Владислав Клімчак

Народився в селі Танява поблизу Болехова в родині лісничого Яна Клімчака та Пауліни Бабель. Середню школу закінчив у Новому Сончі. 1903 року закінчив відділ архітектури у Політехнічній школі. Серед викладачів зокрема Едгар Ковач і Теодор Тальовський. У 1903—1920 роках працював у міському будівельному управлінні Львова, де спеціалізувався на будівництві медичних установ. Від 1920 професор надзвичайний Львіської політехніки, від 1925 — професор звичайний.[1]

Від 19 грудня 1904 року був членом Політехнічного товариства у Львові.[2] Повторно — у 1920—1928 роках.[3] У 1921 і 1922 входив до правління товариства.[4] Належав до Кола польських архітекторів у Львові, 4 листопада 1927 року був обраний до його правління «членом-заступником».[5] Член Палати інженерів. У своїх проєктах багато уваги приділяв якісному розплануванню. Займався питанням поєднання стилістики історичної та сучасної. Часто проєктував у формах архітектури «свойської». Прочитав низку доповідей, зокрема: «Сучасний стиль в архітектурі» (або «Проблема сучасного стилю в польській архітектурі»[6]) на засіданні Політехнічного товариства 14 березня 1922 року і «Старохристиянські церкви Равенни» 7 січня 1925 там же[7], «Нові напрямки в закордонній архітектурі» на засіданні Кола польських архітекторів 3 березня 1927 року.[8] У різноманітних архітектурних конкурсах здобув 20 відзнак. Член журі на конкурсі проєктів готелю «Брістоль» у Кракові (1912).[9]

Помер 17 березня 1929 у Львові. Похований на 13 полі Личаківського цвинтаря. Дітей не мав. Був одружений з Ядвігою Плавицькою.[10]

• Костел у Мишковичах у стилі історизму зокрема з елементами неоготики. Збудований у 1904—1906 роках, зруйнований у 1980-х.[11]
• Корпуси психіатричної лікарні у Львові (1904—1909, у співавторстві).[12]
• Комплекс із близько 60 корпусів лікувального закладу для душевно хворих у селі Кобежин під Краковом (нині дільниця Кракова), споруджених у 1908—1914 роках. Співавтори Антоній Будковський і Тадеуш Зелінський. В основу розпланування покладено урбаністичну ідею міст-садів. Серед збудованих споруд зокрема: головний корпус, помешкання для персоналу, дім зібрань, електростанція, споруди фільварку, пральні і пекарні, костел, брама і дім вартового.[13]
• Кілька типових проєктів сільських хат різної вартості, створених для виданої 1915 року збірки «Odbudowa polskiej wsi» (Відбудова польського села). Це зокрема проєкти двох одно- і однієї двокімнатної хати з господарськими приміщеннями. Там же опубліковано вступну статтю Клімчака про спорудження печі.[14]
• Низка типових проєктів, призначених для повоєнної відбудови містечок. Серед них зокрема пекарня, дім столяра, сільський шпиталь, лазня, дім ткача, дім купця, дім лікаря, притулок для старців.[15] 1916 року разом із проєктами інших авторів увійшли до альбому «Odbudowa polskiego miasteczka».[16]
• Санаторій у Криниці-Здруй (1924—1926).[17] Опублікував статтю, присвячену спорудженню санаторію.[18]
• Пам'ятник Пулаському в Криниці-Здруй. Проєкт від 1929 року був реалізований із суттєвими змінами через кілька місяців після смерті Клімчака. Зміни впроваджено ймовірно Станіславом Вуйціком.[19]
• Комплекс психіатричного шпиталю в Холмі. За задумом мав складатись із 37 споруд і вміщувати 800—1000 ліжок. 1929 року Клімчак спроєктував перших 6 корпусів. Того ж року через хворобу, незадовго до своєї смерті був змушений відмовитись від подальшого проєктування і нагляду за будівництвом. Замість нього призначено архітектора Ігнатія Кендзерського. Через припинення фінансування комплекс не було реалізовано до кінця. З урахуванням цього низку споруд перепроєктовано. Посвячення відбулось 1932 року.[20]
• Колонія приватних будинків у дворковому стилі для державних службовців у Львові під назвою «Власна стріха». Нині вулиця Панаса Мирного. Споруджено у 1928—1932 роках спільно з Максиміліаном Кочуром та М. Кольбушевським.[21]
• Готель «Під ружею» у Криниці-Здруй.[1]
• Власна вілла у Криниці-Здруй.[22]
• Водонапірна вежа з рестораном у Цехоцінку.[23]
• Невелика крамниця у формі ротонди у Криниці-Здруй.[24]
• Перебудова монастиря Марії Магдалини у Львові для потреб Політехніки.[25]
• Шпиталь у Ченстохові.[1]
• Помилково Клімчакові приписуються костели в Теребовлі і Жовкві. Остання атрибуція згадується низкою джерел[26] і виникла скоріш за все після публікації в часописі Architekt 1904, № 5 обмірів жовківської фари, виконаних спільно з Мар'яном Гейцманом.[11]
  Під теребовлянським можливо розумівся костел у Семенові поблизу Теребовлі. Храм у неготичному стилі, за формами близький до типового костелу Тадеуша Обмінського на 400 осіб і одночасно на костел у Підгайчиках Юстинових Теодора Тальовського. Будувався від приблизно 1906 до 1907 року. Тепер православна церква.[27]

Нереалізовані проєкти

• Конкурсний проєкт Львівської торгово-промислової палати на проспекті Шевченка, 17 (1907, друга нагорода, співавтор Адольф Каменобродський).[28]
• Проєкт передпоховальної каплиці у Криниці-Здруй (1909).[29]
• Конкурсний проєкт казино у Львові у стилі раціонального модерну, на нинішньому проспекті Шевченка, 13 (1909—1910, друга нагорода, співавтор Мар'ян Гейцман).[30]
• Проєкт корпусу Львівського університету на вулиці Грушевського. Створений для конкурсу 1912 року.[31]
• Проєкти житлових будинків для архітектурної виставки 1912 року у Кракові. Проєкт вілли для однієї родини відзначений «першою почесною згадкою», проєкт будинку на чотири родини для робітничої колонії відзначено «другою почесною згадкою».[32] Проєкт вілли експонувався на виставці.[33]
• Проєкт перебудови дому Стрілецького товариства в Тарнові (1919).[34]
• Проєкт гробівця у Золочеві (1919).[35]
• Проєкт санаторію у Криниці-Здруй, на вулиці Нітрібітта. Призначений для конкурсу 1926 року. Співавтор Ервін Вечорек. Здобув одне з трьох перших місць. Не прийнятий до реалізації.[36]
• Проєкт перебудови костелу у Криниці-Здруй (1928).[37]
• Конкурсний проєкт шпиталю Червоного хреста у Лодзі.[38]
• Проєкт дому доктора Юзви в Заліщиках.[39]
• Конкурсний проєкт костелу святого Роха в Білостоку.[40]
• Проєкт мосту у Криниці-здруй.[24]
• Проєкт молокозаводу у Криниці-Здруй.[41]

• Łoza S. Klimczak Władysław // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa : Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 162.
• Łoza S. Klimczak Władysław // Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa : Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 146.
• Najpiękniejszy szpital Krakowa dziełem lwowianina // Cracovia Leopolis. — 2011. — № 4 (68). — S. 38—39.
• Ś. p. Prof. Władysław Klimczak // Czasopismo Techniczne. — 1929. — № 10. — S. 145.
• Klimczak Władysław // Polska niepodległa: encyklopedia PWN. — Wydawnictwo Naukowe PWN, 2009. — S. 414. — ISBN 978-83-01-15712-8.
• Korajska S. Klimczak Władysław // Polski Słownik Biograficzny. — T. XII — Wrocław — Warszawa — Kraków : PAU, 1966—1967. — S. 620.
• Krzyżanowski W. Na przełomie. Z powodu działalności ś. p. arch. Władysława Klimczaka // Architekt. — 1930. — № 3—4. — S. 3—7.
• Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1929/1930. — Lwów : Nakładem Politechniki Lwowskiej, 1929. — S. 198.