-8-10.
- Іван БАБЕНКО (5 жовтня 2018). Продукт подвійної перегонки (ua). «День» №180-181. Процитовано 2019-8-10.
- Все наши. ТОП-10 самых влиятельных украинских театральных режиссеров. ZN.ua. Процитовано 16 листопада 2017.
- Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
Посилання
- АФИША-WEEKЕND: молодой театр открывает сезон Радио Голос Столицы
- Avanscena Mardan Bilous
- «Мудрий стратег з молодою душею», Журнал «Театрально-концертний Київ»
- Андрей Билоус, украинский режиссёр и актер, — гость ток-шоу «Люди. Hard Talk»
- Андрій Білоус у проекті «ВЕСНа»
- Андрій Білоус — Особистості — 2015, Theatre in UA
- «Театру нужна молодая кровь», IDEALIST.media
- Життєві історії. Андрій Білоус — художній керівник Київського академічного Молодого театру, Телеканал Київ
- Режиссер андрей билоус: «если в нашей жизни есть секс, то почему же его не должно быть в украинском театре?», Газета «Дзеркало тижня»
- О правильном перевоплощении актера и влиянии театра на психику зрителя. prm.global. КУБ
- Андрій Білоус. Інтерв'ю, Проект «Україна єдина» на каналі «УТР»
- Андрей Билоус: «Я сыграл роль пожилого Сковороды вместо Ступки», Газета «Сегодня.юа»
- «Я не воспринимаю интриги…», Газета «День»
- Андрій Білоус на сайті IMDb (англ.)
- Київський Академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра
- Київський Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого
- Олтаржевська Людмила «Театр, як і будинок, треба будувати свій» // «Україна Молода» № 192 за 15 жовтня 2010 року
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.