Врсар

Історія міста сягає своїм корінням в епоху Стародавнього Риму, коли на місці сучасного міста Врсар розташовувалося давньоримське місто Урсарія, і цю назву місто зберігало до Середніх віків. Деякі лінгвісти вважають,^{[джерело?]} що ця назва утворилася від слова «ur» (джерело) однією із стародавніх середземноморських мов. Стародавні моряки, зупинившись на західному узбережжі Істрії, взяли питну воду з джерела і дали цьому місцю ім'я Ursaria. Також прослідковується зв’язок із лат. ursus «ведмідь», що відображено в гербі міста. Врсар за часів Римської імперії являв собою дуже важливий центр виробництва сільськогосподарської та тваринницької продукції (вино, олія, сир, м'ясо …). Розташування поруч з Равенною (на протилежній стороні Адріатичного моря) сприятливо впливало на розвиток торгівлі у Врсарі.

У 2 — 3 століттях на Врсар поширюється нова релігія — християнство. Разом з Поречом і Пулою, Врсар у 4-му столітті став важливим центром раннього християнина.

У другій половині п'ятого століття (476) до Західної Римської імперії і Істрії прийшли загарбники — готи. Візантійський імператор Юстиніан I (527–565) отримав перемогу над готами і приєднав Істрію (538) до Східної Римської імперії (Візантії). Візантійською Істрія залишалася до кінця восьмого століття. Історичних даних про Врсар в ранньому середньовіччі було дуже мало. Врсар згадується в деяких документах з 6-го століття як важливе місце рибної ловлі.

Наприкінці шостого і на початку сьомого століть до візантійської Істрії (від своєї первісної батьківщини, Карпат) прийшли слов'яни. У період між 599-м і 611 вони взяли і зруйнували місто. Наявність хорватів у Врсарі в раннє середньовіччя підтверджується археологічними знахідками слов'янської кераміки.

Візантійськое панування була перервано на короткий час вторгненням лангобардів (751–774). Наприкінці восьмого століття (788) Істрія була завойована франками і стала частиною великої держави франкського завойовника Карла Великого.

Франки ввели феодальний лад і феодальне володіння слов'янських селян. З початку 9-го століття у політичному житті Істрії починають відігравати важливу роль дворяни німецького походження. У зоні між річкою і каналом Мирна Лім розташовувалачя Порецька єпархія (заснована у другій половині третього століття). З 983 до 1778 року Врсар перебував під владою Порецького єпископства та був його адміністративним центром.

Західне узбережжя Істрії було місцем зіткнення економічних і політичних інтересів Венеції і патріарха Аквілеї. У тривалій боротьбі Порецькі єпископи були наполегливими, і, таким чином, майже на вісім століть зберегли контроль над цією місцевістю.

В епоху Відродження та бароко інтенсивно експлуатувалися Врсарські кар'єри. Високоякісний камінь був експортований до Венеції на будівництво палаців, церков і мостів. У період з 15 до 17 століття Врсар неодноразово страждав від чуми.

У 18-му столітті двічі (у 1743 і 1744 р.р.) Врсар відвідав італійський авантюрист і письменник Джакомо Казанова, що він описав у своїх знаменитих мемуарах.

У другій половині 18-го століття (1778 р.) венеціанський сенат скасував володіння церкви у Врсарі, тому він підпадає під пряме правління венеціанського дожа. За конфісковані володіння венеціанською владою Порецькій єпархії виплачується відшкодування.

З 1797 до 1805 Істрія перебувала під владою Австрії. На початку грудня 1805-го року Наполеон під Аустерліцем переміг австро-прусську армію, й Істрія стала частиною Франції. Після розгрому Наполеона на європейських полях, 3 1813 до 1918 вона повернулась під владу Австрії.

До 19-му столітті Врсар був маленьким сільським муніципалітетом в районі міста Пореч. У 19-му ст. місто почало розширюватися за межі його старих стін, у затоці був побудований причал. На схилах пагорба за старим містом Врсара зводяться нові будинки.

Перша світова війна змінила політичну ситуацію в Істрії. На момент розпаду Австро-Угорської монархії італійська армія окуповує півострів Істрія, і він входить до складу Італії (1918–1943 р.р.).

Після війни італійці скористалися слабкістю новоствореної Югославії та договором в Рапалло (1920 р.) забезпечили собі законне право на Істрію. Під час італійської окупації хорватам і словенцям в Істрії було дуже важко. Ситуація погіршилася особливо після приходу фашистів до влади на чолі з Беніто Муссоліні (1922). Використання хорватської та словенської мов було суворо заборонено. Існував план насильницького переміщення населення в італійські колонії в Африці.

Друга світова війна привела до радикальних політичних змін на півострова Істрія. У квітні 1941 року Гітлер і Муссоліні вторглись до Югославії. Хорвати і словенці зі зброєю в руках постали проти італійських фашистів.

Після звільнення почалася довга дипломатична боротьба за Істрію між Югославією та Італією. За Паризьким мирним договором 1947 р. Істрія стала частиною Республіки Хорватія у складі Югославії, а з 1991 року — частиною незалежної Хорватії.

До закінчення Другої Світової Війни переважну частину населення міста і околиць становили італійці, які покинули Істрію, після того, як вона відійшла Югославії.

З 1960-х Врсар перетворився на відомий туристичний центр. Тут один з перших і найважливіших європейських нудистських пляжів.

Населення громади за даними перепису 2011 року становило 2 162 осіб[1]. Населення самого поселення становило 1 771 осіб.[1]

Динаміка чисельності населення громади[2]:

Динаміка чисельності населення центру громади[2]:

Крім поселення Врсар, до громади також входять:

• Беги
• Браличі
• Деличі
• Фленги
• Градина
• Клоштар
• Контешичі
• Мараси

Середня річна температура становить 14,21 °C, середня максимальна – 26,96 °C, а середня мінімальна – 1,09 °C. Середня річна кількість опадів – 804 мм.[3][4]

Крім своїх пляжів, готельних комплексів, кафе і ресторанів, у місті є велика кількість важливих історичних пам'яток, які приваблюють численних туристів до міста. Від Стародавнього Риму в місті залишилися склади, вілли, громадські будівлі і кладовище, які були знайдені під час археологічних досліджень наприкінці 1920-их років. Склади являють собою велику (70 м у довжину) прямокутну будову, що підтверджує той факт, що Урсарія була важливим торговим центром Істрії в давнину. Поблизу гавані були знайдені залишки давньоримського кладовища, з урнами з попелом померлих, і надгробна плита, які відносяться до 2-го століття н. е.

Церква Святої Фоски була побудована в епоху Відродження, про що свідчить її архітектура у стилі ренесансу з деякими барочними деталями. Головною визначною пам'яткою цієї церкви є картина «Мучеництво Святої Фоски», яка датується 17-м століттям.

Середньовічним пам'ятником є також романська базиліка Пресвятої Діви Марії, зведення якої відноситься до 12-го століття. Вважається, що перша церква на місці сучасної базиліки була побудована в 8-му столітті, і до дванадцятого вона набула сучасного вигляду. Раніше ця базиліка була відома своїми фресками і картинами на релігійну тематику, які були створені переважно венеціанськими майстрами, проте велика частина картин і статуя Діви Марії 14-го століття були вкрадені.

• Пам'ятки Хорватії (рос.)
• Офіційний сайт м. Опрталь (хор.)