Вулиця Благовіщенська (Харків)

Вулиця виникла у XVIII столітті. На плані Харкова 1742 року Благовіщенська вулиця простягається до Дмитрівської. Спочатку на ній будували дворянські садиби. На місці, де зараз розмістилась 1-а міська клінічна лікарня, в 1812—1839 роках був інститут шляхетних дівчат, одним із засновників якого був відомий український письменник Г. Ф. Квітка-Основ'яненко. В 1839 році інститут переїхав у нову будівлю на Сумській вулиці, а у старому приміщенні розмістилися військові казарми. Оскільки вулицю заселили переважно дворяни, впорядковували її краще за інші. В середині XIX століття вулиця була забрукована, її освітлювали олійні ліхтарі.

У 1869 році почала діяти Курсько-Харківсько-Азовська (нині Південна) залізниця, у тому ж році побудовано вокзал за проектом А. А. Тона. Це викликало розвиток Благовіщенської вулиці як важливої транспортної артерії. Тоді ж колишня садиба інституту шляхетних дівчат знову поміняла власника — будівлі віддали під Олександрівську лікарню. В 1870-х роках Благовіщенська була вже повністю забудована.

Покинута будівля театру «Муссурі». Вигляд у 2016 році.

У 1910 році побудовано театр-цирк «Муссурі» (арх. Б. М. Корнєєнко)[1]. Напроти нього розміщався естрадний театр «Буфф» (не зберігся), постійно працював для публіки сад «Тіволі».

Роль Благовіщенської вулиці як культурного осередку збереглась і після Жовтневого перевороту 1917 року. У приміщенні колишнього театру «Буфф» відкрили робітничий клуб. Будівлю «Муссурі» використовували за призначенням, а також для партійних з'їздів, а в 1929 році тут почав давати вистави перший український театр музичної комедії. В 1930 році був побудований клуб робітників харчової промисловості «Харчосмак» за проектом архітектора О. В. Лінецького. Після двох реконструкцій, які зробили невпізнанним цей видатний зразок харківського конструктивізму, будівля використовується Харківським театром музкомедії.

У 1922 році вулиці було присвоєне ім'я Карла Маркса. 20 листопада 2015 року згідно із законом про декомунізацію вулицю знову було перейменовано на Благовіщенську[2].

Буд. № 15. Центр дитячої та юнацької творчості

Буд. № 26. Міська садиба 1840-х років

• Буд. № 1 — Типографія. Колишня Морозівська мануфактура, 1913 рік. Архітектор Л. Є. Ройтенберг.
• Буд. № 14 — Колишній будинок Кузнєцова, 1876 р. Архітектор Н. К. Рейм. Житловий будинок.
• Буд. № 15 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 368. Прибутковий будинок купця М. П. Соколова, архітектор М. Ф. Пискунов, 1909 рік. Нині Центр дитячої та юнацької творчості № 5[3].
• Буд. № 18 — Колишній будинок Третякової, 1888 рік. Архітектор Б. Г. Михаловський. Надбудований третій поверх і мансарда.
• Буд. № 20 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 592. Житловий будинок, 1-ша пол. 19 ст. Архітектор невідомий.
• Буд. № 21 (вул. Дмитрівська, 14) — Садибний будинок Ю. Ф. фон Мінстера.
• Буд. № 26 — Пам'ятка архітектури національного значення, охорон. № 700*. Міська садиба, архітектори, імовірно, Є. О. Васильєв, А. А. Тон, 1840-і роки. Один з найстаріших житлових будинків Харкова, колишній маєток Сави Альховського[4].
• Буд. № 28 — Театр-цирк «Муссурі», архітектор Б. М. Корнєєнко, 1910 рік. Будівля виключена з переліку пам'яток архітектури в 2005 році.

• Буд. № 10 — Колишня лікарня Г. А. Давідовича, кінець XIX століття. Архітектор невідомий. Нині санепідстанція Південної Залізниці.
• Буд. № 30 — Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові[5].
• Буд. № 34 — 4-поверхова адміністративна будівля, 1972 рік. У ній розміщуються приймальня Харківського міського голови в Холодногірському районі, Холодногірська районна адміністрація та інші державні та громадські організації[6].

• Буд. № 19 — Харківська середня спеціалізована музична школа-інтернат[7], 1950-і роки. Побудована на місці зруйнованої під час війни будівлі колишнього театру «Буфф». У цій школі в дитячі роки навчався Володимир Крайнєв, видатний піаніст і педагог.
• Буд. № 36 — Колишня школа, 1938 рік. Нині гімназія № 13[8].

Театр Музкомедії

• Буд. № 32 — Колишній Палац культури робітників харчової промисловості («Клюб-театр "Харчосмак"»), 1930 рік, архітектор О. В. Лінецький. Після війни будівлю двічі реконструйовували. Після реконструкції 1974 року тут розмістився Харківський академічний театр музичної комедії[9].

Будинок № 17. Шкірно-венерологічний диспансер

• Буд. № 17 — Пам. арх., охорон. № 362. Особняк купця Соколова, архітектор О. М. Бекетов, 1899 рік. Нині тут розміщується шкірно-венерологічний диспансер.
• Буд. № 25 — Колишня Олександрівська лікарня, діяла з 1869 року. Нині 1-а клінічна лікарня. На сьогодні під № 25 зареєстровано цілий комплекс споруд, побудованих у різні часи.

• На перетині з вул. Маліновського на Благовіщенську вулицю відкривається сквер Пожежника, який утворює зелений острівець між Благовіщенською й Полтавським Шляхом. У сквері встановлено пам'ятник пожежникам, які загинули при виконанні службового обов'язку (ск. М. Ф. Овсянкін, арх. Ю. М. Шкодовський). Встановлено також пам'ятний знак загиблим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

• На парному боці вулиці, напроти скверу Пожежника встановлено пам'ятну стелу з написом «Слава героям війни 1941—1945».

Інформаційна дошка колишнього саду «Тіволі»

• На сьогодні зберігся невеликий клаптик зелених насаджень в глибині кварталу за Театром Музкомедії. Це залишки колишнього Саду «Тіволі», який відкрили для публіки 1 травня 1881 року.

Наприкінці XVIII століття колезьким радником Георгом (Юрієм) фон Мінстером був розбитий ландшафтний парк, який став основою для саду «Тіволі». Спочатку він частково розташовувася за межами міста. Неподалік, на Дмитрівській вулиці була розташована і садиба фон Мінстера. Пізніше ділянку з садом фон Мінстер продав, її власники мінялися кілька разів. У 1881 році садибу з парком взяв в оренду міщанин М. Буюмов і зробив сад «Тіволі» найпопулярнішим місцем розваг і відпочинку харків'ян. У саду були концертний зал і відкритий літній театральний майданчик, грали оркестри, взимку будували крижаний будинок з ілюмінацією, влаштовували ялинку та ковзанку. Аеронавт Михайло Лаврентьєв здійснив тут свій четвертий політ в Харкові на аеростаті.

На театральних підмостках саду «Тіволі» виступали Емілія Павловська, Марія Заньковецька, Панас Саксаганський, давала вистави трупа Марка Кропивницького.

У 1927—1930 роках, вже при радянській владі, сад «Тіволі» зменшився наполовину за рахунок побудови клубу «Харчовик», в рік його відкриття сад отримав те ж ім'я[10].

23 квітня 2014 року харківська міська рада прийняла рішення повернути цьому скверу початкову назву — Сад «Тіволі»[11].

Благовіщенська — вулиця з одностороннім рухом, напрямок — від Привокзального майдану до центру міста. Вулицею ходять автобуси й тролейбус[12].

• Єдиний адресний реєстр міста Харкова Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.
• Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Улица Благовещенская. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 7 червня 2021.
• Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова
• А. Лейбфрейд, В. Реусов, А. Тиц. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель
• Улица Карла Маркса. Страницы краеведческого альбома
• Домофото. Список зданий, Харьков, Благовещенская улица. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.