Мокшень кой
Мокшень кой — неоязичницький культ, реконструкція традиційних, прадавніх вірувань мокшан — фіно-угорського народу на сході Європи, який населяє республіку Мордовію. Також багато впливу на мокшень кой здійснили спочатку маздаїзм та, згодом, народне християнство.
| Частина серії статей на тему: |
| Традиційна релігія |
|---|
 Символ сонця |
|
Найдавніші форми |
|
Історичні ареали Азія:
Америка:
Африка:
Близький Схід і Середземномор'я:
Європа:
|
 Категорія •  Портал |
Феномен
Основа — протофінська дохристиянська релігія Поволжя, яка з 9 століття зазнавала перехресних впливів юдаїзму, християнства та ісламу. Попри близькість до ерзянської традиційної релігії, вирізняється практиками, які зближують мокшанську релігію з хазарською версією юдаїзму, хоча уявлення про монотеїзм прийшло досить пізно.
Традиційні боги
Головним Богом в Мокшень кой є Шкай — Верховний Бог (ідентичний ерзянському), який живе на небі і очолює всіх богів. З інших богів, богинь і духів цієї релігії відомі:
- Кардазава — Богиня — берегиня двору.
- Кардазонь Кірді — Бог — хранитель двору.
- Юрхтава — Богиня роду, клану і домашнього вогнища.
- Якшамава — Богиня холоду.
- Якшаматя — Бог холоду.
- Вазава — Божество — хранитель двору.
- Вармава — Богиня вітру і дощу.
- Вармань Кірді — Бог вітру.
- Вирява — Богиня — берегиня лісу.
- Виряла — Бог — хранитель лісу.
- Ведява — Богиня води.
- Ведяла — Бог води.
- Тумашкай — Бог дубів.
- Атямшкай — Бог грому.
- Толава — Богиня вогню.
- Кудава — Божество будинку.
- Ковава — Богиня місяця.
- Вармава — Богиня вітру. Мокшани одночасно бояться і шанують цю Богиню. Вони її просять дати їм дощу. Під час пожежі люди кидають у вогонь яйця та яблука, щоб умилостивити Вармаву, і просять: Вармаво, збережи нас, не покидай нас у вогні.
Жертвопринесення
В жертву Богам приносять м'ясо жертовних тварин. Тварину ріжуть у дворі.
Образ Тюштя
Тюштєнь (мокш. Тюштень) у мокши — це образ священного царя на світовій горі. Він мешкає у срібних палатах на вершині гори, що на схід сонця, і носить золотий одяг. Його називають оцязор (мокш.: оцю — великий, азор — хазяїн) або каназор (від тюркського хан). Тюштєнь керує зборами народу, будує міста. За мордовськими повір'ями, Тюштень або Тюштя (Тюштян) може наслати неврожай і стихійне лихо, а коли він знову виступить проти своїх ворогів, почнеться остання війна, яка погубить світ.
Свята
Оцю сьора — свято для порятунку домашніх тварин від мору. Для того, щоб їх зберегти, мокшани обкопують місце святкування сохою.
Літературна спадщина
Деякі оповідання та казки, розказані Пушкіну його нянею Аріною Родіонівною, імовірно, походили корнями у згадану язичницьку релігію, «Відповідно до традиційної релігії мокшан, званої мокшень кой, в давнину померлих ховали в лубі (кер), в яку завертали тіло і підвішували на дереві, таке поховання називалося Урля або уркспря. Пізніше стали ховати на лісовому цвинтарі (калмакужа)». Звідти у творчість Пушкіна потрапила і труна на ланцюгах, і «кіт учений» — хранитель лісових кладовищ-калмакуж, провідник в царство мертвих.[1]
Примітки
- Калмакужа на Красной площади. Почему в России никак не похоронят Ленина. ru.krymr.com (рос.).