Вулиця Кониського (Львів)

Вулиці Кониського і Левицького своїми напрямками повторюють потічки, що протікали цією місцевістю. У місці, де вулиця Кониського примикає до вулиці Левицького, потік, що прямував із Вороблячого ставу, впадав у річку Пасіку — одну з приток Полтви. Полтва і Пасіка нині сховані у підземному колекторі. Вороблячий став у подвір'ї колишнього монастиря Сакраменток зберігся пониніі у значно зменшеному вигляді, оскільки, був частково осушений у 1950-х роках під час прокладання ділянки тодішньої вулиці Марченка (нині  — вулиці Тершаковців), що сполучила вулиці Марченка та Пекарську.[3] Протягом існування вулицю неодноразово перейменовано.

• 1849—1868 роки — Пекарська нижча, назва похідна від «основної» вулиці Пекарської, що йшла майже паралельно, але дещо північніше.
• 1868—1871 роки — До Сакраменток, через те, що вела до монастиря сестер Сакраменток, що на нинішній вулиці Тершаковців.
• 1871—1943 роки — Охоронок, цим словом свого часу називали згаданих вище Сакраменток.
• 1943—1944 роки — Каммервеґ, назва періоду німецької окупації.
• 1944—1945 роки — Охоронок, повернена довоєнна назва вулиці.
• 1945—1991 роки — Дем'яна Бєдного, на честь російського поета українського походження Дем'яна Бєдного (справжнє ім'я — Придворов Юхим Олексійович).
• Від 1991 року й понині — Кониського, на честь Олександра Кониського, українського письменника і громадського діяча.

№ 1. Двоповерхова кам'яниця другої половини ХІХ століття. В австрійські часи тут містився Корпус військових ветеранів[4]. В одному з приміщень будинку зберігається частина фонду Львівської обласної бібліотеки для дітей.

№ 2, 4. Будинки споруджені 1900 року за проєктом Карела Боубліка, призначені для здачі в найм.[5] В будинку № 4 у 1910-х роках містилася комендатура 85-ї бригади піхоти цісарсько-королівської крайової оборони у Львові під командуванням бригадного полковника Франца Таушинського,[6] у міжвоєнний період тут містилася Десята міська гімназія імені Генрика Сенкевича,[7] у 1940-1950-х роках — початкова школа № 16 Міського відділу Народної освіти,[8] нині — Львівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 24 імені Марії Конопницької.[9]

№ 3. Триповерховий житловий будинок, споруджений наприкінці ХІХ століття за проєктом архітектора Генрика Сальвера для Герша Гайльберґа на місці давнішого двоповерхового будинку, що у 1880–1890-х роках належав Станіславу Сєроцинському.[10] На початку ХХ століття в будинку мешкав доктор Станіслав Шимонович, заступник державного прокурора.[11] 1911 року наступний власник будинку — професор Кароль Гайсінґ, лікар карних закладів у Львові, добудував триповерхову офіцину в подвір’ї на місці старих туалетів. Проєкт додаткових планів для будівництва офіцин, виконав майстер мулярський Ян Кайперт, проєкт гаражу із металевих конструкцій у подвір’ї будинку виконав будівничий майстер, інженер Едвард Стронгаль 6 травня 1929 року.[10]

№ 4а. Житловий будинок у стилі сецесії, збудований за проєктом архітектора, на той час будівничого радника, Зигмунта Кендзерського у 1907 році[12] для Ядвіґи Кендзерської. Тут на початку 1910-х років мешкав доктор Людомил Ґерман, шкільний інспектор, радник королівського двору, посол до Австрійського парламенту, презедент Польського шкільного музею у Львові.[13] У 1930-х роках будинок належав Адольфу та Елеонорі Бартам.[14] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення під реєстраційним № 2129-м.[2]

№ 5. Житловий будинок споруджений наприкінці ХІХ століття для Авґусти Корнґолд.[15] У цьому будинку у 1896—1911 роках містилася майстерня скульптора Кароля Унца.[16] В будинку у 1910-х роках мешкав отець Анджей Касприкевич, ректор наукового закладу імені Юзефа Торосевича[17] — притулку для вірменських хлопчиків-сиріт у Львові, заснованого 1865 року в кам'яниці Барончів при вул. Скарбковській, 21 (нинішня вулиця Лесі Українки).[18] В межах Програми облаштування внутрішніх дворів cпільного українсько-німецького проекту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) та Львівської міської ради на початку жовтня 2015 року завершено роботи з впорядкування внутрішнього двору будинків № 3 та № 5 на вулиці Кониського.[19] В межах програми «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» упродовж липня-вересня 2018 року столяром-реставратором Олександром Савчуком була відреставрована дерев'яна брама будинку.[20]

№ 6. В будинку на початку ХХ століття мешкав Саломон Ельстер, один із співзасновників спілки «Ельстер і Топф».[21] Також тут містився дитячий притулок сестер Феліціянок, яким завідувала сестра Марія Людвіка Баранкевич.[17] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення під реєстраційним № 2130-м.[2]

№ 7. У 1907—1910 роках кам'яниця була у власності скульптора Томаша Дикаса.[22]

№ 8. Початково це був власний будинок архітектора Зигмунта Кендзерського, споруджений у 1907—1908 роках у стилі сецесії.[12] 1930 року будівлю, що на той час уже належала приватній вищій школі сестер-служебниць «De Notre-Dome»,[23] кардинально перебудований Вавжинцем Дайчаком, котрий переробив нереалізований проєкт Іполіта Слівінського від 1926 року.[24] у 1940—1950-х роках — львівська середня школа № 21 Міського відділу Народної освіти,[8] нині — ліцей № 21.[9] Також тут міститься спортивна школа «Шінкікай».

№ 9. На початку ХХ століття власниками будинку були Александр та Юзеф Ельстери,[25] що мали власну фабрику з виробництва туток «Аба» і «Вік Новий» та цигаркового паперу.[26] В будинку нині містяться «Центр здоров’я родини» Людмили Лотоцької та фітнес-клуб «Айседора».

№ 9-А. У 1910-х роках тут мешкали архітектори Зиґмунт Федорський та Оскар Любіч Лозинський.[27]

№ 10. На початку ХХ століття в будинку містилася редакція часопису «Gazeta Urzędnicza», редактором котрої на той час був Тадеуш Костюк.[28]

№ 11а. У будинку від 1833 року містилася школа для глухонімих. 1841 року її переселено у спеціально збудоване приміщення на вулиці Личаківській, 35.[29]

• 
  Будинок № 4
• 
  Будинок № 4a

• Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 120. (рос.)
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 215—217. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 29, 88. — ISBN 966-603-115-9.
• Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
• Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
• Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. — Lwów, 1909. — 904 s. (пол.)

• Проект «Вулиці Львова»: вулиця Кониського O.