Викрадення Європи (Рембрандт)

Сюжет картини з ключовим моментом викрадення Європи Рембрандт взяв із давньогрецької міфології (Іліада, XIV, 321). У царя фінікійського міста Сідона Агенора було троє синів і дочка Європа. Одного разу їй приснився сон, у якому вона побачила, як Асія і той материк, що відділений від Азії морем, в образі двох жінок боролися за неї. Кожна жінка хотіла володіти Європою. Внаслідок сутички Асія була переможена і змушена поступитися Європою. Дівчина прокинулася і, налякана через неможливість тлумачення цього сну, звернулася за допомогою до батька, аби той вблагав богів заступитися за неї. Потім, одягнувшись у пурпурний одяг, затканий золотом, вона пішла зі своїми подругами на вкриті квітами зелені луки до берега моря. Там, граючись, дівчата збирали різноманітні квіти, а Європа лише червоні троянди. Згодом її побачив Зевс та вирішив викрасти. Щоб не злякати дівчину своєю появою, він перетворився на чудесного бика. Уся шерсть тварини виблискувала як золото, на лобі світилася, немов сяйво місяця, срібна пляма, золоті роги були вигнуті, неначе місяць-молодик. Бик з'явився на галявині й дівчата оточили тварину, щоб бавитися з нею. Однак він підійшов до Європи й лише їй почав лизати руки та всіляко лащитися. Потім тварина лягла біля її ніг, ніби запрошуючи сісти на нього. Європа сіла та запросила інших дівчат приєднатися до неї, однак після того, як вона опинилася на спині тварини, бик скочив і швидко помчав до моря. Дівчата у розпачі розводили руками, а Європа простягала до них руки і кликала їх на допомогу. У викраденні Зевсу допомагав бог моря Посейдон, що плив попереду на своїй колісниці та тризубом приборкував хвилі перед биком. Незабаром вони дісталися острова Криту, де Зевс узяв її за дружину. Від цього зв'язку народилися троє синів: Мінос, Радамант і Сарпедон[12][13][14].

Як і багато інших робіт художника, ця картина була виконана в стилі бароко. І за словами дослідників творчості Рембрандта «Викрадення Європи» є гарним прикладом роботи в стилі бароко під час періоду так званого Золотого віку в Нідерландах[15].

Європа викрадена Зевсом у подобі бика (фрагмент картини)

Картина виконана у притаманних художникові переважно зелених, коричневих та золотавих відтінках. Жінок на березі, що супроводжували Європу, він навмисно виділив за допомогою більшого освітлення силуетів, які, у свою чергу, поглинає темрява, що поширюється від дерев, розташованих у правій частині картини. У «Викраденні Європи» ван Рейн тонко передав емоції, які відчувають усі учасники події. На високому рівні та досить реалістично передані здивування і страх, риси обличчя підкреслені динамічним тлом.

У характерному для своєї манери стилі він побудував композицію, що складається з двох частин: Європа, викрадена Зевсом у подобі бика та люди на березі, що стали свідками цієї події. У світлих відтінках виконано небо і, наскільки це можливо розгледіти дослідникам під товстим шаром лаку, стан загалом дуже хороший. Художник застосував техніку штучного кракелюру при передачі білого кольору в силуеті бика та на плащі жінки, що сидить на березі. Декілька тріщин світло-блакитної фарби присутні на зображенні поверхні води нижче хвоста бика та у відображенні у воді білого одягу жінки, що сидить. Разом з тим, дослідники схиляються до думки, що тріщини могли з'явитися через те, що лак був нанесений поверх ще не висохлої фарби.

Загалом картині притаманні широкі відмінності в поводженні з фарбою: хмари та небо намальовані фарбою різної непрозорості, дерева і рослини показані товстішими мазками та короткими штрихами, що чергуються з довшими. Шар фарби досить товстий та непрозорий. Дерева в нижньому правому куті виконані в дуже темному сіро-коричневому кольорі з коричнево-зеленим відтінком. Листя передане як зелено-коричневим, так і світлозеленим кольором. Жінки на березі зображені та розташовані в композиції так, аби слугувати свого роду переходом від освітлених ділянок до темніших. Цього ефекту було досягнуто завдяки використанню напівтонів з малим акцентом на синій та світло-коричневу вохру. Світлою фарбою на коричневому камені знизу справа від жінки, що стоїть, виконаний підпис художника — «RHL. van Rÿn.1632». Дослідники одностайні у впевненості щодо автентичності підпису Рембрандта та відсутності потреби у додаткових експертизах[16][17].

«Викрадення Європи», Тіціан (1559 — 1562)

«Викрадення Європи», Веронезе (1578 — 1580)

Фламандські художники XV століття як, наприклад, Ян ван Ейк, започаткували натуралістичний живопис не під впливом італійських художників, а паралельно з ними. Знайомство з традиціями та стилем італійської школи живопису йшло через торговельні шляхи між Брюгге та італійськими містами. Водночас, більшість мистецьких впливів йшла з півночі на південь, а не у зворотному напрямку. Фламандські та голландські художники виробили власний стиль, який блискуче реалізовувався в картинах як на релігійну тематику, так і на побутову. Таким чином, їм не потрібно було удавати, що вони наслідують італійців. У той самий час слід зазначити, що свої картини Рембрандт писав під впливом не тільки італійських художників, а й голландський колег, таких як Пітер Пауль Рубенс[18].

Достовірним є той факт, що Рембрандт, на відміну від багатьох своїх колег, ніколи не відвідував Італію. Завдяки тому, що у XVII столітті Амстердам був одним з важливих мистецьких центрів, ван Рейн міг вивчати італійський стиль через привезені картини та від інших художників. Дослідники та історики мистецтв наголошують, що існує певна схожість стилів у роботах «пізнього Рембрандта», що дає змогу робити припущення про наслідування голландцем таких італійців, як Тіціан, Тінторетто та Веронезе. Ця думка належить Девіду Росанду (англ. David Rosand), професору історії мистецтв Колумбійського університету[19].

Історик та дослідниця Емі Голані у своїй дисертації «Rembrandt's Paintings and the Venetian Tradition» стверджує, що творчість Тіціана мала вплив на стиль Рембрандта, оскільки в його майстерні знаходилися роботи італійського художника[20]. І хоча деякі спільні риси в картинах обох майстрів простежуються, роботу Рембрандта слід розглядати як власне самобутню, а не наслідування. Ван Рейн перевершив винахідливість Тіціана та іспанського митця Веласкеса своїм прогресивним поводженням із фарбою, зробивши його таким же впізнаваним предметом у композиції картин, як і його стиль передачі фігур. Варіації штриху пензлем між делікатними та грубими мазками або маніпулювання текстурами шляхом нанесення подряпин — все це значною мірою говорить про принципово новий стиль, який мав вплив на наступні покоління художників[21].