Ветеринар

Запозичення з латинської мови; лат. veterinãrius «ветеринар; такий, що стосується робочої худоби, призначений для худоби»; за іншим припущенням (Никольський Ф. З. 1893 V 69), лат. veterinãrius є еклектичним утворенням з кельтських слів vee «худоба», «teeren» хворіти і arts «медик», отже — «лікар хворої худоби».[2]

В Україні підготовка лікарів, фельдшерів та техніків ветеринарної медицини провадиться лише стаціонарно[3].

Випускникам закладів ветеринарної освіти відповідно до Закону України «Про освіту»[4] присвоюється кваліфікація, яку залежно від рівня і обсягу державної освіти забезпечують[3]:

• молодшого спеціаліста (фельдшера ветеринарної медицини, техніка ветеринарної медицини) — відповідні технікуми ветеринарної медицини чи училища;

• лікаря ветеринарної медицини — коледжі ветеринарної медицини, інститути, академії, університети, інші заклади освіти еквівалентного рівня;

• бакалавра ветеринарної медицини — коледжі ветеринарної медицини, інститути, академії, університети, інші заклади освіти еквівалентного рівня;

• магістра ветеринарної медицини — інститути ветеринарної медицини, академії, університети, інші освіти заклади, що мають відповідний сертифікат.

Випускникам закладів ветеринарної освіти, яким присвоєна кваліфікація бакалавра ветеринарної медицини на основі захисту кваліфікаційної роботи, рішенням державної екзаменаційної комісії присуджується науковий ступінь бакалавра. Науковий ступінь магістра ветеринарних наук присуджується рішенням наукової ради закладу вищої освіти (факультету) особам, які мають кваліфікацію магістра або науковий ступінь бакалавра і захистили наукову кваліфікаційну роботу[10].

Наукові ступені кандидата і доктора ветеринарних наук присуджуються спеціалізованими вченими радами закладів вищої ветеринарної освіти або науково-дослідних ветеринарних інститутів[10].

Вчені звання старшого наукового співробітника, доцента, професора присвоюються вченими радами закладів вищої освіти, науково-дослідних інститутів і затверджуються у встановленому порядку[10].

Спеціалістам ветеринарної медицини, які мають почесне звання[11], науковий ступінь бакалавра, магістра, кандидата або доктора наук і які працюють за спеціальністю, може встановлюватись грошова надбавка до посадового окладу[10].

Ветеринарна приватна практика є видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню[13]. Юридичним або фізичним особам ліцензія видається Головним управлінням державної ветеринарної медицини України, Кримським республіканським, обласними управліннями державної ветеринарної медицини.

Ветеринарною практикою дозволяється займатися особам, які мають віповідну вищу або середню спеціальну освіту. Фельдшер ветеринарної медицини (технік) може займатись підприємницькою ветеринарною діяльністю лише під контролем лікаря ветеринарної медицини.

У низці країн відзначаються професійне свято ветеринарів. Так в Україні День працівників ветеринарної медицини відмічають з 2002 року щорічно у другу неділю серпня.[14] В Росії День ветеринара встановлено Патріархом Московським і всієї Русі 2011 року. Відзначається 31 серпня, в день мучеників Флора і Лавра.[15]

• Інформація про національну систему вищої освіти України на www.abiturient.in.ua

• Структура освіти України
• Список закладів вищої освіти України
• Фельдшер
• Лікар
• Професія

• Всі ЗВО, в яких навчають по напряму «Медицина і ветеринарія» в Україні на osvita.com.ua
• Всі Освітній мультфільм про професії «Ветеринар»
• Ветеринарія — всі виші України, що проводять підготовку спеціалістів за такими спеціальностями: ветеринарна медицина. на osvita.ua
• Національна бібліотека ім. В. І. Вернадського Вища атестаційна комісія України Шифри наукових спеціальностей
• Ветеринарна професія та ветеринарна ветеринарна освіта освіта в Україні — стан справ
• Національна бібліотека ім. В. І. Вернадського Зарубіжний досвід управління ветеринарною справою. Довгань В. І. кандидат ветеринарних наук, доцент //Хмельницький університет управління і права
• Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з ветеринарної практики^{[недоступне посилання з червня 2019]}